Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Федосеев С.А.doc
Скачиваний:
61
Добавлен:
02.05.2015
Размер:
7.47 Mб
Скачать

Булибарда

Вöлiар ни: вöр вылын вежöтiс листыс, коккез увтын кельдöтiс турун, ойес лоисö пемытöсь, асыввес кöдзытöсь. Котрасим ни школаö. Мамö быд лун ветлöтiс чарлаöн вундыны. Айö гöрис гожумнас и öнiгöрис.

Луныс вöлiгажа, шоныт. Школасянь локтöн адззылiм, кыдз посадным весьтын вылын-вылын лэбзисö да кривзiсö кайез.

— Туриэз! — ыксiс Петька ёртö.

— Дзодзоггез, — висьталiс пöрисьжык воныс.

— Туриэз! — Петькаыс тöдiс уна.

— Дзодзоггез! — Ильяыс тöдiс Петькася унажык.

Кöть кытшöм кайез, но нiя лэбзисö шоныт странаэзö, тöв кежö миянöс колисö, медбы кынмим да етшажык котрасим öтöрын, но ми кöдзытсис немымда эг полö — быдмим унажыксö öтöрын, гортö пыравлiм только узьны.

Локтiшколасянь, пыри гортö, швырги асвурöм сумка лабич вылö, сунлабичись босьтiняньтор и — ыбöсö! КотöртiПетькаэз ордö, медбы сыкöт сöтны гуна дорö, кытöн ыджыттэз вартöны да тöлöтöны сю, вердöны вöввез. Гажа отир коласын гуна дорын, кöр рöженнезöн петкöтöны идзас, тэчöны стогö, а ми талям стог вылын идзассö — етшажык уджалам, унажык юр вылын сулалам: сизимись берездасям стог вывсянь.

Локтiёрттэзам, тэрмаси, а сiя жöдзö, кыдз öшöма гортас: то баляэз карта вылö йöртö, то йöрись вашöтö курöггез. Уджалö Петькаыс — мамсö кывзö, кöда асывнас зоныслö тшупис: «Петька, эн вунöт картовсö гарйыны да миськавны и тёрит! Он кö тёрит, няньсö ог пöжав, сэк ашын пондан лунйыны тшыгйöн!»

— Дыш петö... — вишыкасьö Петькаыс. — Ась Ильяыс керö...

Ильялö тёритчыны некöр. Ильяыс вонысся ыджытжык, школа бöрсянь босьтiс чер и мунiс Картабöрö керавны потшшез.

— Вöрöтчы! — ыкса ёртöлö. — Коля эд!

Некытчö Петькасö ог коль, кöр ми ёртöкöт топ ем да сунис, кытчö Петька — сэтчин ме, кытчö ме — сэтчин Петька. Öнiвидзчися ёртöс, кöр сiя гарьяс картов, миськалас сiйö, тёритас, медбы картов да пизь сорöн мамыс пöжалiс нянь, и вöлись Петькакöт сöтам гуна дорö.

Сэтöн öтöрсянь ыкöстiс мамö: «Зон, лок гортö! Воныт локтöма...», и мамöкöт иньдöтчим гортö. Мамö посöдзаным пельпоныс вылiсь босьтiс чарла, пуктiс джаджö, малыштiс рожабаннэсö, виноватöя шынньöвтiс и вöлись пырим керкуаным, кытöн вöлiсö ни отир: пукалiсö западня вылын, лабичын, а веськыта пызанным дорын пукалiс... Вонö или не вонö?.. Вожмöвтiпорогсö, падми, öши, ог тöд мый керны. Кöр вонö войнаыс вылö мунiс — тöда этö кыдз вöтöн, бытьтö вонö ме понда вöлiи эз, вийисö бы, вöтöн моз пондiбы тöдны, что менам вöлiвон... Но Ванька вонöс кыдзкö эз вийö, кыдзкö локтiс ловья — вонö, менам вонö! Öтiк эд сiя менам, öтiк! Колö бы öнiкотöртны да öшöтчыны голяыс бердö, а ме пыри керкуаным, падми порогным дорö и вишыкася... Нятьöсь нинкöммеза, бырöм да вочöм дубаса, чорзьöм-вартчöм киэза, шондiвылын жаритчöм чужöма мамö ештiс ни ыбöсыс дынсянь уськöтчыны веськыта пызаныс дынö да ыкöстны: «Ванька! Любимöй тэ менам да золотöй! Еныс тэнö вайöтiс! Ловья! Весь эд эг юрбит Еныслö!» Мамö уськöтчис Ваньканым дынö, öшöтчис голяыс бердö и пондiс зонсö окавны, пондiс окавны, кыдз учöтикöс, кыдз меддона зонöс, кöда понда тöждiс ой и лун, ой и лун кеймис Еныслö, мед оз вийö, ой и лун видзчисис войнаыс вылiсь, и вот вонö ловья, локтiс гортö!..

Мамö медодз окалiс Ванькасö, гажöн мыйкö модис, а сыбöрын пондiс горзыны, и отирыс пондiсö горзыны, а вонö виноватöя шыннялiс... Горзiсö отирыс, кöр быд керкуись кинкö торксис или локтiс калечитöм, но етша эд кин сэтчинiсь локтiс... Öнiбыдöн пондiс юасьны: «Ванька, эн я тэ миянлiсь айнымöс адззыв? Ванька, эн я тэ сэтчин пантасьлы Миколыскöт? Ванька...»

Горзiс мамö, горзiсö отирыс... Ме понда топ керкуаным пырис шондi, гаж, мед и олiм умöля, мамö уджалiс ой и лун да сэтшöм сьöкыта, сымда, что кодьöн гортö эз и пыравлы, а сёйим кыдз... Кöть öтпыр бы пешлiт турунiсь нять кодь кöвдöммесö, вежöртiт бы, что ме ошшасьны сэкся сёяннас ог куж... Паськöмыс вöлiсэтшöм жö, только бы эг кынмö, только бы яйным бырöм да вочöм паськöмным увтiсь эз тыдав, сэсся нем ни эз ков, но вот войнаыс абу ни, локтiс гортö вонö и меным ни шуис:

— Серёжа, мый порогыс дорын сулалан? Лок татчö!

Порог дорсянь полöмöн шагнялiпызан дынö, локтiвонö дынö. Сiя менö кутiс, жмитiс бердас, окыштiс нятьöсь чужöмöс, кöдö гожуммезнас вунöтлiмиссьöтны и öнi, натьтö, вöлiкарсап кодь жö.

— Этö тэ?! — шуис вонö. — Сэтшöм ни быдмин... — баитö и пызан сайись кыскö чöскыт шоколад да сетö киам.

Ог вежöрт мый эта, кытшöм сылöн кöр, сёйны шоколадсö или матегöн моз миссьöны киэз, кöр чöскыт сахарсö адззывла вöтöн моз: шедас кысь, мамö пуктас чепöльнас пызан вылö да шуас: «Чöскöт öмтö...» И чöскöта: няньторöн сахарторö сутшкышавла... Öнiвонö шуö: «Сёй, Серёжка, шоколадсö!»

Шоколадыс вöлiмедчöскыттор, кöдö пешлiучöтнам, но мый сiя? Медбур, что гортын вонö!

Вонö дыр эз вöв гортын, кыдз мамö шуö: «Сотчис и пöжассис войнаыс вылын. Сiя эд врагыскöт тышкасис танкын». Вонöс витiсь ранитöмась: öтiк пуля кырöвтöм шульга син дорсö, кыдз ош гыжйöвтöм (невна пыдынжыка бы и эз бы вöв синыс), мöд пуля курччöвтöм кисö, куимöт нетшкöвтöм лядьбейсö и эшö да эшö...

— Кыдз нö? — мамö юасьö ранаэс йылiсь зоныслiсь.

— Нем абу, — кинас öвтыштö вонö. — Бурдiсö ни...

— Ась. Еныс кыдзкö отсалiс, — мамö рад, что зонсö эз вийö, только ранитлiсö, что кикокыс эмöсь, бытьтö дзоньöсь, том, топыт мыгöра, чож — любо видзöтны, эм бы мыйöн ошшасьны. Вонö война йылiсь оз висьтась — оз куж ошшасьны, кыдз сэтчин эз вöв или вöлiда вунöтiс ни — нем сы йылiсь баитны, страмыс йылiсь, кöр и шуас жö: «Ась. Мед... Вийисö вот уна. Жальöсь отирыс...»

— А тэ? — юася.

— Мый ме? — бытьтö оз вежöрт пöрисьжыкыс.

— Уна враггесö паздiн?

— Ог тöд... — и быдöс сэтöн. Мый вылö морт вияныс йылiсь баитны?

Вонöс радейта сы понда, что сылöн эм наган — учöт да сьöкыт тор, кöдöн позьö лыйсьыны, кöдö пешла бы, видзöта буржыка, но нагансö керöмась не меным: вонö мыччалiс лыйсянсö да дзебис, а кöр пондiс мунны Гришкинö, босьтiс сьöрас (Гришкинöдз туйыс кузь, кыссьö вöрöт, кытöн эмöсь кöиннэз и ошшез, сiдзкö, наганыс вермас ковны...)

Гришкинö вонö мунiс одз асывнас, локтiс рытнасмоз ни, кöр Картабöр вöрокын понным вувтiс урöс. Вöрыс вöлiарся ни — гора, и Бельканымлöн голосыс топ русö кералiс: гав-гав!

Урокыс пукалiс неыджыт кöз вылын, полöмöн видзöтчис вевдöрсянь увдöрö. Полiс зверьыс, пышшис бы, натьтö, но пышшынытö вöлiнекытчö: матын кöззэз эз быдмö и поныс öмсö осьтiс да видзчисис...

«Гав-гав!» — вувтiс Беляным. Ми Петькакöт — понным дынö! Локтiм, видзöтам уроксö. Белькаыс вувтö-сёйö бы урсö, кöр сiя быд гожум этадз урресö вувтö, вувтö, а нiйö некин оз лый, оз верд ур яйнас поннымöс.

— Белька, кут! — Петькаыс босьтiс бедёк и кыйис урыслö бы. Зверьыс жмитчис пуыс бердö.

— Мый керат? — сэтöн миян дынö локтiс вонö и пондiс видзöтны вевдöрö.

— Урыс!! — чирзiс Петькаыс. — Кутны бы да вердны Белькасö!

— Эд вöрöтö! — висьталiс чорыта вонö. — Мед олö.

— Поныслö эд... — пиксiс Петькаыс. — Адззан кыдз сёйö бы...

— Лый нагансис, — пондiкеймисьны вонöлö. — Лый...

— Лый! — синнэс вирдалiсö Петькалöн. Вонö писис кыскис нагансö, чакнитiс мыйöнкö, лэбтiс вевдöрö и пондiс инмöтчыны... Ми öммезнымöс осьтiм, пеллезнымöс долоннезнаным вевттим, видзчисим. Урокыс нач жмитчис пуыс бердö. Вонö дыркодь инмöтчис зверьыслань, но бöр лэдзис нагансö да шуис:

— Челядь, ог лый. Ась олö лымыс усьтöдз. Кöр кучикыс чочкоммыштас, сэк вöлись.

— Мыля-я-а? — невна эз горзы Петькаыс.

— Ме висьталiмыля! — орöтiс ыджытжык ёртным, дзебис нагансö и иньдöтчис гортлань. Беляыс чеччалiс кöзыс гöгöрын, курччалiс чорыт уввез, кивзышалiс, öмсис вотялiс дульыс — öддьöн эд ур яйыс чöскыт бы...

* * *

Бельканым Картабöрын вувтiс пемдандорöдз, а миянö эта коста локтiсö гöссез — этö тёткаöлöн медучöт зоныс Митькаыс, кöда войнасö чулöтiс армияын жö и Миша дядь, кöда вöлiжö армияын, гортö локтiс неважын, олiс миян улицаын медбöрья керкуын, и шуисö Миша дядьсö Булибардаöн, кöр быд кылын эз вунöтлы гардыштны «булибарда да булибарда». Öксисö миянö вонöлöн гöссез-ёрттэз. Мамö рад, топ пеллесö адззö, бöра модьö: «Еныс тiянöс кыдзкö вайöтiс, Еныс! Керкуам бöра эд пырисö куим шондi! Сьöлöмöс шонтат и гажöтат! Эд бы кö локтö, öнiбы лун и ой сьылi«кузь песнясö», а талун видзöтö, кöть сысся мыдзи уджавнытö, бытьтö немымда эг мыдз... Пуксьö жö пызаныс сайö да сёйыштö, ме кöчсö пöжи!».

— Булибарда, Ванька! — горöтö Миша дядьыс. — Тэ бöра ни ештöмыт кöчсö вийны?

— А, ветлiтай, — горöтчис вонö.

— Ме, булибарда, натьтö, кöчческöт ог и кутчись! Пöрöта вöрмöс, и яйыс лоас пöттöдз! — ошшасис Миша дядьыс.

— Миянöс вердан жö? — Митька вонö сэтöн и эм — баснисö пиас оз дзеб, а мый синас, сiя и öмас.

— Мыля ог верд? Верда! — висьталiс Миша дядьыс. — Булибардаыс быдöнлö тырмас.

— Ог тöд, — сэтчö шыасис Митькаыс, кöда мыгöрнас вöлiчелядёк кодь: еныс абу шуöм быдмыны богатырьнас.

Мужиккес пуксисö сёйны. Мамö пызан вылö вайис медбур сёян. Вонö комись вайис спирт, кöда понда луннас и ветлiс Гришкинас, небис юансö магазинiсь.

Гöссес юисö спиртсö, сэкжö гöрдöтiсö чужöммезныс, но вонöлöн лоис мöднёж: чочкоммисö рожабаннэс, кöдна вöлiсö сьöдрöмаöсь.

— Тэ нö мый, булибарда? Ванька! Мыля чочкоммин?! — горöтiс Миша дядьыс.

— Повзис винасис! — висьталiс Митька вонö.

— Эн баит, булибарда! Мыйкö сэтöн мöдiк... — нятшкис-сёйис кöч яй Миша дядьыс, тэрмасис сёянсö ньылавны, бытьтö сiйö одзсис кинкö вермис мырддьыны.

— Вирыс, бат, эз кольччы, быдöс киссис ранаэзöттяс, — гажтöма шуис мамö.

— Вермис, — висьталiс Митькаыс, — видзчисьтöг баснисö бергöтiс Миша дядьлань. — А тэ, Миша дядь, войнаыс вылын вöлiн жö?

— Кин?! — кыдз Миша дядьлö вачкисö нырыс кузя и лоис зубыт. — Кин?! Да булибарда! — видзчисьтöг паськöтiс йöрнöссö моросыс весьтöт и вачкис моросас гöна чуня кулакнас. — Кин восемнадцатöй гвардейскöй армияас медодзын фриццеслö паныт котрасис?! Тэ я мый я, Митька?! Этö ме эд, булибарда, восемнадцатöй гвардейскöяс паздiврагсö, вежöртiн?! Но и вот, булибарда, а юасян сэтöн... Тэ, Митька, булибарда, брось! Дугды мый оз ков эстöн модьнытö, понял?! Сёй да ю спиртсö, бат, трудовöй армияат эз и юктавлö.

— Эзö. Кысь сiйö? — гажтöма горöтчис Митькаыс.

Кодззисö мужиккес, кöр юисö спирт, а не баля помой. Ружтышалiсö-сёйисö, только вонö шыннялiс и öмас нем эз босьт.

Миша дядьыс киж-каж курччалiс кöчлiсь лы, моросас тинь-тёнь керисö кык медаль, пондiс пеняйтны Митькалö:

— Мать твою, булибарда, Митька! Эг думайт, что тэ сiдз меным, а...

— Но тiянöс, — вонö öвтыштiс кинас и бöра стаканö кисьтлiс спиртсö да юкталiс ёрттэсö.

— Во мортыс. Золото! Сэтшöммескöт ми и вермим врагсö, Митька! — пондiс вонöс ошкыны Миша дядьыс.

Öтöрын чожа пемдiс. Пызан вылын чискö-сотчö пятилинейнöй лампа: керосиныс абу бы, но талун кежö адззисис. Ме куйла полатьын, юрöс лэбтiда джыдж моз видзöтча, мый керöны пöрисьжыккес, кöдна син одзын чожа кодззисö, мывкыддэзныс вежсисö, и Миша дядьлöн — медодз: сiя сiйö и керис öвтiс кинас, кокнита баитiс:

— Булибарда, челядь, оланыс! Некин бы одзлань оз кув. И войнаыс вылын колö кужны овнытö!

— Кыдз?! — синнэс ыждiсö Митькалöн, öмсö осьтiс, голясö нюжöтiс, дзик повзис и оз вежöрт, что войнаыс вылын быдöнöс оз вийö, что сэтчин колö кужны овнытö и врагыскöт тышкасьны.

— Кыдз, кыдз... — пиннес гер Миша дядьлöн. — Булибарда! — горзьöтiс. — Вот босьтам менö, сiдз... Булибардасö! — вачкис моросас. — Служитiповарöн, вежöртiт?! Вот так! Булибарда, командирресö вердi, вежöртiт? — бöра горзьöтiс. — Вердiбулибардаэсö и ачым пöт вöлi, — долоньнас малыштiс юрсö. — А отирыс... — гусьöн и шуис, дзик вермисö кывны öтöрас и осудитны или видны-шуны, — отирыс, булибардаэз, тшыгьялiсö... Понял, Митька?! Булибарда, мыся, оланыс, понял?! Вот и думайт гырничнат: мыля Миша дядьыс талун пукалö тiянкöт, ха-ха!

Вонö шы эз сет. Мамö комын сьöкыта ловзисис, кöр Миша дядьлöн иньыс война годдэзö тусь жö эз тшыгьяв — олiс Миша дядь заптöммезöн, кöда бытьтö бы войнаöдззас уджалöм складын и гортö шыр моз вель уна кыскалöма сюсö, но этö баитлiс только мамö, а ме тöдiи эг...

Вонö Миша дядь басни бöрын шы эз сет, мамö сьöкыта ловзисис, а Митька вонö лэчыта да веськыта видзöтiс баитiсьыс синнэзö. Митькалöн синнэс дзöрисö — öтiк секунда синкагаэс эз сувтчышалö, кöр мортыс сэтшöм синнэзöн и чужöма, служитiс трудармияын. Митькаыс видзöтiс-видзöтiс Миша дядь синнэзö, шуис:

— Бур. Мыля бы не овны, кöр кужан?.. Вот менам воннэзö эз кужö овнытö, сiйöн кыкнаннысö и вийисö... — будзгыльтчис, няпыртiс кулаксö — сьöлöмсö бытьтö пидзыртiс.

Вонö дугдiс шыннявны. Мамö бöра сьöкыта ловзисис, а Миша дядьлöн чужöмыс эз вежсьы, вонöлö, Иваныслö висьталiс:

— Сiдз эд, Ванька! Булибарда войнаыс вылын овлö!

Вонö öвтыштiс кинас и стаканö кисьтiс спиртсö, юкталiс ёрттэсö да ачыс юис. Мужиккес сёйисö.

— Локтас вот тöлыс, сэк вöлись кöччес шедасö! — ошшасис Миша дядьыс. — Сэк вöлись былик синнэзлö булибардасö мыччалам!

— Миянöс эд он верд, — синнэсö чикыртiс Митькаыс.

— Кывзы, мыля ог верд? Лок да кöть потласьтöдз сёй! Абу жаль... — Миша дядьыс синнэсö чикралiс, нюлiс тырппесö и баитiс. — Мый нö ышö? — содтiс. — Кывзö жö, мый миян фронт вылас вöлi... Быль! Öтпыр Прибалтикаас наступайтiм, но и вот... Пырим öтiк хуторö, видзöтам, — витшыктыштiс, — видзöтам, сiдзкö, немецкöй офицер пезьдöма — во! И булибардалöн кынöмыс резьдöма, ха-ха! Потöм, сiдзкö, сельничаыс заразалöн. Быль! Но ми отирыслiсь и юалам мыля булибардаыслöн кынöмыс резьдöма. Öтiк старик — сэтшöм жö булибарда и висьталö: «Немецыс жаднöй вöлi, ой и лун сёйис миянлiсь сёянсö, сёйис и потiс». Сiдз баитiсö, а ми ог веритö, но и вот...

— Пöрьясян эд, Миша дядь! — баснисö дзугис Митькаыс.

— Кин?! Ме?! Вот вöлись булибардасö и висьталiн, вöлись и висьталiн! — вак-вак, серöмтчис. — Эз вöв менам сэтшöмыс, Митька, и оз ло, вежöртiн? И тэ менö эн серав, ме булибардаыс фронтовик, вежöртiн?! — шуис и вонöлань, Иваныслань, бергöтiс юрсö да сылiсь юалiс. — Сiдз эд, Ванька?!

Гудыраöсь синнэс Миша дядьлöн. Ванька вонöлöн синнэс люммисö. Мамö ружтышалö да гöрдззисьö. Ме нырнам пишка полатьын. Митька вонöлöн синнэзас гаж, бытьтö бес гильöтö, сералö:

— Понял, Миша дядь, чем старик старуху донял!Кöр, кывзы, старикыс шуö: «Вай, старуха, окасям, кöр няньыс абу...»

— Но тэ, Митька, и шмыль! Но и булибарда! — оз лöгась Миша дядьыс, вонöлö шуö. — Ванька, кисьтлiн бы эшö, менам, кывзы, винагагыс вöрзис...

Вонö бöра пондiс чольскöтны-кисьтлыны стаканнэзö вина, а Миша дядьыс баитiс:

— Кывзы, Ванька, — витшыкасис. — Быль я мый я передовöйыс вылын быд лун сто граммнас юкталiсö?

Митькаыс кокнита серöмтчис, гардыштiс:

— Миша дядь, не я ачыт передовöйыс вылын вöлiн?

— Вöлi, а мый? Юи винасö пöт. Командиррес эд оз жалейтö страмсö: пуксясö сёйны, ме одзаныс чöскытжык сёянсö вая, сэтöн булибардаыс и эм: кисьтöны бöра меным...

— Меным бы сiдз! — шыасис Митькаыс, Ванька вонöлö бокас тангис кулакнас, топ шуис: «Видзöт паразитыс мый керöма! Тэ виртö кисьтiн, а сiя сёйöм-юöм да видзчисьöм, кöр врагсö вермат!..»

— Но сiйö... Курыт винаыс сэтчин, — шыасис вонö, ружтыштiс. — Гортын чöскытжык. Юыштам, челядь! — и лэбтiс винаöн ассис стакансö.

Мужиккес сяткисö стаканнэзöн, юисö, ружтiсö, курччöвтiсö няньторрез, сыбöрын шоччисьыштiсö, кыдз мезмисö лёк пиннезiсь, кöда кутчисьлiс горшшезныс бердö, пондылiс пöдтыны. Мужиккес юöмыс бöрсянь мымдакö эз баитö. Кылiс, кыдз стенаын лякöм гижöт увтын кышöтчис таракан, енджаджсянь видзöтчис лёк ен, посöдзын гуддисис понным.

— Курскö-Орловскöй дугаас, — висьталiс вонö. — Гожумнас... — öвтыштiс юрнас. — Луннэс вöлiсö гажаöсь да жарöсь, кöть танкыс вылын блин пöжав... Но и вот... Вайисö спирт. Юим ассиным пайсö, содтiм вийöммеслiсь, пуксим танккезаным и...Вперёд, ребята!! За Родину! За Сталина!— шыннялiс-баитiс, топ войнаыс вылын орсöм я мый я.

— Вöлi, булибардаыс, Ванька, вöлi! — топ радмис Миша дядьыс. — Юим спиртсö ассиным пайсö и вийöммеслiсь. А мый?! Ваясö быдöннымлö бы, но джынсö эд паздiсö ни...

— Но и мый лоис? — Митькаыс юалiс Ванькалiсь.

— Мый лоис? Булибарда лоис! — висьталiс Миша дядьыс.

— Сайми рытнас... — содтiс вонö, — видзöта — ловья... Сымда и вöлi. Понырисö вöтöнмоз тöда...

Мужиккес мымдакö шы эз сетö, тöждiсисö кулöммес понда.

— Да-а-а, Ванька... — ыш ловзисис Миша дядьыс. — Булибардаыс вöлi... Не винаыс бы, ми бы, натьтö, немецсö эг и вермö. А мый?! Кыдз юыштам:вперёд, за Родину, за Сталина!Смелöсь эд! Немись эг полö, — чышкис синваэсö да гичралiс пиннесö.

Бöра мужиккес пукалiсö да шы эз сетö, только ружтышалiс Миша дядьыс, а вонö куритiс — тшынсö ньылалiс горш тырнас.

— Бöбöтан, Миша дядь! Кодувья оз я чожажык вийö, — дзугис тöждiсьöмсö Митькаыс.

— Вийöны, — сьöкыта горöтчис вонö.

И бöра керкуаным сэтшöм лöнь, что кылiс, кыдз мамö киэзын уджавтöнняс шурöтö сунис. Мамö тöждiсис асмознас — сьöкыта лолалiс и чышкышалiс синваэсö.

— Локтан кö гортö, кытöн пондан уджавны? — дырмыйись вонöлiсь юалiс Миша дядьыс.

— Кытöн? Натьтö, колхозас жö, а сэсся кытöн?

— Эз жö бöб поныс пур?! Мыйлö сэк медаллесö сымда шедтiн?! И грамотаыт миянся унажык. Начальник сийöсöн жö сийöсасян эд!

Вонö öвтыштiс кинас, виноватöя шынньöвтiс.

— Бöбöтö! — горöтiс Митькаыс. — Начальник лоас! Колхозас или сельсоветас предöн!

— Сiдз, булибарда! — öмыс риз видзö Миша дядьлöн, рад, гажöтчö. — Тэ пред, Ванька, ме завхоз. Вöлись ми тэкöт колхозсö лэбтам! Вöлись булибардасö и керам! Няньсö вöлись пондам сёйны!

— Тэ, бат, сёян, а Ванькаыс оз. Сылöн колхознöй няньсö сёйны пиннес ныжöсь, — висьталiс Митькаыс сэтшöм шыöн, что ме вежöртiöтiкö: сералiс эд бöра вонö Миша дядьсö, думайтiс, что Миша дядьыс шедас кö завхозöн, оз ни понды миян моз выттесö нюжлавны, пыр лоас пöт — гусявны пондас колхозсис сюсö, а ми...

Мамö сьöкыта ловзисис, но шы эз сет — эз понды баснинас мужиккесö лöгöтны.

— Тэ эд, Миша дядь, эн я войнаöдззас завхозав? — Митькаыс лякасис пöрисьжыкыс бердö баснинас.

— Завхозалi. А мый?

— Сiйöн иньыт эз и тшыгьяв! Отирыс баля шöмкор сёйисö, а тэнат...

— Булибарда, Митька! Тэнат иньыт менам инь местын баляшöмкорсö эз жö бы эд сёй! Эз... Кöть, кывзы, енсö завхозас пукты, пондас гусясьны. Думайтан, оз?! Гусясяс, а кытчö сiя воштiсяс, кöр сюыс и пизьыс ас киын, а? Тэ бы сiдз жö керин! — Кодззылiс Миша дядьыс да топ садьмис.

— Ог тöд, — дженыта шыасис Митькаыс, будзгыльтчис и пызан увтас моз няпыртiс кулаксö.

— Эд бы модьö, мый оз ков, — шыасис мамö и кисис уськöтiс гöрдззисян емсö.

Менö полатьын кыдз кинкö зэлöтiс — руыс эз тырмы я мый я? Вонö виноватöя шыннялiс. Митькаыс пукалыштiс и одзлань аскоддя басниöн баитiс-юалiс Миша дядьыслiсь:

— Но и мый, Миша дядь? Лоан кö завхознас, бöра пондан гусясьны?

— Понда! — кыдз кералiс, висьталiс Миша дядьыс, — сöта-варта и менам лоас! А кыдз нö? Булибарда эд оланыс...

Мамö öвтiс юрнас, бытьтö пондiсö висьны пиннес. Вонö сё шыннялiс, Митькаыс пызан увтас моз няпралiс кулаккесö и тöдчис, кыдз гичралiс пиннесö. Некин миян семьяын эз куж гусясьны — стыд бы эта йылiсь баитны, а баитöны керкуас...

— Колiс тэнö, Миша дядь, войнаыс вылын вийны! — видзчисьтöг висьталiс Митькаыс, кыдз сьöвзис веськыта синнэзö или вийис бы Миша дядьсö, содтiс — сэк бы иньыт важын ни мöдiк сайö мунiс (Митькаыс дойдiс бы пöрисьжыксö кывнас, кöр быдöн тöдiс, что Миша дядьлöн иньыс маласис Спиридонкöт — эта йылiсь отирыс баитiсö, но...

— Иньö?!! — вöлись лöгöн горöтчис Миша дядьыс. — Иньö... — дульыс резсис. — Булибарда!.. Да менам иньö маршал сайö оз мун, мед кöть менö куимись бы вийисö! Вежöртiн, булибарда?! Менам иньö золотöй, тöдö честьсö!

— Сiдз, сiдз, булибарда, — вöлись виноватöя пондiс шыннявны Митькаыс, синнэс дзöрисö öддьöнжык, öзтiс чигарка и пондiс куритны.

Куритiс и вонö. Керкуын джоджсянь потолокöдз тшын — синнэз сёйö. Миша дядьыс лöнис, ньылалiс дульсö, юис стаканiсь вина. Посöдзын эрзыштiс понным да пондылiс вувтны. Öтöрын дзирс пемыт, ар.

— Сё тэ менö виян бы, Митька... Булибарда тэ... — рамыника ни шуис Миша дядьыс. Митькаыс дыр нем эз шу, шыннялiс, но лöг шыннялöмöн и бузгис:

— Вийны тэнö и колiс!

— Менö?! — ыкöстiс Миша дядьыс, сiдз, что мамö дрöгнитiс и менö топ полатьыс сёрдсянь кинкö кыскыштiс коккезöттям. — Менö... — и пондiс инька моз горзыны синваöн.

— Мый тiянлö лоис? Мыля öтамöднытö пурат? Пантасит свокоту да колö гажöтчыны, а тi... — мамö осудитiс мужиккесö.

— А мый нö... — пильскис Миша дядьыс. — Мый нö... Ловьяöсь кольччим да синнэзныс тырöны...

— Дугды, Миша дядь, — сьöкыта горöтчис вонö. — Курит, — нюжöтiс папироса. Мужиккес öдззисö куритны. Дыр-мыйись Миша дядьыс вонöлiсь юалiс:

— Кыдз нö ловья кольччин?

— Ог тöд... Кольччи тай...

— Еныс сiйö ме понда дорйис, Еныс! — висьталiс мамö. — Витiсь эд абу я ранитöмась!

Миша дядьыс топ вунöтiс, что сы вылын сералiс Митькаыс, бöра гажöн пондiс видзöтны вонö вылö, бытьтö эз верит, что сiя вермис кольччыны ловья.

— Да абу сiйö ранитöмась, абу, — серöмтчис Митькаыс — нерис пöрисьжыксö. — Сiя котрасьöм немецыс инь дынö, но и шедöма да вартлöмась сiдз, что ранаэс куим месяц абу бурдöмась...

И сэтöн... Медодз гым-ёрк керис стена бердын, кинкö матькыштiс... Сьöлöмö чеччöвтiс, кöр Миша дядьыс да Митька вонö кутчисьöмась ни мороссэзныс бердö и зэгйöны öтамöднысö, да сiдз, что кин да кинöс бы!..

— Тiмый керат?! — ыкöстiс мамö.

— Дугдö, — висьталiс вонö, но дугдасö я кык петухыс, кöр кодöсь: нылö бытьтö öд шедiс... Миша дядьлö учöт мыгöра, винерик Митькасö колiс бы сэкжö нильны тараканöс моз, но кин оз тöд Митькасö, ась сiя сiдз баитö, а ме тöда вонокöс, кöр сiя и учöт, но вына, винерик да визыв, öнiкиэс топ пизьöны, бергалö сярган моз — куимись ни ештiс Миша дядьыс спина вылын ысласьны, сизимись ни пöрисьжыкыслiсь кулакнас тiлис ныр гöгöрсö.

Керкуаным рез-паз: пöрис пызан, комлань лэбзис табуретка, джоджö тарöвтчис лампа, каньным öшис, поныс посöдзаным унньöвтiс, котрасис таракан, кöдö мамö некыдз керкусис эз вермы вашöтны, и заргисис пазö. Вонö чеччöвтiс, заргисис тышкасиссес коласö, медодз öвтыштiс Миша дядь дынiсь Митькасö, кöда чужмöр моз чеччöвтiс бöр пöрисьыс вылö, вожасис вылас и курччалiс ни пиннезнас Миша дядьлiсь спинасö. Мужиккес ружтiсö, топ уджалiсö гунадолонь вылын...

Мамö котрасис комын, дзебис пурттэз...

Чожа мужиккес турунъюрöн бергавтöн катыльтчисö керкуись посöдзö, посöдзсянь кылö таралiсö му вылö. Мамö — öтöрö! Ме полатьсяняным да öтöрас жö, кытöн пемыт, лöнь, шоныт, чирскисö кöбывкаэз. Узис посадным.

Мужиккес тышкасисö пемытiнас, ружтiсö, но етша ыксiсö и видчисö. Мамö, тыдалö, котöртiс дяддезам, и чожа пемыт лöньсö поткöтiс тёткаöлöн голосыс, кöда герйöвтiс улица тыр:

— Ой, бöра вийисö да сёйисö-ö-ö! Куимöт зонöс эд врагыс мырддяс!

Вöлись посадным повзис: унньöвтiс кинлöнкö пон, öзйис кинкö öшынын би, китöстiс петух. Мужиккес тышкасисö, кулаккезнаныс вартлiсö öтамöднысö сiдз, что только кивзышалiсö...

— Ой, бöра эд виясö-ö-ö! — герьялiс тёткаö, кöдалöн сьöлöмыс ой и лун полiс да тöждiсис Митька зоныс понда — медбöрья кагасö вöлiжаль. Сэтöн видзчисьтöг ыкöстiс дядьö:

— Кытöн черыс?! Сволочлiсь керала юрсö! Кытöн черыс?!.

Дрöжитiс сьöлöмö. Мужиккес тышкасисö эшö вельдыр, сэтчöдз, кытчöдз Митькасö артельöн эз кутö да эз домалö важ додь бердö, сiдз кöрталiсö, что эз понды вермыны вöрзьыны.

Сьöласьтöн гортас мунiс Миша дядьыс. Мамö киэзнас боккезас варттöн пырис гортö. Вонö пырис мамö сьöрö, и ме пыри гортö жö.