Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Федосеев С.А.doc
Скачиваний:
61
Добавлен:
02.05.2015
Размер:
7.47 Mб
Скачать

Фермаын

— Кывзы жö, — висьталö меным Миков соседö. — Тэ бы ветлiн да видзöтiн, мый керсьö миян фермаын... — Голосыс сэтшöм, кыдз кöритö, топ ме весь ола и колö бы меным мöссэз гöгöр бергавны.

— Менам сэтчин фельдшер котрасьö, — висьталiсоседöлö. — Нем сылiсь следдэсö нюкьявны...

— А тэ ветлы, эн дышöтчы, — ассис гардö Миков и ме мунi.

Не фермаись заведующöй, не подавöдитiссез менö эз видзчисьö. Асывнас одзалiчеччыны курöггезöс, кежалiбольницаö, кытöн кыдзкö эз вöлö сьöкыта шогалiссез и котöртiфермаö.

Подöн ветлöтан туйыс нуöтiс ыб кузя шогдiколасöт, кöда гумьясис ни и гажöтiс зелёнöй рöмöн да крепыт заöн. Шондiыс только мыччисис и шорок дорись баддезлö койыштiс ассис медодзза югöр. Сылö паныт лэбзис ыбшар да öдззис кисьтны песня. Сöстöм воздухын сорласис туруннэзлöн чöскыт дук. Кин эшö одз асывнас лолалö этатшöм чöскыт воздухöн, кöр сiя миськалö не только морос да сьöлöм, но и козьналö гаж да кокнит лун? Этö ми, деревняись отир, ог и казялö, олам и олам, топ сiдз и колö, а вайöт татчö мортсö городiсь, пондас ошшасьны, что деньгатöг небис здоровье.

Эг и казяв, кыдз асылыс вайöтiс ферма дынö, кытöн нырö вачкис назём да йöв дук. Йöрын баксiс сера ыджыт пороз, кöдаись, кыдз зверись, полiсö не только челядь, но и ыджыттэз. Сiя подаыс коласын ветлöтiс, кыдз хозяин, мöссэзлö эз сет шоччисьны, натьтö, тэрмöтiс вöрö. Подасö эшö чувйис геб да ном, мыйсянь мöссэз люкалiсö öтамöднысö, ниртчисö йöр бердын. Кылiсö ни чилькöтiссезлöн голоссэз.

«Узин! — видiачымöс. — Колiс важын ни локны татчö! Мый адззылан? Кинöс кутан?»

— Здоровöн чеччин! — сэтöн кöззэз колассянь здоровайтчис сторож, повзьöтiс кыз голоснас. — Кинöс, сват, сы одза кошшан? Али иньтö öштiн?

— Коля дядь! — гажöн висьталiме. — Видзöт, лысва кузя кöч котрасьöм да сы сьöрö вöтча...

— Бöбöв тэ, — висьталiс сiя. — Этö менам поныс котрасис. Ош сьöрö вöтчис, а ошыс, сват, шыр сьöрö котöртiс... Вежöртiн? Но то-то, а то, öнджа, бöра...

Шутитiм-керим, юöртi, что локта видзöтны, кыдз уджалöны фермаын отир.

— Видзöт, фельдшер, ежели он вомдзав. — Кузь мыгöрнас йöр бердын гогынясис Коля дядьыс. — Ми, öнджа, умöля ог уджалö, быд месяц чилькöтам — тыртам план. — Баитiс, топ кинöскö осудитiс, кöдна оз тыртö план. Сторожыс ойнас татöн, а луннас фермаын сiйö он адззы. Сылöн сьöлöмыс нем понда оз вись, но уна тöдö. Сы сьöртiпетö, что подавöдитiссес уна деньга кульöны, а йöлыс абу. И курыт йöлыс, не гортiсь кодь. Ва сора эд йöлыс! Вежöртiн, ёрт фельдшер, мый баитö Коля дядьыс? Вот сiдз пö миян керсьö и некин оз кыв, не оз адззы.

Сторожыс видзчисис, мый ме висьтала. Ме шы эг сет. Öддьöн колö меным, кöр йöз бекöрись йöвсö ог сёй: асланым мöсыс эм.

— Сiдз, сiдз, зонö. — Коля дядь синнэзын йöктiс лöг дума. — Öнджа, бöра. Кöр мöс вöраыс бердын гортын видзсьö иньыт, йöлыс пыр чöскытжык, а татöн уджалам не аслыным — колхозлö.

Минута кежö джöмдiс басниыс, лоис недолыт, кыдз весь пурим öтамöднымöс. Коля дядь шутньöвтiс аслас понлö, корис дынас: «Эй, Пират! Ошыс татöн ни, а тэ сё котрасян инькаэс следдэз кузя... Но и пон, прости господи! Мый вылö бы сэтшöм звирыслö няньсö торкны, сват? А верда эд. Ачым ог сёй, а сiйö верда... Кытчö воштiсян, кöр сэтшöм олан петiс? Вот одзжык... Стариккес поннэсö видзисö и öтiк шором сылö эз чапкö. Эзö. Тэ мый, нянь торкны понлö! Олö бы — ась шыррез куталö. Öнi, сват, оланыс мöдiк. Сэтшöм ни богатöйöсь лоим... Эй, Пират, морт сёйись! Татöн ни эд ошыс!..

Вöрокись син одзö быркнитiс гöрд мороса жак, дзугис старикыслiсь сёрнисö. Сiя дивуйтчöмöн дзарнитiс ме вылö, юалiс:

— Мый ми тэкöт, сват, баитiм? Ах, вот мый... Мун да видзöт, кыдз миян мöссэсö высьтöны. Сьöлöм гудыртчö нылiсь йöвсö сёйны...

— Ме муна, — висьталiсторожыслö да кайи йöр вылö, медбы чеччöвтны мöссэс коласö и видзöтны, кыдз уджалöны подавöдитiссес.

— Видзöт, — медбы порозыс бöрсянят кишкаэтö йöрыс вылö эз жö кышав... Не пода, а сотана!

Порозыс ме вылö и дзар эз кер, пишкис нырнас и дыш оськöввезöн иньдöтчис аслас «невестаэзлань», а ме сы сайсянь локтiсера мöс дынö, кöда бокын кекеркаöн пукалiс Анна и боёка высьтiс Серанькасö.

Вöраись йöлыс сiдз чижгис ведраö, бытьтö инькаыс орсiс струнаэзöн — кöть йöкты. Ведраын йöлыс быгсялiс, пизис.

Боксянь вачкисис, что мортлöн уджыс кокнит.

Мöсыс сулалiс и пессис — педзис коккезнас, öвтiс бöжнас и юрнас, тышкасис номмезкöт. Аннаыс быд вынсис ыкöстiс Серанькаыс вылö. Мöдыс дрöгнитiс, кыдз бокыс кузя вачкисö шатьöн. А эшö шуöны, что подаыс нем оз вежöрт... Жаль лоис меным мöсыс, сiдз бы мортыс вылö и ыкöстi, но терпитi, шы эг сет, видзöтi, кыдз Серанькаыс вунöтiс, что сы вылын ыксöны, и бöра ни Аннаыслö вартiс бöжнас чужöмас, тойис коккезнас и öвтiс юрнас. Терпит сэтöн, кöр и ме ог вермы сулавны öтiк местаын: курччалöны то спинаöс, то голяöс!

Инькаыс кыз, яйыс небыт. Думайтi, что сэтшöмыс оз вермы чожа бергавны, но Аннаыс ештiс видзсьыны няняэз бердын, вартлiс спинасис номмез, кымöсыс вылiсь чышкис ньылöм и öтiк секунда кежö эз дугды чилькöтчыны.

Гусьöн мöсыс сайсянь видзöтiАнна удж вылö, топ гусялiсылiсь проксö-боёксö, и сiя менö эз адззы, эз казяв. И думайтi, что, натьтö, Коля дядьыс весь кулитiс чилькöтiссесö: Анналöн эз вöлö нятьöсьöсь киэс, ведраын йöлыс топ эз вöв ва сорöн.

Сулалыштiчилькöтiсьыс бöрын, вердiном-гебсö и шуи:

— Здравствуйте!

— Ой! — юрсö лэбтыштiс Аннаыс. — Тэ мый повзьöтчан?

— Локтiвелöтчыны...

— Велöтчы, отсась. Только миян уджыс нятьöсь, не тэ сьöртi, — веськыта висьталiс Аннаыс, видзöтiс синнэзö, кымöсыс вылiсь йöрнöс соснас чышкис ньылöмсö, шыннялiс гордöя.

— Ме нятьсис ог пов...

Сiя тöдiс менчим сöстöм уджöс, шуис:

— Эн ошшась, ме ачым ни кыдзкö... Вот бы бригадирсö татчö! Мöсыс эта коста тышкасис геббескöт да видзчисис, кöр сiйö досповна чилькöтасö. Сiя тэчкис кокнас.

— Серанька! Он вермы сулавны! — быд вынсис ыкöстiс подавöдитiсьыс.

Недолыт. Мый меным эстöн керны? Отир уджалöны, а ме сюйи карманам киэзöс да видзöта, мый нiя керöны.

Иньдöтчи Машалань. Сiя медуна ыксiс да жольöтiс ведранас. Кöс мыгöрыс тыдалiс то öтiк мöс дынын, то мöдiк дынын: гöрд чышьяныс бабыв моз лэбалiс подаыс гöгöр.

Дыша локтiс ме дынö порозыс, вишнитiс лекарствоэзöн сумкаöс, кыдз баитiс: «Шы эн сет, да ассит кер».

— Эта инькаыс чож! — висьталiпорозыслö, малыштiпаськыт кымöссö и пондiвидзöтны Машалiсь уджсö.

«Эх, Маша-катша! Тэнат лэчыт кылiсь полöны мöссэс и отир. Кывсьö, что он лöсяв Аннаыскöт, а ачыт мый керан?

Маша топ менö эз и адззы, чывкнитiс гöрд сера мöс увтö, лöсьöтчис высьтыны ни сiйö, но эз и лöсьöтчы миссьöтны вöрасö.

Порозыслö гленитчис, кыдз малалiкымöссö, и сiя лякасис ме бердö: ме шаг и сiя шаг. Сiдз кыкöн и сибöтчим Машаыс дынö, сувтiм бокöмоз. Кöр чилькöтiсьыс лэбтiсис мöсыс бокись, здоровайтчи да юалi, уна я сетöны йöвсö мöссэс.

— Мöссэслöн, кага, йöвныс кыввезныс вылын, — лег-лег керис юрнас Машаыс. — Кыдз вердан, сiдз и чилькöтан: кöр ведра пыртан, а кöр и каньыслö нем кисьтны.

— Кыдз гортын жö...

— Гортын, кага, сэтшöм мöссö, кöда уна сёйö, а етша сетö, ог видзö. Гортын Серанькасö бура вердам да юкталам, а татöн öтiкö малалам, а мöдiкö шатьöн вартлам. Эй, чукыля бöж! — чирзыштiс Машаыс сюртöм мöс вылö да чеччöвтiс подаыс коласö, кытöн пондöтчисö люкасьны. Шутньöвтiс шать — швычкис кинлöкö бок кузя. Пишнитiс порозыс и шупыт шаггезöн иньдöтчис подаыс коласö.

— Василиса, кыным мöс эшö татöн? — вöснит голосöн юалiс Машаыс.

— Куима, — висьталiс мöдыс.

— Мый узян? Видзöт жö шондiсö. Или сё мужикыт йылiсь вöтасян? Шондiыс вылын ни. Пуэзлöн вуджöррес оз ни судзö йöрыс пытшкö, нiя лун кежö лöсьöтчисö саясьны пуэз увтö. Пель одзын бизгисö ни медодзза лёдззез.

— Отирсö война вылын вийöны, а тiянлö некытшöм яд оз вермö керны, — Машаыс тышкасис вир юись гаггескöт да пуксис сьöд мöс бокö, кöда медöддьöн öвтiс бöжнас, ниртчис ёрттэскöт и пишкис — места эз адззы, эз вöв рад аслас олан вылö.

Кыдз и лунйö Сьöданькаыс этатшöм жарас. А эшö сысянь жö йöв корам.

— Ведьма! Сулав, кузь бöж, а то видзöт, кыдз сюрретö чеглала! — чирзiс Машаыс. Сiя пукалiс ни мöсыс бокын и бöра вöрасö не эз чышкы, не эз миссьöт — алё! Не весь Коля дядь брезгуйтiс сёйны фермаись йöвсö...

Эта мöсыс вöлiмеднятьöсь, узьöма назём вылын, кöда лякасьöм боккезас. Назём дукыс, натьтö, унажык и кыскис мöсыс дынö ном-гебсö, кöда сы гöгöр лэбалiс кымöрöн.

Видзöтiподавöдитiссес удж вылö, жалейтiнiйö сьöкыт удж понда и сэтöн жö лöг петiс: инькаэс тэрмасисö — уджалiсö топ йöзлö...

«Тэ эд, фельдшер, сэтiсь жö сёян! — тöдвылö усисö Коля дядьлöн кыввес. Больницаö татiсь йöвсö босьтат. Стыд тэныт сэтшöмнас вердны шогалiссесö! Стыд!» Кылi, кыдз вирö чепöссис рожабаннэзö, и сэтöн жö лöгаси: «Мый ме? Сё ме да ме... Быд местаын фельдшер. Кинлöн дышыс оз пет, сiя и доддялö, кыдз рам Синькосö жö, кöр бригадаö кольччисö куим вöв да нiя зверь кодьöсь, что некин оз лысьт доддявны.

А бригадирыс кытöн? Фермасиныс заведующöйыс, зоотехникыс, ветеринарыс? Унаöсь командиррес, но фермасис некин уджсö, кыдз оз и адззы. Сё колö меным...»

Эг казяв, кыдз бöрсяням локтiс порозыс, ловзисис пель одзам, пондiс нюкьявны сумкаöс, тыдалö, сылö мыйкö сэтiсь гленитчис.

МалыштiБорисыс кымöсiсь читкыля гöнсö, баитi:

— Сiдз, Борис? Мый он баит? Или часто адззывлан татiсь ме коддесö? Бöбöв тэ сэк, зонка, ежели нем он тöд... Хреновöй хозяиныс.

Видзöтiэта коста Маша вылö, кöда топ етшажык ни киэзнас уджалiс, унажык модис-видiс мöссö. И кин ны коласiсь вöлiвиноватöйжыкыс? Öтыс легöтiс юрнас, öвтiс бöжнас. И мöдыс пессис борда враггезкöт да уджалiс люзь пымавтöдз.

Вдруг мöсыс брынгис тыра ни ведраас, пöрöтiс йöвсö: етшажык сетiс, унажык грехö пыртiс.

— Тэ! — быд вынсис ыкöстiс чилькöтiсьыс да клотш-клотш кузь, чунь кыза шатьöн пондiс вартлыны мöссö. Сылöн синнэс бöбсялiсö, эз адззы, кытчö пышшыны.

― Тэ мый керан?! — лöгаси Машаыс вылö.

― Мый нö! — синнэс вирдалiсö боёк инькаыслöн. Сiя лёдззез моз жö вöтiс Сьöданькасö, лякасис вöраыс бердö и киэс одзлань пондiсö кыскавны няняэсö.

Мöс вöраись Маша чуннез коласöт ведраö чижгис йöв. Машаыс уджалiс боёка: ештiс видзсьыны вöраыс бердын, öтмоз тышкасис лöдззескöт, ештiс кыв-мöд зубыта висьтавны меным.

«Мыйлö татчö локтi? Видзöтны, кыдз уджалöны инькаэс али велöтны, медбы нiя уджалiсö сiдз, кыдз колö?»

Недолыт, кöть пышшы.

— Мария Семёновна, — горöтчи Машалö. — Мöсыслiсь вöрасö эд колiс бы миссьöтны...

Машаыс менö эз кыв — керис ассис, а может, медбы лэчытжык кылöн миян кодьсö татiсь не кольлавны.

— Цоп-цоп! — заворлань кылiс пастуххезлöн голос. Нiя тэрмöтiсö инькаэсö.

— Мария Семёновна, — полöмöн ни горöтчи мöдпöв. Жолькнитiс ведра. Машасö топ курччöвтiс варыш ыжда лöдз. Сiя сувтыштiс, бергöтчис мелань: синнэзас дыш или лöг, видзöтö кыдз лöдз вылö жö. И сюр-сяр горöтчис:

— Мый модян? — И, тыдалö, казялiс, что чужöмö лёк, сэтöн жö кыдз öшис, чатыртчис, быдмыштiс мöсыс бокын, пельпоннэс лоисö паськытжыкöсь. Сiя пыдына ловзисис, юр вывсис нетшкöвтiс басöк цвета чышьянсö и тэчöмöн висьталiс:

— Ой, инькаэз! Да мый ни миянлö мужиккескöт керны? Кытшöм сэтшöмыс олан петiс? Öтiк гортын, мöдiк татöн... — Ведрасö нюжöтiс меным — Босьт да кер, кыдз тэныт гленитчö. Адззан, кыдз ми горзам да уджалам, а сэтöн эшö тэ... Öтiк чайник — сизим начальник!

«А мый сэтшöмыс? Кера!... Тэныт бы менчим уджсö», — гарйыштiс обида, но кыдз адззи Машалiсь косьмöм чуннесö да лажмыт кöс мыгöрсö, курччöвтiкылöс. Машалö бы не мöссэс бокын пукавны. А кинлö сэк? Меным я мый я? Может, Коля дядьыслö, кöр томмес гортын некин ни абу? Бур, что эна эшö фермаын гардчöны.

Босьтiведрасö, лöдззес да геббес ме дынö — ройöн.

― Вöрöтчы! ― ыкöстiс иньö моз жö Мария Семёновнаыс. — Он кыв ― пастуххес тэрмöтöны? Колö эд подасö вашöтны, тшыгйöн оз пондö лунйыны татöн.

— Вöраыс эд нятьöсь, — горöтчи ныр увтам.

— Дыр тэ эшö сэтчин? — завор дынын ыкöстiс пастухыс

― Нятьöсь ― миськав! ― видзöтiс брезгуйтöмöн Маша. Уна тöдан да етша керан.

Вылынкодь ни асывся шондiыс. Етшажык ни лоис номыс да гебыс, но шоршень ыжда гöрд лöдззес содiсö и содiсö. Жар, шондiыс пöжалö пымалöм спинаöс.

— Гöжин я мый я? — вдруг Машалö бöрсяням горöтчис Аннаыс, кöда высьтöм ни ассис мöссэсö. — Мый талун суналан?

— А-а, — легнитiс мелань юрнас Машаыс. — Видзöт тай — локтiс и велöтö бы уджавны.

Тальччис инькаыт, кыдз шырлö бöжыс вылö, кöть мымда чуклясь, не дзöдзыв: бöжтö он чапкы и он пышшы.

— Тэрмась! — ыксö Машаыс. — Мый нö он чилькöт?

Лöдззез лоисö лёк зверрез: пышналiсö спина, быд местаын сöдзис вир, но ме курччасьöмсö эг ни кыв.

— Тэ мый, Маша? — Аннаыс пондiс осудитны ёртсö. — А кыдз пондан шогавны? Кин дынö котöртан? Оз жö понды Сергей Васильевичыс киэсö нятьöсьтны.

Инь отир одзын асьтö дорьян только уджöн, а ме чилькöтчыны ог куж. Сiйöн и сералö шондiыс — пöжö спинаöс, а каёккес сералöны — чирзöны пуэс вылын. И тöдвылö усис, кыдз öтпыр этадз жö гортын шедiкарта выланым и колiс пуксьыны мöсыс бердö. Уджалiсэк — горзi: джын йöвсö коли назёмö, мöд джынсö пыртiканнеслö.

— Эй, кузь юрсиэз! Дыр тiэшö сэтчин? — видчисö ни пастуххес. Деревняын кылiсö асланым мöссэзлöн джынняннэз. Воздухыс сукмис баня жарöн.

Киэз дрöжитiсö и öмын косьмис дуль, но колiс кутчисьны вöра бердö. Сунки-панки люкаси мöсыс бöж бердö, дзир-бар кери Сьöданька гöгöр, кöда кыдз вежöртiс менö и терпитiс, эз пессьы лöдззескöт.

Некин менö эз серав, только нерис дума: «Кöда боксянь жö кутчисьны? Может, бöжыс бöрсянь? Висьтав, Маша!» Но Машаыс шы эз сет, кылiс кыдз бöрсяням сотiс-видзöтiс лэчыт синнэзнас.

Мöсыс дынö мышкыртчи шульга боксяняс.

— Дыр эшö?! — кыдз нерисö менö пастуххес.

— Счас, — висьталiс Машаыс. — Öтiк мöс ни только...

Быд вынсим кыскыштiняня. Очкиэзö нильдiсö кымöс вывсим, жольнитчисö ведраö и вöйисö йöлыс пытшкö: сёй сыбöрын, ёрт, йöвсö, кöдö чилькöтiс фельдшерыс! Кывсяс деревняö — кöть джагöтчы!

Машаыс бöрсяням лолалiс голяам, сералыштлiс да спина вывсим вашöтiс лöдззесö, а ме быд вынсим кыскалiняняэсö, но йöлыс вотялiс воттезöн.

— Киэтö миссин? — бöрсяням ыкöстiс сiя. — Миянöс видан, а ачыт... Кин сэтшöм йöвсö пондас сёйны? Фельдшер!..

— Эн тэ сы вылын серав, — осудитiс Аннаыс.

«Кытшöм греххез понда сiдз менö?.. Етша эшö шогалiссескöт...» Мöсыс бöжнас вачкис кымöс кузя.

— Эз гленитчы? — Сьöданькаыслiсь юалiс Машаыс. Мöсыс метр етш вешшис бокö.

— Сергей Васильевич, на ведрасö да миссьы киэтö, — баитiс Аннаыс. — И высьты веськыт боксяняс. Пукалан шульга бокас, сiйöн мöсыс тэ дынiсь и пышшö.

Одзам ведраöн пуктiсö ва.

— Мый тэ сiйö велöтан? Может, сiя мöссö сюррезсяняс высьтö, — сералiс Маша.

Мöсыс бокö пукси мöдöрсяняс. Сьöданька дыр видзöтiс ме вылö, вачкис бöжнас пельбокам, нюжöтiс юрсö и пондiс нювны йöрнöсöс.

— Фельдшер, курччöвт бöжсö да видз пиннезнат, сэк сiя чужöмат оз понды вартлыны.

— Тупкав öмтö! — висьталiс Аннаыс ёртыслö и пондiс велöтны менö уджавны. — Сергей Васильевич, эн тэрмась. Чуннетö няняыс бердын зэлытжыка видз. Вот сiдз. Чож, кага! Кужан!

— Велöт, Анна, аслат юр вылö, велöт. Сiя эшö тэнö пондас чилькöтны.

— Мый ме? Тэсся умöльжык я мый я? Сергей Васильевич кодь мужиксö колö кошшыны! Ежели пондас любитны, талун жö вежа Петраöс. Сергей Васильевич, кывтö уджавтöнняс нем вылö мыччыны, видзöт, мöсыс кыв кузя вартлö...

Мый ме кера, кöр сэтшöм привычка? Ась, сы местö йöлыс ведраас пондiс шорокöн визывтны.

— Кужан, чож! — Машаыс малыштiс спинаöс. — Меным бы тэ кодь мужиксö! Ме бы узи, а сiя сё чилькöтчис да чилькöтчис... Менам, Анна, нем вылö мужикö оз туй.

Уджала, ньылöмыс вотялö кымöсö вылiсь, пырö синнэзам. Пымалi, топ керрез кыскалi, а мыдзи дыш вöв моз, кöда ой и лун уджалö, а толкыс сё сымда. Кöр мöсыс высьтiссис, горöтi:

— Быдöс, Маша!

И мöссэс öтамöднысö одзалöмöн уськöтчисö заворлань, пышшисö лöдззезiсь.

— Талун одзжык уджассис! — висьталiс Аннаыс.

— Эшö бы, — ошшасис Машаыс, — кöр мужиккес отсасьöны. — Содтiс недолыта. — Кытчö этö йöвсö воштам?

— Мый сэтшöмыс? — эг вежöрт ме.

Аннаыс босьтiс Машалiсь тыра ведрасö да иньдöтчис керкуö, кытöн видзöны йöв.

Фермаын, кыдз шатьöн вачкисö, некин эз ло. Лöдззес, и нiя кытчöкö лэбзисö, только быркайтiс сырчик да муыс лолалiс уль баня жарöн — луныс лöсьöтчис лоны кöс.

Шутиттöн да öтамöдным вылын серавтöн сьöрсьöн-бöрсьöн пырим молочнöйö, посöдзись повзьöтiм гуттэзöс. Нырö вачкис шöмалöм йöв дук.

Керкуын джоджын миськавтöм, стенаэзын важ плакаттэз, ны вылын йöктöмась гуттэз. Öшыннэз весьтö öшлöмась нятьöсь рукляэз — быдöс эта не ме сьöртi, синнэз бытшкö. Абу татöн порядокыс, фельдшер!

«Кытчö тi, менам ёрттэз, и ветлöтат? Кытчö туйсö талят?» — сьöкыт дума гудыртiс сьöлöм, видiассим ёртöс — фельдшерöс, кöда часто ветлöтiс татчö и пыр ошшасис, что миян фермаын быдöс бур да сöстöм, кыдз аптекаын, и гуттэсö он адззы, топ нiя сёйöмась öтамöднысö.

Маша бöра мыччис пиннесö:

— Видзöта ме, Сергей Васильевич, тэнат сё жö ме вылö киэт лудöны... Может, и джоджсö миськалан, а то сё, видзöт, некöр, сё уджалам да уджалам, сёйны ог ештö. — Сiя сiдз видзöтiс синнэзö, кыдз бöбöтiс челядёкöс, кеймисис, надейтчис, что ме сiйö талунсянь понда жалейтны быд шагын и понда отсасьны: мый висьталас, сiйö и кера, но ме-то мужик жö... Кöр гортын иньöлö сымдасö ог отсась.

Пызан вылiсь казялiкузь уссэза тараканöс. Кытiсь сiя татöн? Мый сылö колö, кöр бы ме сы местын öтöрас гажöнжык олi? А тараканыс, тварь, уссэсö лэбтiс, сувтiс пызаныс шöрö и нерис менö: «Мый татчö öштiн, кинöс кошшан? Или тэ не фельдшер? Мыйкö ме тэ кодьсö татiсь эг адззывлы...»

Смев гадыс, немись оз пов: луншöрнас мыччисис син одзö и ошшасьö, что сiя татöн дона гöсь, кöдö ме моз некин оз вид и оз вашöт.

— Кин эта? — юалiМашалiсь, чуньнам мыччалiтараканыс вылö.

— Мый, тэ он разь тöд, кытшöм эта зверь? Поди, гортаныт видзат жö? Может, медчöскыт торöн вердат? Этö тöвнас вайöтiс бригадирыс: локтiс кыдзкö и спинаыс вылiсь чеччöвтiс да заргисис пызаныс увтö... Сизим понöн кошшим — эг адззö, а талун видзöт... Басöк эд? Только фермаас и видзам, кыдз племеннöй порозсö жö, кöть оз пияв, натьтö, айпöв...

Жагвыв сибöтчи пызан дынö, печыктiгагыслö рыжöй кымöсас, но только дойдiчуньöс: рыжöйыс пышшис.

Мöсвöдитiссес доззэзiсь флягаэзö кисьтлiсö йöв, сюра-сяра пондiсö миськавны ведраэзнысö, но сiдз и вунöтiсö ваö пуктыны дезраствор. Мый тэ ныкöт керан, кöр велалöмась гортаныс моз жö?

— Мый сiя сэтшöмыс? — топ эз и кывлы эта йылiсь Машаыс. — Или таракан вияныс?!

— Гортын ог пуктö да ог кулö, — сярзьыштiс Аннаыс.

— Гортын тiкöть мый керö, а татöн ферма. Керö кыдз колö!

— Ог кужö! — синнэсö бергöтiс мöдöрö Машаыс. Висьталi, что кöркö велöтiни, кыдз колö уджавны.

— А миян кодьыслö öт пельöт пырö, мöдöттяс петö! — зыр-зыр джоджыс кузя муныштiс Машаыс. — Эшö öтпыр мыччалö...

Пуктiс угöлö ассис ведрасö, сыналiс юрсö: лоис эшö басöкжык, сэтшöм, что вöлiн бы зонка, гöтрасин бы нывка вылö.

Машаыс топ кылiс думаэзöс: боёка бергöтчыштiс, веськыта дзарнитiс синнэзам, кыдз видыштiс, шонтiс сьöлöм и рамыника да орсöмöн горöтчис:

— Сергей Васильевич, может, джоджсö отсалат миськавны? Ми öддьöн мыдзим.

— Маша, быд шагын мортыскöт эн орс! — осудитiсö инькасö ёрттэс. Пукси лабичö и пондiвисьтасьны, кыдз öнiВажыбын пондiс шогавны кага, кöр мамыс вердöм пизьöттöм йöлöн: кыски кадсö, видзчиси, кöр подавöдитiссес дзимлясясö, медбы сыбöрын нылö эшö öтпыр висьтавны, кыдз колö миссьöтны ведраэз.

— Но и мый? Ась шогалö, веськöтат эд. Öнiкагаэсö од лэдзö кувны, кöр и мамыс бы вийö...

— Мый тэ сiйö и лёбан, Маша!

— Разь не сiдз?! — лöгасис Машаыс. — Тöдан Пиля Вераыс миронсö гортас мый дырна видзис, кöр зонкаыс пондiс шогавны! Думайтан весись! Тöдам, кыдз öнiкагаэсö адззöны и быдтöны...

Сiдз, ёрттэз. Колö тöдны инь отирлiсь душасö, кужны баитны — öзтыны лöг и гаж, сэк нiя тэнö вежöртасö, лоасö тэ дор, только висьтав...

Баитiинькаэскöт, висьтаси сiйö, мый ачым адззылiи йöзсянь кылi.

— Кывзö, ёрттэз, джоджнытö колö быд лун миськавны. Нятьöсь джоджныт! — Бöра лякаси инькаэс бердö, дзуги сёрнисö.

— Мый тэ модян? Модян, модян — олан абу, кöть джагöтчы! Кыдз тэкöт иньыт олö? — висьталiс рамжыка и гажöнжыка Машаыс. — Тэ мый думайтан, что ми сэтшöм ни отир, что и джоджсö ог кужö миськавны?

— Чожöсь! — виноватöя висьталiМашалö и пондiошшасьны, кыдз талун чилькöтiмöссэсö — сералiас вылам.

Инькаэс сералiсö и видiсö бригадирöс: сiя вунöтлö фермаö мыччавны кымöссö. Петö, что кыным ыджытжык начальник, сыным сiя дышжык. И ме висьталi, что фермаö туйсö понда тальны быд неделя сiдз, что...

— Сiдз, что ой и лун пондам видзчисьны, сё тэ понда косьмыны пондам! — Машаыс быркнитiс-чеччöвтiс ме дынö, кутiс конувтöт, кыскис öтöрö, посöдзын ни нюжöтчис пель одзам да пондiс шушкыны:

— Тэ, Сергей Васильевич, предыслö висьтав, ась сiя миянлö матегсö оз вунöт сетны, а то видзöт и киэз немöн миссьöтны... И халаттэзным нятьöсьöсь, отир смех! Ми эд сылiсь сёйны ог корö. Вот и ведраэс оз тырмö, топ миян государствоыс сэтшöм ни беднöй, а? Кыдз думайтан? Отсалан, öнджа, или полан предыс бердö кутчисьны? Эн пов, ми тэнö дорьям! А? — Видзöтiс синнэзö, хитрöй: кошшис аслыс ёртöс, веритiс и эз меным, вдруг содтiс смевжыка да горöнжык. — Сэк гиж газетаö! — мед бöб синнэзнас лыддьöтö. И отирыс ась лыддьöтöны, мед тöдöны, кыдз татöн уджалам-горзам... Может, мыйкö мöртчас?!

Посöдзö ройöн бизгисö-лэбзисö лöдззез: сiдз бы и заргисö ныррезнысö кымöсö или спинаö. Маша кинас шлёпкис спинаам:

— Кутю тэ миян! Кувны тэ дынö котöртам, чужтам тэ дынын, и ведраэз тэнчит жö корам? Йöвсö быдöнныс сёйöны, а татiсь некин миянöс оз адззы, некинлö ог колö.

— Кера! — висьталiМашалö да жмитыштiчорыт кисö.

— Кер! — ласковöя шуис Машаыс да малыштiс спинаöс.

Чеччöвтiпосöдзись, повзьöтiкöрымкайöс. Сiя быркнитiс и пуксис кöс мыр вылö да осьтiс öмсö. Жар.

«А кыдз мöссэс? Кытшöм нылö олан, кöр лöдззес да номмес ловзисьны оз сетö? А видзчисям йöв, видам Машасö, что етша высьтö. Колö, фельдшер, буржыка отсавны подавöдитiссеслö: вайны аптечка, лекарствоэз, вежны плакаттэз. И бур кылöн сьöлöмсö шонтны. Частожык колö кежласьны татчö. Нельки сэк, кöр зэлöтö уджыс...»