- •7.Копенгагенські критерії
- •11. Хартія Європейського Союзу про основні права.
- •34.Амстердамський договір
- •35.Бюджет єс
- •36.Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики
- •37.Генеральні директорати
- •38.Громадянство Європейського Союзу
- •39.Декларація Шумана
- •40.Економічна політика
- •41.Економічний та монетарний союз
- •42.Євровійсько
- •43.Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн)
- •44.Європейська асоціація вільної торгівлі
- •45.Європейська валютна (монетарна) система
- •46.Європейська грошова одиниця. Екю – євро
- •47.Європейська економічна зона
- •48.Європейська Комісія
- •49.Європейська Конституція
- •50.Європейська політика сусідства
- •51.Європейська Рада
- •52.Європейська стратегія зайнятості
- •53.Європейська угода
- •54.Європейська економічна спільнота
- •55.Європейська спільнота з вугілля та сталі
- •56.Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
- •57.Європейський банк реконструкції та розвитку
- •58.Європейський інвестиційний банк
- •59.Європейський інвестиційний фонд
- •60.Європейський Конвент
- •61.Європейський конґрес
- •62.Європейський омбудсмен
- •63.Європейський Парламент
- •64.Європейський соціально-економічний комітет
- •65.Європейський Союз
- •66.Європейський суд авдиторів (Рахункова палата)
- •67.Європейський центральний банк
- •68.Європол (Європейська поліція)
- •69.Єврореґіон
- •70.Євроюст
- •71.Єдиний Європейський Акт
- •72.Єдиний зовнішній тариф
- •7З.Апобігання принцип
- •74.Західноєвропейський союз
- •75.Інституції єс
- •76.Кваліфікована більшість
- •77.Комітет з питань політики та безпеки
- •78.Комітет постійних представників/Корепер
- •79.Комітет реґіонів
- •80.Копенгаґенські критерії
- •81.Котонуська угода
- •82.Критерії конвергенції (зближення)
- •83.Лаекенська декларація
- •84.Лісабонська стратегія
- •85.Ломеська конвенція
- •86.Люксембурзький компроміс
- •87.Маастрихтський договір
- •88.Месcінська конференція
- •89.Міжурядова конференція
- •91.Нато (Організація північноатлантичного договору)
- •94.Основоположні договори
- •95.Пакт про стабільність і зростання
- •96.Петерсберзькі завдання
- •97.Петиції
- •98.Президентство Союзу
- •99.“Програма 2000”
- •100.Процедура консультації
- •101.Процедура погодження
- •102.Процедура співпраці
- •103.Процедура спільного ухвалювання рішень
- •104.Рада Європейського Союзу
- •105.Римські договори
- •106.Розширення
- •107.Соціальна хартія
- •108.Спільна зовнішня та безпекова політика
- •109.Спільна оборонна політика
- •110.Спільна сільськогосподарська політика, ссп
- •111.Спільна стратегія
- •112.Спільна торговельна політика
- •113.Спільна транспортна політика
- •114.Субсидіарність
- •115.Суд Європейських Спільнот
- •116.Суд першої інстанції Європейських Спільнот
- •118.Транс’європейські мережі
- •119.“Трійка”
- •120.Україна-єс
- •121.Хартія основних прав
- •122.Шенгенський договір та конвенція
- •123.Яундеська конвенція
- •124.. Мета і завдання етапи адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •125. Інституціональний механізм адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •126. Загальнодержавна програма адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •127. План дій Україна-єс
- •129. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •139. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •147. Принцип прямої дії права єс.
- •152. Поняття принципів права єс.
- •162.Допоміжні органи Європарламенту
- •163.Постійні комітети єп
- •164. Обудсмен єп
- •166.Загальна характеристика Ради єс
- •167.Секретаріат Ради єс
- •168.Комітет постійних представників Ради єс
- •169.Способи прийняття рішень Радою єс
- •170.Комісія єс як головний консультативний орган
- •171.Роль голови комісії єс
- •172.Апарат Комісії єс
- •173.Повноваження комісії єс
- •1741000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •175.Генеральні адвокати суду єс
- •176.Роль суду єс
- •177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •178. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •185. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •186. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •187. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •191. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •193. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •194. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •196.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •203. Характеристика складу Європейського парламенту.
- •204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •205. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •206.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •208.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
203. Характеристика складу Європейського парламенту.
Щодо кількісного складу Європарламенту, що у 1994 р. у ньому було 518 осіб. Основним принципом поділу місць у цьому органі є, перш за все, пропорційне представництво В залежності від кількості населення. Число мандатів, закріплених за кожною країною, фіксується в установчому акті і переглядається тоді, коли відбувається розширення Євросоюзу чи істотно змінюється чисельність населення.
Наприклад, об'єднання Східної та Західної Німеччини у 1991 р. призвело до суттєвого збільшення населення. Це стало причиною зростання чисельного представництва цієї країни в Європарламенті. У 1995 р. було запроваджено нові місця для країн, які приєднались до Євросоюзу, - Австрії, Фінляндії та Швеції.
Нинішній розподіл місць в Європарламенті виглядає наступним чином: Австрія - 20, Бельгія - 25, Велика Британія - 87, Греція - 25, Данія - 16, Ірландія - 15, Іспанія - 64, Італія - 87, Люксембург - 6, Нідерланди -31, Німеччина - 99, Португалія - 25, Фінляндія - 16, Франція - 87, Швеція - 21 місце. Загальна кількість місць -624.
Як видно з наведених даних, найбільшу кількість місць має Німеччина - 99. Велика Британія, Італія та Франція мають по 87 місць. Цікаво, що місця Великої Британії поділені в такій пропорції: 71 місце - Англія, 8 -Шотландія, 6 - Уельс, 3 - Північна Ірландія.
Безперечно, тенденція до розширення кількості країн - членів Євросоюзу, яка спостерігається нині, призведе до того, що норми їх представництва зменшуватимуться.
Відповідно до положень п. З ст.190 Договору про заснування Європейського Співтовариства члени Європарламенту обираються на п'ять років. При цьому слід звернути увагу на те, що положення п. 2 ст.19 цього ж Договору дозволяють громадянину Євросоюзу, який постійно проживає в одній з країн-членів та не є її громадянином, реалізувати право висувати свою кандидатуру та брати участь у виборах членів Європарламенту на тих же умовах, що існують для громадян цієї країни.
204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
всі спори, які підвідомчі Суду, можна поділити на чотири наступних типи в залежності від їх суб'скпюго складу:
І) спори між країнами-учасницями;
2) спори між країна ми-учасницями і органами Євросоюзу;
3) спори між органами Євросоюзу;
4) спори між фізичними або юридичними особами та органами Євросоюзу. Проведення такого поділу є доречним, враховуючи що справам кожного типу притаманні специфічні особли-
Перший тип справ, що розглядаються Судом ЄС, - це справи за позовом Комісії, щодо порушення умов Договору про заснування Європейського Співтовариства однією з країн-члєнів. Предметом спору може бути як навмисне невиконання цих умов, так і простий адміністративний недогляд. Договір передбачає свого роду процедуру досудового вирішення спору по цій категорії справ. Так, якщо, на думку Комісії, будь-яка країна-член ухиляється від виконання умов вказаного Договору, то вона надає вмотивований висновок з цього приводу та дозволяє зацікавленій країні висловити свою точку зору. Якщо висновки Комісії залишаються без уваги, то для вирішення питання вона має право звернутись до Суду ЄС.
Ст. 227 названого Договору передбачає, що позов щодо порушення умов основних договорів може бути поданий й будь-якою країною - членом Євросоюзу. В цій, як і в попередній категорії справ, передбачено процедуру досудового врегулювання. Так, країна-член, на думку якої інший учасник Євросоюзу порушує умови цього Договору, має звернутись до Комісії, яка приймає відповідний вмотивоване рішення. Після цього зацікавленим країнам-членам дається можливість зробити свої зауваження та пропозиції. Право на позов виникає, якщо Комісія не надасть відповідного висновку протягом трьох місяців.
Якщо Суд ЄС визнає наявність порушень з боку країни-члена, то остання зобов'язана вжити необхідних заходів для виконання його рішення. Якщо ж вимоги судового рішення не будуть виконані країною-правопорушницею у встановлений строк, Комісія має право звернутись до Суду ЄС з позовом про накладення на цю країну штрафних санкцій та пені за невиконання даних вимог.
Наступним типом справ Суду ЄС є справи про контроль законності актів, прийнятих органами Євросоюзу, що визначено в ст. 230 зазначеного Договору. Предметом розгляду цієї категорії справ можуть бути лише акти, які мають обов'язкову юридичну силу. В справах проти органів Євросоюзу тісно переплетені адміністративні та конституційні повноваження Суду ЄС.
Позивачем у цій категорії справ може бути як країна - член Євросоюзу, так і Рада або Комісія. Критеріями оцінки акта є: наявність відповідної компетенції органу, який прийняв оскаржуваний акт; дотримання правил процедури при прийнятті оскаржуваного акта; дотримання норм цього Договору, а також будь-яких інших положень, що забезпечують його виконання; відсутність зловживання владою.
Особливим є те, що юридичні та фізичні особи теж наділені повноваженнями щодо оскарження будь-яких обов'язкових актів, прийнятих щодо цієї особи.
Умовно справи, по яких відповідачем виступають органи ЄС можна поділити на дві категорії.
Так, спори про визнання недійсними актів органів Євросоюзу, про що йшлося в попередньому абзаці, належать до першої категорії. Друга категорія справ стосується бездіяльності основних органів Євросоюзу та визначена в ст. 232 названого Договору. У разі, якщо на один з органів Євросоюзу (маються на увазі лише два з них - Комісія та Рада) покладено обов'язок здійснити ті чи інші дії, їх невиконання може бути кваліфіковане як порушення положень основних договорів у рамках Євросоюзу. По цих категоріях справ до Суду, у першу чергу, мають право звертатись країни-члени, а також інші органи ЄС. Але можливий і такий варіант, коли по ній категорії справ до Суду ЄС звертається юридична чи фізична особа або група осіб. У такому випадку необхідно довести, що бездіяльність відповідного органу ЄС прямо впливає на основні права та свободи такої особи чи групи осіб або порушує їх.
Наступна категорія справ, яка належить до компетенції Суду ЄС, визначена в ст. 234 вказаного Договору та включає прийняття преюдиціальних рішень щодо тлумачення норм і принципів Європейських Співтовариств та Євросоюзу, положень основних договорів Євросоюзу, а також статутів організацій, які створені на підставі рішення Ради, якщо це передбачено статутами цих організацій.Із запитом щодо тлумачення до Суду можуть звертатись як держави-члени, так і основні інституги Євросоюзу. В деяких випадках національні судові установи навіть зобов'язані звертатись до Суду ЄС з метою забезпечення одноманітності в імплементації та застосуванні норм права Євросоюзу. В результаті співпраці, яка мала місце в ході реалізації цього положення між Судом ЄС та національними судовими установами, можна із впевненістю стверджувати, що останні також виконують функції "вартового" загальноєвропейського порядку.Зазначена категорія справ становить суттєву частину діяльності Суду ЄС, і саме з цього приводу держави-члени доволі часто звертаються до нього.Саме в рамках здійснення преюдиціальної компетенції Суду ЄС було сформульовано деякі основні принципи права Євросоюзу.По справах преюдиціального характеру в залежності від предмета тлумачення можливі такі варіанти рішень. У тих випадках, коли Суд ЄС виносить рішення щодо тлумачення положень основних договорів Європейських Співтовариств, такі рішення є обов'язковими для держав-членів. У справах щодо тлумачення основних засад і загальних принципів діяльності Співтовариств у цілому Суд ЄС має до-радчу компетенцію. Але остання категорія справ виноситься на розгляд Суду ЄС лише за взаємною згодою держав-членів. Важливо, що компетенція останнього по таких справах є виключною, тобто сторони не мають права звертатись до інших установ.