189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.

Рекомендації та висновки не е обов'язковими, можуть біти враховані державами при вирішенні окремих питань.

Однак необхідно зазначити, що нерідко для прийняття нормативно-правового акта вимагається попереднє отримання висновку консультативно-дорадчих органів.

Наприклад, при прийнятті нормативно-правових актів, що належать до сфери економічного та соціального співробітництва, відпо­відні органи Євросоюзу мають обов'язково одержати висновок Економічного та соціального комітету, а при прийнятті нормативпо-правових актів, що регламен­тують здійснення регіональної політики, необхідно отримати висновок Комітету регіонів.

Висновки консультативне-дорадчих органів не обов'язкові для органів, що приймають нормативно-правові акти. Однак відсутність запиту на отримання висновку може бути підставою для анулювання відповідного нормативно-правового акта у зв'язку з істотним пороком форми.

Відмінності між рекомендаціями та висновками в первинних джерелах права Євросоюзу не виз­начаються. Висновоку більшості випадків формулюєтьсяяк відповідьна задане питан­ня, арекомендації є засобом забезпечення зміну за­конодавстві, відрізняючись від регламентів тільки відсутністю юридичної сили.

68. Конвенція про захист прав та свобод людини 1950 року.

Загальними принципами права Європейських Співтовариств визначаються основні права людини, гарантовані Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод люди­ни 1950 р.

Основні права:

- життя;

- свободу від катувань та іншого негуманного чи принизливого поводження або покарання;

- свободу від рабства та примусової праці;

- особисту свободу та недоторканність, справед­ливе і публічне здійснення правосуддя;

- свободу від зворотного застосування законів;

- недоторканність приватного життя;

- свободу думки, совісті та релігії;

- свободу слова;

- мирні зібрання і свободу об'єднань;

- створення сім'ї.

Перелік названих прав розширено Додатковими Протоколами до названої вище Європейської кон­венції:

свобода пересування та заборона позбавлення волі за невико­нання договірних зобов'язань

заборона примусово­го вислання з країни її громадян та колективних вис­лань іноземців.

скасовання смертної кари.

іноземцям надається ряд процесуальних гарантій при вирішенні питання щодо вислання їх з країни прожи­вання та право на оскарження судових рішень у кримінальних справах, на отримання компенсації в разі неправомірного здійснення правосуддя, на свобо­ду від повторного засудження за одне й те ж саме правопорушення, гарантується рівність прав та обов'язків подружжя.

Принципи прав і свобод, викладені в Євро­пейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Протоколах до неї, отримали розвиток у рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Суд ЄС у своїх рішеннях стосовно різних справ наголошує, що спирається на загальні принципи пра­ва (недискримінації, адекватності та ін.). Суд за будь-яких умов не може нікому відмовити в праві на пра­восуддя.

190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).

Відповідно до Договору про Європейський Союз, він заснований на принципах свободи, демо­кратії, поваги прав і основних свобод людини та принципі верховенства права, які є спільними для всіх держав-членів.

Загальними принципами права Європейських Співтовариств визначаються основні права людини, гарантовані Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод люди­ни 1950 р.

Основні права: - життя; - свободу від катувань та іншого негуманного чи принизливого поводження або покарання;

- свободу від рабства та примусової праці;

- особисту свободу та недоторканність, справед­ливе і публічне здійснення правосуддя;

- свободу від зворотного застосування законів;

- недоторканність приватного життя;

- свободу думки, совісті та релігії;

- свободу слова;

- мирні зібрання і свободу об'єднань;

- створення сім'ї.

Принципи прав і свобод, викладені в Євро­пейській Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Протоколах до неї, отримали розвиток у рішеннях Європейського Суду з прав людини.

Суд ЄС у своїх рішеннях стосовно різних справ наголошує, що спирається на загальні принципи пра­ва (недискримінації, адекватності та ін.). Суд за будь-яких умов не може нікому відмовити в праві на пра­восуддя.

Загальні принципи права Євросоюзу зумовлю­ють зміст нормативно-правових актів Європейських Співтовариств. У випадку невідповідності якого-не-будь нормативно-правовогр акта даним принципам права це є підставою для відміни назнаного акта в су­довому порядку. Таким чином, загальні принципи права Євросоюзу можна віднести до його специфічних джерел, які використовуються Судом ЄС.

У контексті дотримання прав людини як основи загальних принципів права Євросоюзу виступають і такі принципи, як;

- Audi altream partem, згідно з яким особа має право висловитися для власного захисту від покаран­ня або завдання шкоди її інтересам. Особа також має бута поінформована про почату проти неї справу;

-Non bis in idem, який розвиває положення Сьомого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини й проголошує неможливість подвійного притягнення до відпо­відальності за одну й ту саму провину та неможливість отримання двох покарань за одне правопорушення;

- принцип надання права на юридичну допомо­гу, який включає й право на професійний адво­катський захист інтересів і законних прав особи за умов необмеженого доступу адвоката до документів справи та конфіденційності спілкування адвоката та клієнта;

- принцип падання права не свідчити проти се­бе, за яким особа може не давати шкідливих для себе відповідей на запитання, які викривають її проти­правну діяльність. Цей принцип, однак, поширюється лише на усні відповіді й не позбавляє особу від обов'язку надавати необхідні документи та ін­формацію відповідному компетентному органу Євросоюзу.