- •7.Копенгагенські критерії
- •11. Хартія Європейського Союзу про основні права.
- •34.Амстердамський договір
- •35.Бюджет єс
- •36.Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики
- •37.Генеральні директорати
- •38.Громадянство Європейського Союзу
- •39.Декларація Шумана
- •40.Економічна політика
- •41.Економічний та монетарний союз
- •42.Євровійсько
- •43.Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн)
- •44.Європейська асоціація вільної торгівлі
- •45.Європейська валютна (монетарна) система
- •46.Європейська грошова одиниця. Екю – євро
- •47.Європейська економічна зона
- •48.Європейська Комісія
- •49.Європейська Конституція
- •50.Європейська політика сусідства
- •51.Європейська Рада
- •52.Європейська стратегія зайнятості
- •53.Європейська угода
- •54.Європейська економічна спільнота
- •55.Європейська спільнота з вугілля та сталі
- •56.Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
- •57.Європейський банк реконструкції та розвитку
- •58.Європейський інвестиційний банк
- •59.Європейський інвестиційний фонд
- •60.Європейський Конвент
- •61.Європейський конґрес
- •62.Європейський омбудсмен
- •63.Європейський Парламент
- •64.Європейський соціально-економічний комітет
- •65.Європейський Союз
- •66.Європейський суд авдиторів (Рахункова палата)
- •67.Європейський центральний банк
- •68.Європол (Європейська поліція)
- •69.Єврореґіон
- •70.Євроюст
- •71.Єдиний Європейський Акт
- •72.Єдиний зовнішній тариф
- •7З.Апобігання принцип
- •74.Західноєвропейський союз
- •75.Інституції єс
- •76.Кваліфікована більшість
- •77.Комітет з питань політики та безпеки
- •78.Комітет постійних представників/Корепер
- •79.Комітет реґіонів
- •80.Копенгаґенські критерії
- •81.Котонуська угода
- •82.Критерії конвергенції (зближення)
- •83.Лаекенська декларація
- •84.Лісабонська стратегія
- •85.Ломеська конвенція
- •86.Люксембурзький компроміс
- •87.Маастрихтський договір
- •88.Месcінська конференція
- •89.Міжурядова конференція
- •91.Нато (Організація північноатлантичного договору)
- •94.Основоположні договори
- •95.Пакт про стабільність і зростання
- •96.Петерсберзькі завдання
- •97.Петиції
- •98.Президентство Союзу
- •99.“Програма 2000”
- •100.Процедура консультації
- •101.Процедура погодження
- •102.Процедура співпраці
- •103.Процедура спільного ухвалювання рішень
- •104.Рада Європейського Союзу
- •105.Римські договори
- •106.Розширення
- •107.Соціальна хартія
- •108.Спільна зовнішня та безпекова політика
- •109.Спільна оборонна політика
- •110.Спільна сільськогосподарська політика, ссп
- •111.Спільна стратегія
- •112.Спільна торговельна політика
- •113.Спільна транспортна політика
- •114.Субсидіарність
- •115.Суд Європейських Спільнот
- •116.Суд першої інстанції Європейських Спільнот
- •118.Транс’європейські мережі
- •119.“Трійка”
- •120.Україна-єс
- •121.Хартія основних прав
- •122.Шенгенський договір та конвенція
- •123.Яундеська конвенція
- •124.. Мета і завдання етапи адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •125. Інституціональний механізм адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •126. Загальнодержавна програма адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •127. План дій Україна-єс
- •129. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •139. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •147. Принцип прямої дії права єс.
- •152. Поняття принципів права єс.
- •162.Допоміжні органи Європарламенту
- •163.Постійні комітети єп
- •164. Обудсмен єп
- •166.Загальна характеристика Ради єс
- •167.Секретаріат Ради єс
- •168.Комітет постійних представників Ради єс
- •169.Способи прийняття рішень Радою єс
- •170.Комісія єс як головний консультативний орган
- •171.Роль голови комісії єс
- •172.Апарат Комісії єс
- •173.Повноваження комісії єс
- •1741000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •175.Генеральні адвокати суду єс
- •176.Роль суду єс
- •177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •178. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •185. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •186. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •187. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •191. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •193. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •194. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •196.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •203. Характеристика складу Європейського парламенту.
- •204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •205. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •206.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •208.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
Комітету регіонів було створено згідно з Маастрихтським договором. Він є консультативним органом.
Члени даного Комітету призначаються Радою на 4 роки з можливістю наступного переобрання. Затверджуються кандидати на його посади на підставі одностайного рішення Ради. Список кандидатів представляють країни - члени Євросоюзу.
Місця в Комітеті розподіляються: Фран., Німеч., Італ., Велика Бр. мають по 24 представники, Ісп. - 21, Бельг., Грец, Нідер., Португ., Австр. та Швец. -по 12, Данія, Фінл. та Ірлан.- по 9, а Люкс. - 6.
Члени Комітету регіонів абсолютно незалежні під час виконання своїх обов'язків, не можуть бути членами Європарламенту,
Комітет регіонів самостійно затверджує свої Правила процедури, обирає Голову, а також службовців з числа членів Комітету строком на два роки.
Збори даного Комітету скликаються Головою на вимогу Ради, Комісії або за власною ініціативою.
Рада та Комісія мають консультуватись з цим Комітетом з питань транскордонного співробітництва. Комітет регіонів має повідомлятися про всі звернення органів та інститутів Євросоюзу до Економічного та соціального комітету, а коли, на його думку, звернення стосується специфічних регіональних інтересів, може виробляти власну точку зору. Цей Комітет може консультувати також Європарламент.
Компетенцією вказаного Комітету є консультації з питань освіти? стажування молоді, охорони здоров'я, культури, економічного та соціального зближення, охорони довкілля.
Основна діяльність Комітету регіонів пов”язана з:економічними та соціальними питаннями в прикордонних регіонах, сприяння співробітництва громадян країн ЕС.
184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
Джерелами права є форми його вираження, а саме: нормативно-правові акти, правові звичаї, судові прецеденти.
Джерела права Євросоюзу поділяються на дві основні групи: первинні джерела права Євросоюзу та вторинні джерела права Євросоюзу. Ця класифікація використовується у теорії права і на практиці .Зокрема, нею користується Суд ЄЄ.
Первинними джерелами є установчі договори, які відіграють роль основних законів і становлять "конституцію" права Євросоюзу. Акти первинного права мають вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного.
Первинніими джерелами права Євросоюзу є:
1. Паризький договір про створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі 1951 р.Основні завдання договору: сприяння економіч. розвитку держав-членів, росту зайнятості та підвищенню життєвого рівня, створення спільного ринку вугледобувної та сталеливарної промисловості. Вирішує спеціальні завдання, пов'язані з вугільною та сталеливарною промисловістю.
2. Два римських договори 1957 р. - про заснування Європейського Економічного Співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії. Договори набули чинності з 1 січня 1958 р. Мета досягнення повної економічної інтеграції європейських держав, а також союзу в галузі мирного використання атомної енергії та були підписані 6 країнами-фундаторами – Бельг., Франц., Німеч., Італ., Люксем. і Нідерл..
Таким чином, після підписання Паризького та Римських договорів народилися три європейських сп івто вар й ства.
3. Договор про злиття, набув чинності 1 липня 1967 р. та об'єднав 3 комісії в єдину Комісію, а три ради - в єдину Раду. Новоутворені органи отримали офіційні назви "Комісія Європейських Співтовариств" та "Рада Європейських Співтовариств.
4. Єдиний Європейський Акт 1986 р. визначив основну мету ЄС :зафіксовано тенденцію до розширення сфери компетенції, заходи щодо гармонізації права ЄС та національного права держав-членів, намічені загальні напрями створення Економічного та валютного союзу та заходи щодо співробітництва держав-членів у економічній галузі.
5. Договір про Європейський Союз, який набув чинності 1 листопада 1993 р. Цей Договір є основним документом, що визначає склад, структуру, мету та принципи діяльності Євросоюзу, сприяючи взаємодії держав-учасниць у галузі валютної, економічної, сільськогосподарської, торгової та соціальної політики.
6. Амстердамський договір, набув чинності 1 травня 1999 р. започаткував нове реформування Євросоюзу. Регулює умови та порядок збільшення кола учасників Євросоюзу.
Договір встановлював, що Євросоюз створений на принципах свободи, демократи, поваги основних прав і свобод та принципах правової держави, які є спільними для всіх дер жав-членів.
Установчі договори та інші акти, що належать до первинних джерел права Євросоюзу, містять не лише загальні принципи, а й конкретні, детальні норми.
Установчі договори прийнято вважати актами прямої дії, оскільки їх положення діють незалежно від прийняття національних актів імплементації.Акти первинного права мають вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного.