- •7.Копенгагенські критерії
- •11. Хартія Європейського Союзу про основні права.
- •34.Амстердамський договір
- •35.Бюджет єс
- •36.Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики
- •37.Генеральні директорати
- •38.Громадянство Європейського Союзу
- •39.Декларація Шумана
- •40.Економічна політика
- •41.Економічний та монетарний союз
- •42.Євровійсько
- •43.Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн)
- •44.Європейська асоціація вільної торгівлі
- •45.Європейська валютна (монетарна) система
- •46.Європейська грошова одиниця. Екю – євро
- •47.Європейська економічна зона
- •48.Європейська Комісія
- •49.Європейська Конституція
- •50.Європейська політика сусідства
- •51.Європейська Рада
- •52.Європейська стратегія зайнятості
- •53.Європейська угода
- •54.Європейська економічна спільнота
- •55.Європейська спільнота з вугілля та сталі
- •56.Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
- •57.Європейський банк реконструкції та розвитку
- •58.Європейський інвестиційний банк
- •59.Європейський інвестиційний фонд
- •60.Європейський Конвент
- •61.Європейський конґрес
- •62.Європейський омбудсмен
- •63.Європейський Парламент
- •64.Європейський соціально-економічний комітет
- •65.Європейський Союз
- •66.Європейський суд авдиторів (Рахункова палата)
- •67.Європейський центральний банк
- •68.Європол (Європейська поліція)
- •69.Єврореґіон
- •70.Євроюст
- •71.Єдиний Європейський Акт
- •72.Єдиний зовнішній тариф
- •7З.Апобігання принцип
- •74.Західноєвропейський союз
- •75.Інституції єс
- •76.Кваліфікована більшість
- •77.Комітет з питань політики та безпеки
- •78.Комітет постійних представників/Корепер
- •79.Комітет реґіонів
- •80.Копенгаґенські критерії
- •81.Котонуська угода
- •82.Критерії конвергенції (зближення)
- •83.Лаекенська декларація
- •84.Лісабонська стратегія
- •85.Ломеська конвенція
- •86.Люксембурзький компроміс
- •87.Маастрихтський договір
- •88.Месcінська конференція
- •89.Міжурядова конференція
- •91.Нато (Організація північноатлантичного договору)
- •94.Основоположні договори
- •95.Пакт про стабільність і зростання
- •96.Петерсберзькі завдання
- •97.Петиції
- •98.Президентство Союзу
- •99.“Програма 2000”
- •100.Процедура консультації
- •101.Процедура погодження
- •102.Процедура співпраці
- •103.Процедура спільного ухвалювання рішень
- •104.Рада Європейського Союзу
- •105.Римські договори
- •106.Розширення
- •107.Соціальна хартія
- •108.Спільна зовнішня та безпекова політика
- •109.Спільна оборонна політика
- •110.Спільна сільськогосподарська політика, ссп
- •111.Спільна стратегія
- •112.Спільна торговельна політика
- •113.Спільна транспортна політика
- •114.Субсидіарність
- •115.Суд Європейських Спільнот
- •116.Суд першої інстанції Європейських Спільнот
- •118.Транс’європейські мережі
- •119.“Трійка”
- •120.Україна-єс
- •121.Хартія основних прав
- •122.Шенгенський договір та конвенція
- •123.Яундеська конвенція
- •124.. Мета і завдання етапи адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •125. Інституціональний механізм адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •126. Загальнодержавна програма адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •127. План дій Україна-єс
- •129. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •139. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •147. Принцип прямої дії права єс.
- •152. Поняття принципів права єс.
- •162.Допоміжні органи Європарламенту
- •163.Постійні комітети єп
- •164. Обудсмен єп
- •166.Загальна характеристика Ради єс
- •167.Секретаріат Ради єс
- •168.Комітет постійних представників Ради єс
- •169.Способи прийняття рішень Радою єс
- •170.Комісія єс як головний консультативний орган
- •171.Роль голови комісії єс
- •172.Апарат Комісії єс
- •173.Повноваження комісії єс
- •1741000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •175.Генеральні адвокати суду єс
- •176.Роль суду єс
- •177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •178. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •185. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •186. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •187. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •191. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •193. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •194. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •196.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •203. Характеристика складу Європейського парламенту.
- •204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •205. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •206.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •208.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
163.Постійні комітети єп
Основна робота Європарламенту проводиться в його комітетах, засідання яких тривають щомісяця не менше двох тижнів. У той же час, щомісячні пленарні засідання депутатів тривають лише один тиждень. Саме діяльність комітетів дозволяє значною мірою підвищити ефективність роботи Європарламенту. Враховуючи, що в межах одного комітету представлені різні політичні точки юру, які беруться до уваги при підготовці пропозиції щодо проекту законодавчого акта, слід зауважити, що він приймається без особливих ускладнень. Цьому сприяє і те, що Комісія за договором із Європарламеитом видає законодавчу програму на кожний рік. Європарламент також може й за власною ініціативою надати Комісії відповідні зауваження щодо конкретного проекту. Принагідне звернемо увагу на те, що саме в парламентських комітетах було підготовлено проект Договору про Європейський Союз.В ЄП налічується 17 постійних комітетів, кожен з яких спеціалізується на вирішенні питань конкретної сфери діяльності Євросоюзу. Зміст діяльності комітету визначає в основному його назву. Система комітетів включає: Комітет із зовнішніх відносин, прав людини, безпеки та оборонної політики; Бюджетний комітет; Комітет із контролю за бюджетом; Комітет з громадянських прав та свобод, юстиції та внутрішніх справ; Комітет з питань економіки та фінансів; Комітет з правових питань та питань внутрішнього ринку; Комітет з промисловості, зовнішньої торгівлі, досліджень та енергетики; Комітет з питань праці та соціальних відносин; Комітет з навколишнього середовища, охорони здоров'я та споживчої політики; Комітет із землеробства та розвитку сільського господарства; Комітет рибного господарства; Комітет із регіональної політики, транспорту та туризму; Комітет з культури, освіти молоді, інформації та спорту; Комітет розвитку та співробітництва; Комітет з конституційних питань; Комітет з прав та рівних можливостей жінок; Комітет з петицій.Члени комітетів обираються на першій сесії після виборів членів Європарламенту, а вдруге - через два з половиною роки. Всі комітети обирають власні керівні органи, в першу чергу, Голову та Генерального доповідача. Важливе питання не обговорюється Європарламентом без попереднього його розгляду в комітетах та відповідної доповіді члена комітету на пленарному засіданні. Однак рішення комітетів не є обов'язковими для Європарламенту, хоча й мають вагоме значення. Це зумовлюється ще й тим, що у своїх рішеннях комітети не лише висловлюють власну точку зору, а й відтворюють результати своєї співпраці з певними органами Комісії та Ради.
164. Обудсмен єп
Розгляд діяльності Європарламенту буде неповним, якщо не зупинитись на ролі Омбудсмена, якого він призначає (ст.195 Договору про заснування Європейського Співтовариства). Омбудсмен має повноваження "отримувати скарги від будь-якого громадянина Співтовариства, будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка мешкає або зареєстрована в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів чи органів Європейського Співтовариства, за винятком Суду та Суду першої інстанції, якщо вони виконують свої судові функції".Слід зазначити, Ідо саме через Омбудсмена Європарламент реалізує певні свої контрольні повноваження. Його діяльність тісно пов'язана із роботою Європарламенту, Так, обирається Омбудсмен після кожних нових виборів до цього органу і строк його повноважень збігається із періодом функціонування саме цього парламентського складу. Але названий факт не виключає можливості повторного обрання Омбудсмена на цю ж посаду. Регламентування діяльності Омбудсмена також здійснюється Євро-парламентом після консультацій із Комісією та Радою.Як і всі особи, що входять до органів, які певною мірою пов'язані з виконанням функції контролю за діяльністю основних інститутів Євросоюзу, Омбудсмен є абсолютно незалежним під час виконання своїх службових обов'язків. Він має повноваження діяти як за власною ініціативою, так і на підставі скарги, отриманої ним безпосередньо або переданої йому членом Європарламенту. Правом подачі скарги наділені всі громадяни Євросоюзу, всі фізичні особи, які постійно проживають на території будь-якої країни-члена, а також всі юридичні особи, які зареєстровані в одній з них.Відповідно, предметом скарги можуть бути дії будь-якого органу Євросоюзу, крім судового, які будь-яким чином зачіпають права зазначених осіб. Але до компетенції Омбудсмена не належать питання, що стали предметом судового розгляду в межах Євросоюзу.Якщо дані, отримані Омбудсменом, підтверджуються, він передає всі матеріали до того органу, дії якого оскаржуються. Даний орган зобов'язаний вжити відповідних заходів та відповісти протягом трьох місяців. Після цього Омбудсмен складає звіт і передає його до Європарламенту та відповідного органу. По закінченні цієї процедури надсилається відповідь скаржнику.
Крім того, Омбудсмен за результатами своєї діяльності готує щорічну доповідь.
165.Функції ЄП.
Основними його функціями довгий час залишались тільки контрольна та консультативна, які лише нещодавно були доповнені повноваженнями, що дозволяють Європарламенту брати участь в законодавчій процедурі та в процесі формування бюджету разом з іншими органами Євросоюзу.
Таким чином, за системою повноважень Європарламент поступово наближається до націо-
пальних парламентів. Нині серед них можна виділити чотири основні групи, які зовні схожі на повноваження національних парламентських установ. Так, Європарламент здійснює: 1) політичний контроль за діяльністю Комісії; 2) функцію затвердження законодавчих актів Комісії, а також реалізацію певного обсягу власної законодавчої ініціативи; 3) розробку та прийняття бюджету Євросоюзу; 4) зовнішньополітичні функції Євросоюзу.
Європарламент у процесі своєї діяльності видає відповідні акти. Але, незважаючи на те, що внутрішні процедурні правила розробляються в основному ним самим, ці акти, які, безумовно, мають певні правові наслідки, є предметом юридичного контролю. Однак такі питання, як, наприклад, розміщення персоналу або надання фінансової допомоги певним партіям, які беругь участь у виборах, були визнані такими, що є виключною компетенцію Європарламенту. Це пояснюється тим, що подібні витрати повністю покриваються країнами-членами та не входять до бюджету Євросоюзу
Резолюції, пропозиції та рекомендації є результатом здійснення Європарламентом консультативної функції, яка за значенням не може зрівнюватись із повноваженням прийняття рішень, однак консультації є важливим етапом законотворчого процесу. У тих випадках, коли основними Договорами передбачено необхідність консультацій з Європарламентом, його точка зору має бути уважно розглянута та проаналізована. У протилежному разі рішення може бути визнане недійсним, тобто анульоване у зв'язку з суттєвими порушеннями процедурних вимог.