98.Президентство Союзу

Посаду президента Ради Європейського Союзу держави-члени обіймають по черзі упродовж шести місяців. Іншими словами, країни, одна за одною, беруть на себе клопіт організації роботи Ради, контроль за виконанням її завдань, сприяння ухваленню політичних та правових рішень та посередницьку функцію між державами-членами. Президентом Ради Європейського Союзу є міністр закордонних справ країни-президента; він головує на засіданнях Ради з загальних та питань. Інші конфігурації Ради очолюють профільні міністри уряду країни-президента (наприклад, Раду з сільського господарства – міністр сільського господарства тощо). На засіданнях Європейської Ради головує прем’єр-міністр країни-президента.

Розклад президентства в Раді до кінця 2006 року:

липень-грудень 2005 р. — Велика Британія;

січень-червень 2006 р. — Австрія;

липень-грудень 2006 р. — Фінляндія

Система шестимісячної ротації вже давно викликала нарікання, зокрема, через свою короткотерміновість; після того ж, як останнє розширення збільшило кількість країн ЄС до 25, реформа інституту президентства Ради стала нагальною. Європейська Конституція передбачає постійну посаду президента Європейської Ради і посаду міністра закордонних справ Союзу, який очолюватиме Раду з закордонних справ. Президентство в інших конфігураціях Ради здійснюватиме команда з трьох держав-членів.

99.“Програма 2000”

програма дій Європейського Союзу з огляду на розширення, головна мета якої – реформування політик Союзу (головним чином, сільськогосподарської та структурної) і визначення фінансової перспективи на період 2000 – 2006 рр. Глави держав та урядів ухвалили “Програму 2000” в березні 1999 року на Берлінському саміті.

100.Процедура консультації

процедура ухвалювання рішень в ЄС, яка надає Європейському Парламенту можливість висловити свою позицію щодо законодавчої пропозиції Комісїі. У визначених договорами випадках, Рада зобов’язана консультуватися з Парламентом, перш ніж голосувати пропозицію Комісію, і взяти його думку до уваги. Однак обов’язковою є тільки сама консультація, зважати на позицію Парламенту необов’язково. Процедура консультації застосовується в таких сферах, як: поліція та співпраця щодо кримінальних справ; перегляд договорів; сільське господарство; візи, надання притулку, імміграція та інші галузі, пов’язані з вільним рухом людей; транспорт (коли передбачається, що рішення матиме суттєвий вплив на певні реґіони); правила конкуренції; економічна політика; тісніша співпраця і деякі інші.

Крім обумовлених законом випадків, Рада звертається до Парламенту по консультацію за ухвалення найважливіших рішень. Такі консультації необов’язкові.

101.Процедура погодження

процедура ухвалювання рішень в ЄС, запроваджена Єдиним Європейським Актом. Полягає в тому, що за ухвалювання деяких важливих рішень Рада має отримати згоду Європейського Парламенту. Парламент не може вносити зміни до пропозиції, він має лише право погодитись або ні (в такому разі рішення не ухвалюється). Застосовується в таких сферах: специфічні завдання Європейського центрального банку та зміни його статуту і статуту Європейської системи центральних банків; структурні фонди і Фонд гуртування; деякі міжнародні договори; вступ нових членів і деякі інші.