- •7.Копенгагенські критерії
- •11. Хартія Європейського Союзу про основні права.
- •34.Амстердамський договір
- •35.Бюджет єс
- •36.Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики
- •37.Генеральні директорати
- •38.Громадянство Європейського Союзу
- •39.Декларація Шумана
- •40.Економічна політика
- •41.Економічний та монетарний союз
- •42.Євровійсько
- •43.Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн)
- •44.Європейська асоціація вільної торгівлі
- •45.Європейська валютна (монетарна) система
- •46.Європейська грошова одиниця. Екю – євро
- •47.Європейська економічна зона
- •48.Європейська Комісія
- •49.Європейська Конституція
- •50.Європейська політика сусідства
- •51.Європейська Рада
- •52.Європейська стратегія зайнятості
- •53.Європейська угода
- •54.Європейська економічна спільнота
- •55.Європейська спільнота з вугілля та сталі
- •56.Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
- •57.Європейський банк реконструкції та розвитку
- •58.Європейський інвестиційний банк
- •59.Європейський інвестиційний фонд
- •60.Європейський Конвент
- •61.Європейський конґрес
- •62.Європейський омбудсмен
- •63.Європейський Парламент
- •64.Європейський соціально-економічний комітет
- •65.Європейський Союз
- •66.Європейський суд авдиторів (Рахункова палата)
- •67.Європейський центральний банк
- •68.Європол (Європейська поліція)
- •69.Єврореґіон
- •70.Євроюст
- •71.Єдиний Європейський Акт
- •72.Єдиний зовнішній тариф
- •7З.Апобігання принцип
- •74.Західноєвропейський союз
- •75.Інституції єс
- •76.Кваліфікована більшість
- •77.Комітет з питань політики та безпеки
- •78.Комітет постійних представників/Корепер
- •79.Комітет реґіонів
- •80.Копенгаґенські критерії
- •81.Котонуська угода
- •82.Критерії конвергенції (зближення)
- •83.Лаекенська декларація
- •84.Лісабонська стратегія
- •85.Ломеська конвенція
- •86.Люксембурзький компроміс
- •87.Маастрихтський договір
- •88.Месcінська конференція
- •89.Міжурядова конференція
- •91.Нато (Організація північноатлантичного договору)
- •94.Основоположні договори
- •95.Пакт про стабільність і зростання
- •96.Петерсберзькі завдання
- •97.Петиції
- •98.Президентство Союзу
- •99.“Програма 2000”
- •100.Процедура консультації
- •101.Процедура погодження
- •102.Процедура співпраці
- •103.Процедура спільного ухвалювання рішень
- •104.Рада Європейського Союзу
- •105.Римські договори
- •106.Розширення
- •107.Соціальна хартія
- •108.Спільна зовнішня та безпекова політика
- •109.Спільна оборонна політика
- •110.Спільна сільськогосподарська політика, ссп
- •111.Спільна стратегія
- •112.Спільна торговельна політика
- •113.Спільна транспортна політика
- •114.Субсидіарність
- •115.Суд Європейських Спільнот
- •116.Суд першої інстанції Європейських Спільнот
- •118.Транс’європейські мережі
- •119.“Трійка”
- •120.Україна-єс
- •121.Хартія основних прав
- •122.Шенгенський договір та конвенція
- •123.Яундеська конвенція
- •124.. Мета і завдання етапи адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •125. Інституціональний механізм адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •126. Загальнодержавна програма адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •127. План дій Україна-єс
- •129. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •139. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •147. Принцип прямої дії права єс.
- •152. Поняття принципів права єс.
- •162.Допоміжні органи Європарламенту
- •163.Постійні комітети єп
- •164. Обудсмен єп
- •166.Загальна характеристика Ради єс
- •167.Секретаріат Ради єс
- •168.Комітет постійних представників Ради єс
- •169.Способи прийняття рішень Радою єс
- •170.Комісія єс як головний консультативний орган
- •171.Роль голови комісії єс
- •172.Апарат Комісії єс
- •173.Повноваження комісії єс
- •1741000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •175.Генеральні адвокати суду єс
- •176.Роль суду єс
- •177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •178. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •185. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •186. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •187. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •191. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •193. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •194. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •196.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •203. Характеристика складу Європейського парламенту.
- •204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •205. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •206.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •208.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
147. Принцип прямої дії права єс.
Співвідношення права ЄС та національного права держав-членів базується на чотирьох принципах.
1/ верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів;
2/ прямої дії права ЄС;
3/ інтеграції права ЄС;
4/ юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають на основі права ЄС;
У ряді рішень (1963 р., 1964 р.) Суд ЄС сформулював концепцію прямої дії всіх джерел права ЄС.
4/ полягає у безпосередньому і обов'язковому застосуванні нормативно-правових актів Європейських Співтовариств владними органами та судами держав-членів незалежно від їх згоди та умов, що встановлюються державами-члснами. Практика Суду ЄС базується па тому, що у випадку прямої дії норми права ЄС, вона надає юридичним та фізичним особам права, які повинні захищатися національними судами.
Правова норма не може мати прямої дії, якщо не виконані дві умови. Перша — це умова про тс, що національні суди мають визнавати цю правову норму чинною та обов'язковою до виконання. Другою умовою єнадання нормою права ЄС прав юридичним та фізичним особам.
Стосовно першої умови можна стверджувати, що всі правові норми ЄС є чинними в усіх державах-членах. Такий висновок можна зробити виходячи з теорій міжнародного та конституційного права (пріоритетність джерел міжнародного права та делегування ряду повноважень національною владою органам ЄС, передачу "частини суверенітету" та визнання пріоритету норм права ЄС через введення відповідних норм до конституцій держав-члепів.). Друга умова принципу прямої дії норм права ЄС містить наступні аспекти; норма права мас бути чіткою і однозначною; вона повинна безумовно виконуватися; застосування такої норми не повинно залежати від дій, які мають здійснити органи ЄС чи держав-членів.
Зміст принципу прямої дії права ЄС полягає в наступному. Право ЄС визначає права та обов'язки не тільки держав-членів та органів ЄС, а й також безпосередньо юридичних і фізичних осіб. Захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб здійснюється національними судами. Для того, щоб захистити права, закріплені в праві ЄС, необхідно забезпечити пряме застосування його норм національними судами. Саме принцип прямої дії дає підстави для прямого застосування права ЄС.
"Ван Генд" (1963 р.) Суд ЄС постановив, що стосовно установчих договорів принцип прямої ди відсутній. Однак у всіх випадках, коли установчий договір покладає на державу зобов'язання заборонного характеру, вони мають пряму дію. Порушення зазначених зобов'язань може бути оскаржене юридичними та фізичними особами і підлягає розгляду в національних судах.
(1966 р.) Суд ЄС визнав, що пряму дію в окремих випадках можуть мати не тільки зобов'язання негативного (заборонного) характеру, а й позитивні зобов'язання за Договором про заснування Європейського Співтовариства.
Однак Суд ЄС одночасно встановив, що не можуть мати прямої дії і бути підставою для позовних вимог ті положення Договору, які містять норми про спільну політику Європейських Співтовариств. Ці положення набувають прямої дії у випадках, коли розробляються конкретні заходи по їх реалізації.
Останні тенденції свідчать про те, що пряма дія норм установчих договорів стає правилом. Однак цей висновок можна застосувати лише до названих договорів Європейських Співтовариств, чого не можна сказати про Маастрихтський та Амстердамський договори. Це пояснюється тим, що положення останніх с обов'язковими для дер жав-членів, не маючи прямої дії, і на них це розповсюджується юрисдикція Суду ЄС.
У максимально повному обсязі принцип прямої дії застосовується до таких джерел права ЄС, як регламенти. Заходи по їх імплементації необхідні лише у випадках, коли їх передбачає сам регламент. Набагато складніше, у порівнянні із регламентами, вирішується питання прямої дії директив ЄС. Визнання прямої дії рішень як одного з видів джерел права ЄС не викликає проблем.
148. Принцип інтеграції права ЄС.
Співвідношення права ЄС та національного права держав-членів базується на чотирьох принципах.
1/ верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів;
2/ прямої дії права ЄС;
3/ інтеграції права ЄС;
4/ юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають на основі права ЄС;
Він полягає в імплементації норм права Європейських Співтовариств у національні системи права всіх держав-членів. У результаті вони стають інтегральною складовою цих систем. Інтеграція в національне право падає юридичної сили актам Європейських Співтовариств на території держав-членів та робить обов'язковим їх застосування національними судами.
Відповідно до одного з рішень Суду ЄС (196Н р.) положення права Європейських Співтовариств проникають у внутрішній національний правопорядок без допомоги заходів національного характеру. Таким чином, право цих Співтовариств діє і підлягає застосуванню на території держав-членів на тих же умовах, що і національне право. Держава має створити умови для ефективного застосування права Європейських Співтовариств.
Невід'ємною частиною Маастрихтського договору є Декларація про застосування правових актів ЄС. У відповідності з нею основною умовою європейської інтеграції є інкорпорація директив Європейських Співтовариств у національне законодавство. Істотною умовою ефективного функціонування ЄС с забезпечення застосування законодавства цих Співтовариств з тією ж ефективністю, з якою застосовується їх національне законодавство.
Необхідно зазначити, що принципи прямої дії та інкорпорації тісно пов'язані між собою. Імплементація правових норм ЄС визначає можливість їх прямого застосування національними судами та їх обов'язковість для органів державної влади.
149. Принцип юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають па основі права ЄС.
Співвідношення права ЄС та національного права держав-членів базується на чотирьох принципах.
1/ верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів;
2/ прямої дії права ЄС;
3/ інтеграції права ЄС;
4/ юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають на основі права ЄС;
Він полягає в Імперативній обов'язковості для всіх національних судових органів та судових установ Європейських співтовариств забезпечити застосування права останніх та ефективний захист прав та інтересів, що виникають на його основі. Національний суд зобов'язаний застосувати норму права ЄС, якщо навіть їй протистоїть норма національного права. Це випливає з принципу верховенства права ЄС. Правова норма, що застосовується національним судом, повинна буги складовою національної правової системи. Це забезпечується застосуванням принципу інтеграції. Пряма дія надає імперативного характеру його застосуванню національними судами. Юрисдикційна захищеність є практичною реалізацією цих принципів.
Загальна вимога обов'язкового застосування права Свросоюзу розповсюджується на національні судові органи всіх рівнів і виключає монополізацію цього права одним судовим органом.
Розмежування юрисдикції судових органів Європейських Співтовариств та держав-членів. За загальним правилом, до юрисдикції Суду СС належить обмежене коло справ, зокрема це позовні заяви;
- пов'язані з невиконанням державами-членами або органами Європейських Співтовариств чи ЄС зобов'язань, що випливають із установчих договорів;
- що належать до наглядового судочинства і спрямовані на контроль за законністю;
- про відповідальність, основані на наявності відповідного застереження (мова йде про договірну відповідальність) або зумовлені спричиненням шкоди назнаними Співтовариствами, їх установами та посадовими особами при виконанні цими службових обов'язків (позадоговірна відповідальність).
У всіх інших випадках спори, пов'язані із застосуванням права Європейських Співтовариств, підлягають розгляду національними судами.
Претензія, яка базується на праві ЄС, розглядається національними судовими органами згідно з нормами національного процесуального права. Суд ЄС (інші установи Європейських Співтовариств та ЄС) не можуть встановлювати порядок національного судового процесу.
Разом з тим у рішеннях суду ЄС визначено ряд вимог, що базуються переважно на загальних принципах права, яким мас відповідати національне процесуальне право, яке використовується при застосуванні норм права ЄС. Так. національне право повинно забезпечити сторонам судового процесу при застосуванні права ЄС той же обсяг процесуальних гарантій, що надається при використанні норм національного права. Таке правило забезпечує захист від дискримінації як щодо права Свросоюзу, так і щодо прав сторін.
Одним із головних питань забезпечення юрис-дикційного захисту є встановлення відповідальності держави за порушення права ЄС. Особи, що постраждали в результаті такого порушення, володіють правом на відшкодування збитків, спричинених незаконними діями. Суд СС визначив, що право па відшкодування шкоди, спричиненої порушенням права ЄС, не залежить від того, з вини якого державного органу вона спричинена.
Національні суди, зустрівшись з проблемою встановлення легітимпості нормативного акта ЄС чи у випадку незрозумілості його змісту, можуть призупинити розгляд позову та звернутися за роз'ясненнями до Суду ЄС. При отриманні висновку Суду ЄС слухання справи відновлюється.
150. Право ЄС як наука.
Наука - сфера людської діяльності, функцією якої є напрацювання та теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Право Євросоюзу як юридична наука є системою знань про правове регулювання суспільних відносин щодо створення та функціонування Європейських Співтовариств та Свросоюзу. Ця галузь юридичної науки с молодою і такою, що динамічно розвивається.
Наука про право ЄС почала розвиватися з виникненням інтеграційних процесів у країнах Європи. Початок же її розвитку в Україні зумовлюється значною потребою в наукових знаннях про право ЄС. Адже в нашій державі вживаються відповідні заходи щодо вступу до цієї міжнародної структури.
Слід зазначити, що наука про інтеграційні процеси в Європі, особливості їх правового регулювання пройшла в Україні складний шлях розвитку. До початку 90-х років XX ст. зверталась увага на суперечності, які потенційно могли виникнути всередині Європейських Співтовариств та привести до їх розвалу.
Наукове дослідження права Євросоюзу перебунає в Україні па початковому етані, бо наша держава реально не була повноправним суб'єктом міжнародних відносин і не було потреби у дослідженні відповідних міжнародно-правових проблем.
Нині проблеми права Свросоюзу досліджуються окремими вченими в рамках науки міжнародного та міжнародного економічного права Слід звернути увагу на те, що питання європейської інтеграції досліджуються не лише юристами, а й представниками інших наук {економістами, істориками, політологами, соціологами тощо).
151. Система права ЄС як навчальної дисципліни.
Зараз навчальна дисципліна "Право ЄС" лише почала вводитись до навчальних планів окремих юридичних вузів та юридичних факультетів вищих навчальних закладів України.
Зміст викладання прана ЄС мас свої особливості в кожній країні. Вивчаючи право ЄС в Україні, необхідно виходити з того, що (незважаючи на те, що наша держава поки що не є членом ЄС) в навчальних курсах повинна звертатись увага на вивчення питань правового статусу ЄС, системи, структури і повноважень його органів. Зокрема, цс стосується вивчення принципів об"єднання та діяльності ЄС, правового статусу та повноважень Євро-парламенту, Ради, Комісії, Суду та інших інститутів ЄС.
Важливим є вивчення місця і ролі права ЄС в системі міжнародного та європейського прана, ного взаємодії з національними правовими системами країн-членів, а також країн, які не входять до складу цього міжнародного об'єднання.
Ефективність адаптації законодавства України до законодавчих актів ЄС потребує детального вивчення джерел права ЄС: первинних і вторинних джерел права ЄС, загальних його принципів, судової практики, особливостей договорів, що укладаються Європейськими Співтовариствами з міжнародними організаціями та третіми державами, механізму застосування прана ЄС на міжнародному та національному рівнях та відповідальності за його порушення.
Коло цих та деяких Інших питань окреслює межі та зміст Загальної частини права ЄС як навчальної дисципліни. У Особливій частині даної навчальної дисципліни буде розкриватися регулювання в рамках права ЄС питань громадянства та захисту прав людини; вільного переміщення осіб, робіт (послуг), візового режиму, працевлаштування; торго-пої політики, вільного переміщення товарів, митного союзу; фінансової політики, вільного переміщення капіталу; економічної та монетарної політики; права конкурентної боротьби; податкового регулювання; розвитку зв'язку і телекомунікацій, транспорту; промислового розвитку; співробітництва в аграрному секторі; науково-технічного співробітництва; захисту навколишнього середовища; соціальної політики, освіти, культури, охорони здоров'я, захисту прав споживачів та деяких інших. Окремим розділом курсу має бути той, що розкриває правові проблеми інтеграції нашої держави до Свросоюзу. Це стосується визначення напрямків та дослідження теоретичних і практичних проблем гармонізації права України і права ЄС.