71.Єдиний Європейський Акт

один з договорів ЄС, підписаний 1986 року. Вперше вніс значні зміни до основоположного Римського договору; фактично, відкрив шлях до формування єдиного ринку. Запровадження в Єдиному Європейському Акті (ЄЄА) процедури голосування кваліфікованою більшістю щодо питань внутрішнього ринку дозволило ухвалити близько 300 законів, спрямованих на створення єдиного ринку. ЄЄА започаткував нову законодавчу процедуру співпраці, як розширила повноваження Європейського Парламенту; вніс у договір поняття про Європейську політичну співпрацю і гуртування (допомогу біднішим регіонам і країнам Спільноти) і зробив чимало інших змін, які сприяли прискореному розвитку європейської інтеграції.

72.Єдиний зовнішній тариф

однаковий митний тариф, що застосовується до імпортних товарів, незалежно від того, де саме вони перетинають кордон ЄС. Як митний союз, ЄС не стягує митних зборів при перетині внутрішніх кордонів Союзу, натомість єдиний зовнішній тариф слугує одним з джерел прибутків у бюджет ЄС. Внаслідок Уруґвайського раунду переговорів у ҐАТТ, середньозважений зовнішній тариф Спільноти знизився до приблизно 3% і очікується його подальше зниження паралельно з лібералізацією світової торгівлі.

7З.Апобігання принцип

Формулювання загальної ідеї та методів застосування принципу запобігання (шкоді) містяться в зверненні Європейської Комісії, ухваленому 2 лютого 2000 року.

Цей текст доповнює Білу книгу про безпеку харчових продуктів (січень 2000 року) та Картагенський протокол про біологічну безпеку, узгоджений у Монреалі в лютому 2000 року.

Комісія визначила особливі випадки, коли необхідно діяти за цим принципом:

в разі неповноти, непоказовості або ненадійності наукових даних;

якщо попередні наукові оцінки свідчать про можливий шкідливий вплив на людей, тварин, рослин або довкілля.

Визначено також три правила, які виходять з принципу запобігання:

проведення незалежним органом повного наукового аналізу для визначення рівня наукової невизначеності;

оцінювання можливого рівня ризику та наслідків бездіяльності;

за умов забезпечення якнайбільшої прозорості участь у розгляді можливих запобіжних заходів усіх зацікавлених сторін.

Наостанок Комісія хотіла б зазначити, що заходи, які є результатом застосування принципу запобігання, можуть набувати форми рішення діяти або втриматися від певних дій залежно від прийнятного рівня ризику. Цей принцип спрацював, наприклад, у випадку з генетично модифікованими організмами як мораторій, що набрав чинності 1999 року.

74.Західноєвропейський союз

організація, створена 1948 року для співпраці у сфері оборони та безпеки. Включає 28 країн з чотирма різними статусами: країни-члени, асоційовані члени, спостерігачі та асоційовані партнери. Всі держави ЄС мають статус країн-членів, крім Австрії, Данії, Фінляндії, Ірландії та Швеції, які належать до спостерігачів. Асоційовані члени – Ісландія, Норвегія, Польща, Туреччина, Угорщина та Чехія; асоційовані партнери – Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія.

Амстердамський договір зробив Західноєвропейський союз “невіддільною частиною розвитку Союзу”, надавши йому оперативні повноваження у сфері оборони. Західноєвропейський союз відіграв ключову роль у виконанні перших Петерсберзьких завдань на Балканах. Втім зараз він дедалі більше поступається своїми функціями підрозділам ЄС, що розвиваються в рамках спільної зовнішньої та безпекової політики. В листопаді 2000 року Рада міністрів безпеки Західноєвропейського союзу ухвалила рішення про поступове розформування цієї організації та передавання її повноважень відповідним структурам і агентствам ЄС. 1 січня 2002 року до Європейського Союзу відійшли такі установи Західноєвропейського союзу, як Інститут безпеки та супутниковий центр. Головна функція, що залишилась у Західноєвропейського союзу – колективна безпека; її передавання Європейському Союзові поки що відкладене.