- •7.Копенгагенські критерії
- •11. Хартія Європейського Союзу про основні права.
- •34.Амстердамський договір
- •35.Бюджет єс
- •36.Верховний представник з питань спільної зовнішньої та безпекової політики
- •37.Генеральні директорати
- •38.Громадянство Європейського Союзу
- •39.Декларація Шумана
- •40.Економічна політика
- •41.Економічний та монетарний союз
- •42.Євровійсько
- •43.Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн)
- •44.Європейська асоціація вільної торгівлі
- •45.Європейська валютна (монетарна) система
- •46.Європейська грошова одиниця. Екю – євро
- •47.Європейська економічна зона
- •48.Європейська Комісія
- •49.Європейська Конституція
- •50.Європейська політика сусідства
- •51.Європейська Рада
- •52.Європейська стратегія зайнятості
- •53.Європейська угода
- •54.Європейська економічна спільнота
- •55.Європейська спільнота з вугілля та сталі
- •56.Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
- •57.Європейський банк реконструкції та розвитку
- •58.Європейський інвестиційний банк
- •59.Європейський інвестиційний фонд
- •60.Європейський Конвент
- •61.Європейський конґрес
- •62.Європейський омбудсмен
- •63.Європейський Парламент
- •64.Європейський соціально-економічний комітет
- •65.Європейський Союз
- •66.Європейський суд авдиторів (Рахункова палата)
- •67.Європейський центральний банк
- •68.Європол (Європейська поліція)
- •69.Єврореґіон
- •70.Євроюст
- •71.Єдиний Європейський Акт
- •72.Єдиний зовнішній тариф
- •7З.Апобігання принцип
- •74.Західноєвропейський союз
- •75.Інституції єс
- •76.Кваліфікована більшість
- •77.Комітет з питань політики та безпеки
- •78.Комітет постійних представників/Корепер
- •79.Комітет реґіонів
- •80.Копенгаґенські критерії
- •81.Котонуська угода
- •82.Критерії конвергенції (зближення)
- •83.Лаекенська декларація
- •84.Лісабонська стратегія
- •85.Ломеська конвенція
- •86.Люксембурзький компроміс
- •87.Маастрихтський договір
- •88.Месcінська конференція
- •89.Міжурядова конференція
- •91.Нато (Організація північноатлантичного договору)
- •94.Основоположні договори
- •95.Пакт про стабільність і зростання
- •96.Петерсберзькі завдання
- •97.Петиції
- •98.Президентство Союзу
- •99.“Програма 2000”
- •100.Процедура консультації
- •101.Процедура погодження
- •102.Процедура співпраці
- •103.Процедура спільного ухвалювання рішень
- •104.Рада Європейського Союзу
- •105.Римські договори
- •106.Розширення
- •107.Соціальна хартія
- •108.Спільна зовнішня та безпекова політика
- •109.Спільна оборонна політика
- •110.Спільна сільськогосподарська політика, ссп
- •111.Спільна стратегія
- •112.Спільна торговельна політика
- •113.Спільна транспортна політика
- •114.Субсидіарність
- •115.Суд Європейських Спільнот
- •116.Суд першої інстанції Європейських Спільнот
- •118.Транс’європейські мережі
- •119.“Трійка”
- •120.Україна-єс
- •121.Хартія основних прав
- •122.Шенгенський договір та конвенція
- •123.Яундеська конвенція
- •124.. Мета і завдання етапи адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •125. Інституціональний механізм адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •126. Загальнодержавна програма адаптації зак.Укр. До зак. Єс.
- •127. План дій Україна-єс
- •129. Характеристика первинного права Європейського Союзу.
- •139. Організація Північноатлантичного договору. (нато)
- •145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
- •147. Принцип прямої дії права єс.
- •152. Поняття принципів права єс.
- •162.Допоміжні органи Європарламенту
- •163.Постійні комітети єп
- •164. Обудсмен єп
- •166.Загальна характеристика Ради єс
- •167.Секретаріат Ради єс
- •168.Комітет постійних представників Ради єс
- •169.Способи прийняття рішень Радою єс
- •170.Комісія єс як головний консультативний орган
- •171.Роль голови комісії єс
- •172.Апарат Комісії єс
- •173.Повноваження комісії єс
- •1741000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
- •175.Генеральні адвокати суду єс
- •176.Роль суду єс
- •177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.
- •178. Процес розгляду справ у Європейському суді.
- •179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
- •180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.
- •181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.
- •182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.
- •183.Комітет регіонів Європейського Союзу.
- •184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.
- •185. Спеціальна характеристика вторинних джерел права Європейського Союзу.
- •186. Регламент як вторинне джерело права Європейського Союзу.
- •187. Директива як джерело права Європейського Союзу.
- •189. Рекомендації та висновки - джерела права Європейського Союзу.
- •190. Загальні принципи права Європейського Союзу (в контекст: дотримання прав людини).
- •191. Роль судової практики суду Європейських Співтовариств.
- •193. Договір, що укладається співтовариствами з міжнародними організаціями, третіми державами.
- •194. Система міжнародних договорів, які укладаються державами-членами.
- •196.Дія права єс. Дія права Європейського Союзу зачіпає питання його дії у часових, просторових межах та питання юрисдикції Співтовариств та сфери дії права Євросоюзу.
- •203. Характеристика складу Європейського парламенту.
- •204.Категорії справ, які розглядаються в Суді єс і по яких відповідачем виступають органи єс
- •205. Хартія основних прав єс – основа майбутньої Конституції єс.
- •206.Характеристика Хартії основних прав єс.
- •208.Принципи на основі яких діють є-кі співтовариства.
145. Співвідношення права єс з національним правом держав-членів
Співвідношення права ЄС та національного права визначає імплементацію права ЄС та його застосування в державах-членах, практичну реалізацію права ЄС.
ЄС створений на основі добровільної згоди держав-членів. Право ЄС має однакову дію в усіх державах-членах. Останньою інстанцією, що має вирішувати спори між державами-членами з питань застосування права ЄС, є Суд ЄС, юрисдикція якого розповсюджується на всі держави-члени.
При виникненні колізій між національним правом і правом ЄС застосовується право ЄС. Враховуючи, що право ЄС має пряму дію, Суд ЄС має повноваження останньої інстанції стосовно визначення його дійсності та тлумачення.
Примусове застосування права ЄС забезпечується державами-членами, юридичними та фізичними особами в національних судах і Комісією ЄС в Суді ЄС. Юридичні та фізичні особи, права яких порушені, мають можливість використовувати засоби судового захисту, що надаються національними судами, з метою реалізації вказаних прав. При цьому для захисту своїх прав вони можуть посилатися на право ЄС. Комісія (а також будь-яка держава - член ЄС) можуть подати позов до Суду ЄС проти держави-члена, що порушила право ЄС.
Проблема застосування права ЄС національними судами (тобто проблема дії права ЄС на території дер жав-членів) може бути досліджена з двох позицій: з позиції права ЄС та з позиції національного права держави-учасниці.
Співвідношення права ЄС та національного права держав-членів базується на чотирьох принципах.
1/ верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів;
2/ прямої дії права ЄС;
3/ інтеграції права ЄС;
4/ юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають на основі права ЄС;
146. Принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав'-членів.
Співвідношення права ЄС та національного права держав-членів базується на чотирьох принципах:
1/ верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів;
2/ прямої дії права ЄС;
3/ інтеграції права ЄС;
4/ юрисдикційної захищеності прав та інтересів, що виникають на основі права ЄС;
Згідно з 1/ норми права мають пріоритетну юридичну силу стосовно норм національного права держав-членів ЄС. У випадку колізії норм права ЄС та національного права застосовуються норми права ЄС.
Загальна концепція верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів є результатом правотворчої діяльності Суду ЄС. Принцип верховенства права ЄС не є нормою і не закріплений ні в одному з установчих договорів, а характеризує співвідношення права ЄС як системи і національною системою права. Принцип верховенства права ЄС передбачає його розповсюдження на всі джерела права цього об'єднання, а також підпорядкування йому всіх видів актів національного права, включаючи конституції. Принцип верховенства права ЄС поширюється на всі його акти незалежно від виду правової норми ЄС та правової норми національного права, що суперечать одна одній та незалежно від часу їх прийняття. Таким чином, держава, яка вступає до ЄС, визнає верховенство його нормативно-правових актів, які були прийняті до її вступу та після цього не повинна приймати норми, що суперечать як первинним, так і вторинним дж. Права ЄС
Суд ЄС постановив (1978 р.), що до обов'язків національного суду входить забезпечення імплементації положень права ЄС і незастосування таких норм національного права, що суперечать їм, навіть якщо ці положення національного права були прийняті пізніше, ніж норми права ЄС.
Принцип верховенства права ЄС базується на теорії міжнародних договорів та практиці Суду ЄС. Як відомо, належним чином підписані, схвалені (шляхом ратифікації або інакше) та введені в дію міжнародні договори мають більшу силу в порівнянні з національним правом. Установчі документи, що є джерелом первинного права ЄС, за характеристиками відповідають міжнародним договорам. Однак внутрішні акти(вторинні джерела) ЄС, які видаються його органами, не мають властивостей міжнародних договорів.
Рішення Суду ЄС по двох найбільш відомих справах (справа "Ван Гепд", 1963 р.; справа "Коста ЕНЕЛ", 1964 р.) В першому з них було підтверджено, що національний суд не може приймати рішення всупереч праву ЄС шляхом застосування норми національного права, що суперечить праву цього об'єднання. У другому рішенні дається відповідь на рішення Конституційного Суду Італії. Суд ЄС у своєму рішенні зазначив, що держава - член ЄС не може протиставляти схваленому ним правопорядку власні односторонні дії чи акти. При цьому він послався на те, що, оскільки держави-члени передали Європейським Співтовариствам певні суверенні права, вони передали і верховенство у певних областях. Крім того, обов'язкова сила та однакові застосування І тлумачення права ЄС можуть бути поставлені під сумнів, якщо кожна із держав-членів буде вирішувати питання його застосування на свій розсуд. Причому це стосується як первинного, так і вторинного права ЄС.