111.Франція в роки Липневої монархії.

Вибори у червні-липні 1830 – ліберали отримали 245 з 407 місць. Карл Х у серпні 1829 р. призначив уряд, перед яким поставив задачу відновлення абсолютизму. З’явились ордонанси про скасування свободи друку, про розпуск палати депутатів, про підвищення виборчого цензу і прзначенні нових виборів в палату.

29 липня Париж опинився у владі повстання, яке розпочалост 27 липня 1830.

2 серпня 1830 Карл Х відрікся від трону на користь онука (майбутнього графа Шамбора). Проте 7 серпня палата депутатів запропонувала трон герцогу Луі-Філіпу Орлеанському. 9 серпня 1830 герцог Орлеанський присягнув дотримуватись Конституції і прийняв титул короля.

За своїм устроєм липнева монархія схожа з режимом Реставрації (монархія Бурбонів 1814-1830). В основі її конституції – ліберальні принципи, відновлений баланс між законодавчою та виконавчою владою, розширені політичні права та свободи громадян, король позбавлялся права самостійно скасовувати з-ни; законодавчі палати отримали право законодавчої ініціативи; скасовувалась спадковість перів; скасовувалась цензура.

На початку правління Луі-Філіпа кабінет міністрів, очолений Лафітом провів ряд реформ: 1831 – муніціпальний з-н, відновив виборність муніціпальних радників; замість королівської грардії була утворена Національна гвардія, національні гвардійці самі обирали офіцерів, лише вище командування призначалось королем; принятий новий з-н про вибори палати депутатів, зменшив майновий ценз.

Проте після відставки кабінета Лафіта у 1831 темп реформ уповільнився. 1833 – з-н про виборність членів генеральних рад департаментів та окружних рад.

У суспільстві зростали опозиційні настрої. 1) республіканська, поч 30-х рр – виникають таємні товариства республіканського хар-ру (1832, 1834, 1839 повстання в Парижі, 1835-36 – замахи на життя короля); 2) опозиція легітимістів (прибічники Бурбонів), спроба заколоту у Вандеї; 3) бонопартисти, повстання Луі Наполеона 1836 у Стразбурзі, 1840 бунт в Булоні.

Переслідування заколотників: 1835 серія репресивних законів, які дещо обмежували свободу друку, передавали політичні справи до карних судів.

На прикінці 30-х рр. Липнева монархія спромоглася відбити прямі атаки своїх противників. Тоді ж склались своєрідні форми парламентаризму. Палата депутатів набуває велику роль у політичному житті (законодавча влада, право вводити податки). Луі-Філіп намагався перетворити законодавчу владу на інструмент своєї політики, що йому вдавалось, вдавався до підкупу депутатів. У 1840-1848 міністерський кабінет Фр формально очолив маршал Сульет, фактично – Франсуа Гізо.

Протягом останнього 10-ліття липневої монархії зростав рух на підтримку втборчої реформи. 1840 – в Парижі утворено Комітет на підтримку виборчої реформи; широкий розмах набула банкетна кампанія. Незадоволення викликала зовнішня політика уряду та невирішенність соціальних питань.

112.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: скинення монархії. Політична боротьба на другому етапі революції.

Періоди фр революції:

1. 14 липня 1789-10 серпня 1792;

2. 10 серпня 1792-31 травня/1 червня 1793;

3. 1 червня 1793-24 липня 1794. Якобінська диктатура;

4. 27 липня 1794-26 жовтня 1795. Режим Дерикторії;

5. З жовтня 1795-листопад 1799 (9-10термідора).

Законодавчі збори (ЗЗ) не йшли на розрив з королем.

Ввечері 9 серпня 1792 за закликом повстанської Комуни, яка захопила владу в Парижі, Тюільрійський палац було оточено, а наступного дня звято штурмом. Людовік 16 встиг скритися у будівлі ЗЗ. 10 серпня 1792 депутати прийняли декрет про відставку голови виконавчої влади від його функцій. У наслідок повстання 9-10 серпня 1792 ЗЗ не лише визнали повноваження повсталої Комуни, але й виконали ряд її вимог. 25-28 серпня 1792 декрет про відміну феодальних повинностей без викупа. Депутати прийняли рішення провести вибори у нові установчі збори – Національний конвент (НК). До виборів в НК були допущені всі чоловіки, які досягли 21. 20 вересня 1792 почав роботу НК – більше 750 депутатів, переважали республіканські угрупування: жирондисти-165 (ліберали, торгово-пром буржуазія;вважали, що революція скінчилась), монтаньяри-110 (Робесп’єр, Дантон, Марат, Кутон, Карно, Сен-Жюст; за подальший розвиток революції); «болото» - центристи, підтримували жиронлистів. .

21 вересня 1792 – акт про ліквідацію монархії, 22 вересня - Фр оголошена республікою – Перша республіка, яка проіснувала до 1804. Її конституцію мав виробити НК.

5 жовтня 1792 – введення нового революційного літочислення та календаря.

У НК від початку велась боротьба між жирондистами та монтаньярами. Восени 1792 жирондисти покинули Якобінський клуб, який став політичним центром монтаньярів-якобінців. Якобінці встановили зв’язок з Парижською комунною, яку очолювали Шомет, Ебер, що вступили у Якобінський клуб.

Зовнішня політика НК. 20 вересня 1792 фр примусили прусаків відступити, 6 листопада – розгромили австрійців.

15 грудня 1792 – декрет, який зобов’язав фр командування відмінити на окупованих землях сеньоріальні права і привілеї, церковну десятину, проводити вибори нової адміністрації.

Гострі проблеми між жирондистами та монтаньярами виникли з ? внутрішньої політики, зокрема доля Людовіка Капета (16). Більшість депутатів 3 грудня 1792 вирішили піддати короля суду Конвента. 15-16 січня виновність короля була визнана. 21 січня 1793 – страта Людовіка 16.

Весною 1793 виникла перша антифр коаліція, яку організувала Британія.

Березень 1793 – поразка фр у Нідерландах, роялістські повстання (Вандея, Мен). Погіршилось економічне становище Фр., рух «шалених» (Жак Ру).

Весною 1793 НК прийняв ряд дикретів: про створення революційного трибуналу, про покарання стратою без суду та слідства, про обмеження свободи друку. Проведені заходи по підвищенню безпеки армії: в кожну армію направлялось по 3 депутати для контролю над діями командування.

6 квітня утворений Комітет громадського порятунку з 9 членів.

4 травня Конвент прийняв рішення про максимум цін на зерно. Проте заходи не дали результатів. 31 травня 1793 озброєні санкюлоти вдерлися в зал Конвенту, вимагали відставки жирондистів, виконання з-ну про максимум. 2 червня депутати прийняли декрет про арешт 22 жирондистів.

В наслідок повстання 31 травня-2 червня 1793 понуючим угрупуванням у Конвенті стали якобінці.