- •1.«Союз справедливих». В. Вейтлінг.
- •2.Австрійська імперія в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •3.Австрійська імперія в період революції 1848-1849 рр.
- •4.Австрійська монархія на початку хіх – 40-х рр. Хіх ст.
- •5.Аграрне питання та його вирішення в ході французької революції кінця хvііі ст.
- •6.Аграрні декрети часів Установчих та Законодавчих зборів Франції (хvііі ст.).
- •7.Американські просвітники. Б.Франклін, т.Джефферсон, т.Пейн.
- •8.Англія в період реставрації. “Славна революція” в Англії.
- •9.Англія в роки політичної реакції. Народні рухи 1815-1819 рр.
- •10.Боротьба двох течій в італійському національно-визвольному русі. К. Кавур, д. Мадзіні, д. Манін.
- •11.Буржуазна революція та національно-визвольна війна Іспанії (1808 – 1814 рр.).
- •12.Вестфальський мир та його наслідки.
- •13.Віденський конгрес та його рішення.
- •14.Війна за іспанську спадщину (1701 – 1713 рр.) та її наслідки.
- •15.Внутрішня та зовнішня політика Великої Британії в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •16.Всезагальний німецький робітничий союз. Лассаль і лассальянство.
- •17.Встановлення французької гегемонії в Європі в другій половині хvіі ст.
- •18.Декларація незалежності сша.
- •19.Дж. Вашингтон та його роль у становленні американської державності.
- •20.Друга громадянська війна в Англії. Проголошення республіки.
- •21.Другий період громадянської війни в сша та її наслідки.
- •22.Економічна політика Франції в роки імперії.
- •23.Економічний розвиток Італії в роки наполеонських війн.
- •24.Економічний розвиток Франції 1830-1848 рр.
- •25.Економічний розвиток Франції в роки реставрації.
- •26.Економічний та політичний розвиток Австрії в кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •27.Економічний та політичний розвиток Італії в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •28.Етапи чартистського руху та його особливості.
- •29.Європейський абсолютизм як суспільно-політичне явище.
- •3 Етапи розвит абсолютист.Монархій:
- •30.Загострення пруссько-австрійських суперечностей упродовж 40-х р. Хvііі ст.
- •31.Законодавство Довгого парламенту в період англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •32.Зміни в соціально-економічному розвитку Англії напередодні буржуазної революції хvіі ст.
- •33.Зовнішня політика сша 1815-1850 рр. Доктрина Монро.
- •34.Зовнішня політика Франції в 50-60-ті р. Хіх ст.
- •35.Зовнішня політика Франції в роки другої імперії.
- •36.Зовнішня політика Франції в роки правління Людовіка хіv.
- •37.Індепендентська республіка: внутрішня і зовнішня політика.
- •38.Іспанія в 50-х – початку 70-х рр. Хіх ст.
- •39.Іспанія в другій половині хvіі – хvііІст.
- •40.Іспанія в першій половині хіх ст.
- •41.Історична концепція й. Гердера.
- •42.Італія в першій половині хіх ст.
- •43.Італія на поч. 60-х р. Хіх ст.
- •44.Колоніальна політика Великої Британії (1815 – 1850 рр.)
- •45.Конституційний період Громадянської війни сша.
- •46.Конституція 1787 р. В сша. Білль про права.
- •47.Консульство н. Бонапарта.
- •48.Липнева революція 1830 р. Та падіння монархії Бурбонів.
- •49.Лібералізм в Європі ( середина хіх ст.): Луї Блан, п’єр Прудон. Соціалістична концепція к. Маркса.
- •50.Лібералізм в Європі в сер. Хіх ст. Л. Блан, п. Прудон.
- •51.Міжнародні відносини 30-х р. Хvііі ст..
- •52.Міжнародні відносини кінця хvіі – хvііі ст.
- •53.Міжнародні відносини на початку хіх ст.
- •54.Міжнародні відносини першої половини хvііі ст. Становлення Вестфальської системи міжнародних відносин.
- •55.Національно-визвольні рухи в багатонаціональній Австрійській монархії в першій половині хіх ст.
- •56.Німецьке просвітництво: й.Мозер, й. Гердер, г. Лесінг, і.Кант.
- •57.Німеччина в 30 – 40-х рр. Хіх ст. Створення митного союзу.
- •58.О. Фон Бісмарк та об’єднання Німеччини.
- •59.Об’єднавчі процеси в німецьких землях в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •60.Особливості революцій 1848-1849 рр. У Франції, Австрійській імперії, Німеччині та Італії.
- •61.Особливості робітничого руху сша в першій половині хіх ст.
- •63.Парламентська реформа 1832 р. В Англії на початок чартистського руху.
- •64.Перший період громадянської війни в сша.
- •65.Політика європейських країн стосовно сша в 1861 – 1865 рр. Дипломатія а. Лінкольна.
- •66. Політичний розвиток Австрії на поч. Хіх ст.
- •67. Португалія в кінці хvіі – початку хvііі ст.
- •68. Похід «тисячі» д. Гарібальді.
- •69. Початок Англійської революції XVII ст. Перша громадянська війна.
- •70. Початок громадянської війни в сша. Президентські вибори в сша. А.Лінкольн.
- •71.Початок французької революції кінця хуш ст. Законодавство Установчих зборів у 1789-1790 рр.
- •72. Причини поширення утопічного соціалізму на поч. Хіх ст.
- •73.Причини та передумови Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •74.Причини та передумови громадянської війни в сша.
- •75.Промисловий переворот в Англії та його основні риси.
- •76.Пруссько-австрійські суперечності в 40 – х роках хviii ст. Війна за австрійську спадщину.
- •77.Революційні події 1854 – 1856 р. В Іспанії та політика лібералів.
- •78.Революція 1820-1821 рр. У Неаполітанському королівстві та п’ємонті.
- •79. Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії.
- •80. Революція 1848-1849 рр. В Німеччині.
- •81. Революція в Португалії (1820-1823 рр.).
- •82.Режим Протекторату: внутрішня і зовнішня політика.
- •83.Релігійно-ідеологічний фактор у підготовці англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •85.Реформи Марії-Терезії та Йосипа іі.
- •86. Робітничий рух в Німеччині. Діяльність а.Бебеля, в.Лібкнехта.
- •87.Робітничий рух у Франції та ідеї республіканізму (20– 40-ві рр. Хіх ст.).
- •88.Рух дигерів. Д. Уінстенлі.
- •89.Рух левелерів. Конфлікт між парламентом і армією. Позиція о.Кромвеля.
- •90.Семилітня війна. Боротьба європейських держав за колонії.
- •91.Соціальні погляди г. Бабефа та бубафістів
- •92.Соціально-економічний розвиток північно-американських колоній Англії в кінці хvіі ст. – початок хvііі ст.
- •93.Соціально-економічний та політичний розвиток Австрійської імперії в 50 – 60-х рр. Хіх ст. Утворення Австро-Угорщини.
- •94.Соціально-економічний та політичний розвиток сша напередодні громадянської війни 1861 – 1865 рр.
- •95.Соціально-політичні умови розвитку історичної науки в Німеччині.
- •96.Створення італійського королівства та його внутрішня та зовнішня політика.
- •97.Створення та діяльність «Священного союзу монархів і народів».
- •98.Суспільно-політична думка в роки Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •99.Суспільно-політичні ідеї індепендентів: д.Мільтон, д.Стрігге, г.Айртон.
- •100.Суспільно-політичні ідеї сша: д.Адамс, д.Медісон, о.Гамільтон.
- •101.Суспільно-політичні погляди левеллерів. Д.Лільберн.
- •102.Таємні республіканські товариства Франції та їх діяльність (30-ті рр.. Хіх ст.).
- •103.Термідоріанський конвент. Внутрішня та зовнішня політика Франції.
- •104.Утопічний соціалізм першої половини хіх ст.: а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен.
- •105.Філософи-фізіократи та їхній вплив на французьке суспільство.
- •106.Франція в другій половині хvii. Кольберизм.
- •107.Франція в період Директорії.
- •108.Франція в період консульства та першої імперії: зовнішня політика.
- •109.Франція в період революції 1848 – 1849 рр.
- •110.Франція в період реставрації династії Бурбонів.
- •111.Франція в роки Липневої монархії.
- •112.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: скинення монархії. Політична боротьба на другому етапі революції.
- •113.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: сутність якобінської диктатури.
- •114.Французька буржуазна революція кінця хуш ст.: революційні війни 1792-1795 рр.
- •115.Французька Конституція 1791 р. Діяльність Законодавчих зборів.
- •116.Французькі просвітники д. Дідро, а. Гельвецій, п. Гольбах, г. Рейналь.
- •117. Французькі просвітники хуш ст. Ф.Вольтер, ш.Монтеск’є, ж.-ж.Руссо.
- •118.Функціонування «Віденської системи» у 20-40-х рр. Хіх ст.
- •119.Чартистський рух. Етапи та особливості.
- •120.Якобінська диктатура.
3.Австрійська імперія в період революції 1848-1849 рр.
Револ. 1848-1849 гг. в Австр. имп.-буржуазно-демократ.. Задачами революции б. установл. гражданских прав и свобод, ликвидация феод. пережитков. Помимо глубокого кризиса полит. сист. поводом к револ. послужили межэтнические противоречия в многонац-м государстве, стремление народов империи к к-но-полит-й автономии. Фактически револ.я, начавшаяся в Вене, вскоре распалась на несколько отдельных нац.-х револ. в разных частях империи. Австр. империя к концу правления Меттерниха (1815-1846) оказалась в сост. глубокого кризиса. Полит. сист., основанная на консервации старых порядков, поддержании абсолютизма, централизации и всевластия бюрократии, уже не отвечала требованиям времени: в Австрии и Чехии бурно развивалась промышл. и банковская сфера, укреплялась нац. буржуазия, начался к-й подъем народов империи, сопровождавшийся ростом влияния интеллигенции и развитием нац.-х движений. В 1846 в Австрии разразился эконом. кризис: множество предприятий обанкротилось, резко выросла безработица и упала платежеспособность населения, в некоторых крестьянских регионах начался голод.
В феврале 1848 г. вспыхнула револ. во Фр., в Бадене, Гессен-Дармштадте и Вюртемберге к власти пришли либеральные правительства, в королевстве Обеих Сицилий установл. конституц. монархия. 3 марта члены ландтага Нижней Австрии выступ. с предложением отмены крестьянских повинностей и расширения прав и полномочий ландтагов. Спустя неделю они подготовили меморандум императору с программой буржуазно-демократических реформ. Одновременно на улицы австр-х городов вышли студенты, требовавшие свободы печати, гражд. равенства и всеобщего народного представительства. Император Фердинанд I б. вынужден пойти на уступки: Меттерних б. отправл. в отставку и объявл. о созд. комитета для выработки проектов реформ. 14 марта б. отменена цензура, учреждена нац. гвардия и Академический легион студентов. 15 марта, под давлением восставших, осадивших императорский дворец, Фердинанд I провозгл.созыв конституционного собрания для принятия конституции. Это означ. победу револ. в Австрии. Револ. в Вене оказала значит. влияние на события в других частях империи. 15 марта в Пеште в результ. выступлений народа власть перешла в руки революционного органа — Комитета обществ. безопасности.
. Революц. события в Австрии проходили в условиях мощного подъёма револ. движения в других частях многонац. империи Габсбургов (Революция 1848-49 в Венгрии, народные восстания в Милане, Галиции, Воеводине, Хорватии).
25 апреля 1848 правительство обнародовало конституцию, провозгласившую различные свободы, но на деле сохранившую власть в руках императора и назначаемой им верхней палаты. 11 мая был опубликован избирательный закон, который ограничивал число избирателей высоким имущественным цензом и цензом оседлости. Считая революцию законченной, буржуазия стремилась предотвратить её дальнейшее углубление. Правительство, чтобы сломить революционные силы, издало 14 мая указ о роспуске Центрального политического комитета (б. образован 7 мая представителями Национальной гвардии) и созданного 20 марта Студенческого комитета, а в конце мая предприняло попытку распустить «Академический легион». Но на защиту комитета и легиона выступил вооружённый народ, и правительство вынуждено было временно отступить. 1 июня был издан (10 июня дополнен) новый избирательный закон, который предоставлял активное избирательное право всем мужчинам, достигшим 24-летнего возраста (ещё 16 мая император опубликовал указ о создании однопалатного выборного рейхстага).
Июньское восстание 1848 в Париже крайне напугало австрийскую буржуазию и способствовало её переходу в лагерь контрреволюции. В такой обстановке правительство, подталкиваемое придворной камарильей, стало постепенно переходить в наступление. 19 августа был издан указ об уменьшении заработной платы рабочим, занятым на общественных работах. Протест рабочих, вылившийся в массовые демонстрации, был подавлен (23 августа) Национальной гвардией. 7 сентября 1848 был опубликован аграрный закон, которым предусматривалась отмена без выкупа только личных повинностей крестьян; барщина и оброк отменялись за выкуп, соответствовавший 20-кратной стоимости ежегодных крестьянских платежей.
В начале октября императорский двор решил направить часть Венского гарнизона на подавление венгерской революции. В ответ 6 октября в Вене началось народное восстание, явившееся кульминационным пунктом австрийской революции: ремесленники, рабочие, студенты преградили путь войскам, отправлявшимся на фронт; часть гарнизона перешла на сторону народа. Однако представители мелкой буржуазии и радикальной интеллигенции, оказавшиеся во главе восстания, не проявили должной решительности и не сумели создать единого органа власти для руководства восстанием. Повстанцы не получили необходимой поддержки со стороны демократических сил герм. государств. Им противостояла сформированная силами контрреволюции огромная армия под командованием фельдмаршала А. Виндишгреца, которая осадила столицу и подвергла её артиллерийскому обстрелу. 29 октября руководители восставших вступили в переговоры с Виндишгрецем и согласились на безусловную капитуляцию. Героическое сопротивление продолжала только сформированная в дни восстания из рабочих мобильная гвардия. 31 октября императорские войска вступили в Вену. К. Маркс охарактеризовал впоследствии Октябрьское восстание в Вене как «... второй акт драмы, первый акт которой был разыгран в Париже под названием «Июньские дни»» (Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 5, с. 494).
После поражения Октябрьского восстания в Австрии было создано новое правительство — из представителей феодально-монархических кругов и крупной буржуазии во главе с князем Ф. Шварценбергом. Император Франц Иосиф (вступивший на престол в декабре 1848 после отречения Фердинанда I) провозгласил в марте 1849 введение реакционной конституции; рейхстаг, заседавший с 22 июля, был разогнан.
Революция в Австрии потерпела поражение. Главной его причиной была измена буржуазии, перешедшей на сторону контрреволюции. Однако полный возврат к дореволюционным порядкам был уже невозможен; освобождение крестьян от феодальных повинностей, хотя и за выкуп, способствовало капиталистическому развитию страны.