61.Особливості робітничого руху сша в першій половині хіх ст.

Робітничий рух у США організований асоціаціями по захисту та покращенню прав усіх працівників у США.В 1750 році близько половини населення північноамериканських колоній Великої Британії були найманими. Через зростаючу потребу у робочій силі, працівники мали порівняно хорошу зарплату і невеликий інтерес у створені робітничих організацій. Працівник у Новій Англії заробляв на той час у три рази більше, ніж його колега в Англії і навіть у шість разів більше, ніж працівник у Швеції чи Данії. Подальша економічна криза і подальше зубожіння робітників призвели відповідно до виникнення профспілкового руху в США. Першим організованним виступом була зупинка роботи текстильної фабрики Семюеля Слейтера у 1824 році. У наступному році жіноча спілка: «Об'єднання кравців Нью-Йорка» виступила з професійними вимогами до яких були додані політичні. Успіху досягли ранні організації жінок, що були сторені в Лоуеллі, штат Массачусетс. У 1845 році профспілка млинів Лоуелла направила своїх представників, щоб поговорити із законодавчими зборами Массачусетсу про умови на заводах, що призвели до перших урядових розслідуваннь умов праці. В страйках на млинах 1834 і 1836, які були в значній мірі невдалими, брали участь понад 2000 працівників. Робітничі партії — які в основному діяли на місцевому ріні — досягли піку свого існування наприкінці 1820-х і початку 1830-х рр. Перша робітнича партія Америки була заснована влітку 1828 року у Філадельфії, звідки рух поширився на захід до Піттсбургу, Ланкастеру, Карлайлу, Гаррісбергу, Цинциннаті та інших міст в штатах Огайо і Пенсильванія. На півдні він проникли в Делавер і на півночі до Нью-Йорку, Ньюарку, Трентону, Олбані, Буффало, Сіракуз, Трої, Ютіки, Бостону, Провіденсу, Портленду і Берлінгтону. Всього у період з 1828 по 1834 роки виникли в робітничі партії в 61 містах. На виборах до міської ради Філадельфії в 1829 році представники місцевої Лейбористської партії обрали 20 депутатів, у Нью-Йорку робітнича партія добилася встановлення 10-годинного робочого дня для державних службовців. Робітничі партії розпалися, проте, на піку своєї популярності, в основному, через внутрішні чвари.В якості робочої сили на півдні США використовувалася рабська примусова праця. Робітникам було заборонено утворювати організації з метою спільних дій.

62.Особливості розвитку абсолютизму в Англії, Франції, Іспанії, Австрії, Португалії, Італії та німецьких держав.

63.Парламентська реформа 1832 р. В Англії на початок чартистського руху.

Тривале перебування торі при владі знач. мірою пояснювалося застарілою виборч. сис-мою, що збереглася в країні ще з часів Середньовіч.У ккраїні назрів. Невдовол. монополією торі на владу, посил. вимоги розшир. виборч. права, які особливо підтрим. англ. буржуаз. У 1832 р. за ініціативи керівника уряду вігів лорда Грея в Англії було проведено 1 парламентю реформ. 56 «гнилих» містечок з населенням менше 2 тис. чол. було позбавлено права представництва у парламенті. Міста, де проживало менше 4 тис. чол., надсилали тепер лише одного депутата замість двох. У результаті реформи у палаті громад вивільнилось майже 150 місць, які було розподілено між новими промисловими містами країни, Шотландією та Ірландією. Проведення реформи та зменшення майнового цензу збільшили кількість виборців у країні вдвічі. Це була перша перемога промислових підприємців над земельною аристократією. Буржуазія примножила своє представництво у парламенті і, відповідно, свій вплив у державі. Проте дрібні підприємці й робітники виборчих прав так і не отримали. Мінуси:збереж. високого майнового цензу ,збереж. диспропорції між міськ. і сільськ округами та ін.. Чартизм (англ. Chartism) – політ. і соц. рух в Англ. з к. 1830-х до к. 1840-х років. Безпосередньою причиною, що створ. Чарт. рух, були промислові кризи .Безробіття викликала ще в 1820-х роках довгий ряд робочих бунтів у різних містах, що супроводж. пограбуваннями булочних і їстівних крамниць. Рух буржуазії, що призвів до парламентської реформи 1832 року, знайшло гарячу підтримку й у робочих масах. Але успіх цього руху зовсім не задовольнив робітників. Парламент, обраний на підставі нової виборчої системи, провів у 1834 році скасування старовинного закону (часів Єлизавети) про піклування бідняків приходами .Рух і виразилося спочатку у формі протесту проти закону про бідних 1834 року.