- •1.«Союз справедливих». В. Вейтлінг.
- •2.Австрійська імперія в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •3.Австрійська імперія в період революції 1848-1849 рр.
- •4.Австрійська монархія на початку хіх – 40-х рр. Хіх ст.
- •5.Аграрне питання та його вирішення в ході французької революції кінця хvііі ст.
- •6.Аграрні декрети часів Установчих та Законодавчих зборів Франції (хvііі ст.).
- •7.Американські просвітники. Б.Франклін, т.Джефферсон, т.Пейн.
- •8.Англія в період реставрації. “Славна революція” в Англії.
- •9.Англія в роки політичної реакції. Народні рухи 1815-1819 рр.
- •10.Боротьба двох течій в італійському національно-визвольному русі. К. Кавур, д. Мадзіні, д. Манін.
- •11.Буржуазна революція та національно-визвольна війна Іспанії (1808 – 1814 рр.).
- •12.Вестфальський мир та його наслідки.
- •13.Віденський конгрес та його рішення.
- •14.Війна за іспанську спадщину (1701 – 1713 рр.) та її наслідки.
- •15.Внутрішня та зовнішня політика Великої Британії в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •16.Всезагальний німецький робітничий союз. Лассаль і лассальянство.
- •17.Встановлення французької гегемонії в Європі в другій половині хvіі ст.
- •18.Декларація незалежності сша.
- •19.Дж. Вашингтон та його роль у становленні американської державності.
- •20.Друга громадянська війна в Англії. Проголошення республіки.
- •21.Другий період громадянської війни в сша та її наслідки.
- •22.Економічна політика Франції в роки імперії.
- •23.Економічний розвиток Італії в роки наполеонських війн.
- •24.Економічний розвиток Франції 1830-1848 рр.
- •25.Економічний розвиток Франції в роки реставрації.
- •26.Економічний та політичний розвиток Австрії в кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •27.Економічний та політичний розвиток Італії в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •28.Етапи чартистського руху та його особливості.
- •29.Європейський абсолютизм як суспільно-політичне явище.
- •3 Етапи розвит абсолютист.Монархій:
- •30.Загострення пруссько-австрійських суперечностей упродовж 40-х р. Хvііі ст.
- •31.Законодавство Довгого парламенту в період англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •32.Зміни в соціально-економічному розвитку Англії напередодні буржуазної революції хvіі ст.
- •33.Зовнішня політика сша 1815-1850 рр. Доктрина Монро.
- •34.Зовнішня політика Франції в 50-60-ті р. Хіх ст.
- •35.Зовнішня політика Франції в роки другої імперії.
- •36.Зовнішня політика Франції в роки правління Людовіка хіv.
- •37.Індепендентська республіка: внутрішня і зовнішня політика.
- •38.Іспанія в 50-х – початку 70-х рр. Хіх ст.
- •39.Іспанія в другій половині хvіі – хvііІст.
- •40.Іспанія в першій половині хіх ст.
- •41.Історична концепція й. Гердера.
- •42.Італія в першій половині хіх ст.
- •43.Італія на поч. 60-х р. Хіх ст.
- •44.Колоніальна політика Великої Британії (1815 – 1850 рр.)
- •45.Конституційний період Громадянської війни сша.
- •46.Конституція 1787 р. В сша. Білль про права.
- •47.Консульство н. Бонапарта.
- •48.Липнева революція 1830 р. Та падіння монархії Бурбонів.
- •49.Лібералізм в Європі ( середина хіх ст.): Луї Блан, п’єр Прудон. Соціалістична концепція к. Маркса.
- •50.Лібералізм в Європі в сер. Хіх ст. Л. Блан, п. Прудон.
- •51.Міжнародні відносини 30-х р. Хvііі ст..
- •52.Міжнародні відносини кінця хvіі – хvііі ст.
- •53.Міжнародні відносини на початку хіх ст.
- •54.Міжнародні відносини першої половини хvііі ст. Становлення Вестфальської системи міжнародних відносин.
- •55.Національно-визвольні рухи в багатонаціональній Австрійській монархії в першій половині хіх ст.
- •56.Німецьке просвітництво: й.Мозер, й. Гердер, г. Лесінг, і.Кант.
- •57.Німеччина в 30 – 40-х рр. Хіх ст. Створення митного союзу.
- •58.О. Фон Бісмарк та об’єднання Німеччини.
- •59.Об’єднавчі процеси в німецьких землях в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •60.Особливості революцій 1848-1849 рр. У Франції, Австрійській імперії, Німеччині та Італії.
- •61.Особливості робітничого руху сша в першій половині хіх ст.
- •63.Парламентська реформа 1832 р. В Англії на початок чартистського руху.
- •64.Перший період громадянської війни в сша.
- •65.Політика європейських країн стосовно сша в 1861 – 1865 рр. Дипломатія а. Лінкольна.
- •66. Політичний розвиток Австрії на поч. Хіх ст.
- •67. Португалія в кінці хvіі – початку хvііі ст.
- •68. Похід «тисячі» д. Гарібальді.
- •69. Початок Англійської революції XVII ст. Перша громадянська війна.
- •70. Початок громадянської війни в сша. Президентські вибори в сша. А.Лінкольн.
- •71.Початок французької революції кінця хуш ст. Законодавство Установчих зборів у 1789-1790 рр.
- •72. Причини поширення утопічного соціалізму на поч. Хіх ст.
- •73.Причини та передумови Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •74.Причини та передумови громадянської війни в сша.
- •75.Промисловий переворот в Англії та його основні риси.
- •76.Пруссько-австрійські суперечності в 40 – х роках хviii ст. Війна за австрійську спадщину.
- •77.Революційні події 1854 – 1856 р. В Іспанії та політика лібералів.
- •78.Революція 1820-1821 рр. У Неаполітанському королівстві та п’ємонті.
- •79. Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії.
- •80. Революція 1848-1849 рр. В Німеччині.
- •81. Революція в Португалії (1820-1823 рр.).
- •82.Режим Протекторату: внутрішня і зовнішня політика.
- •83.Релігійно-ідеологічний фактор у підготовці англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •85.Реформи Марії-Терезії та Йосипа іі.
- •86. Робітничий рух в Німеччині. Діяльність а.Бебеля, в.Лібкнехта.
- •87.Робітничий рух у Франції та ідеї республіканізму (20– 40-ві рр. Хіх ст.).
- •88.Рух дигерів. Д. Уінстенлі.
- •89.Рух левелерів. Конфлікт між парламентом і армією. Позиція о.Кромвеля.
- •90.Семилітня війна. Боротьба європейських держав за колонії.
- •91.Соціальні погляди г. Бабефа та бубафістів
- •92.Соціально-економічний розвиток північно-американських колоній Англії в кінці хvіі ст. – початок хvііі ст.
- •93.Соціально-економічний та політичний розвиток Австрійської імперії в 50 – 60-х рр. Хіх ст. Утворення Австро-Угорщини.
- •94.Соціально-економічний та політичний розвиток сша напередодні громадянської війни 1861 – 1865 рр.
- •95.Соціально-політичні умови розвитку історичної науки в Німеччині.
- •96.Створення італійського королівства та його внутрішня та зовнішня політика.
- •97.Створення та діяльність «Священного союзу монархів і народів».
- •98.Суспільно-політична думка в роки Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •99.Суспільно-політичні ідеї індепендентів: д.Мільтон, д.Стрігге, г.Айртон.
- •100.Суспільно-політичні ідеї сша: д.Адамс, д.Медісон, о.Гамільтон.
- •101.Суспільно-політичні погляди левеллерів. Д.Лільберн.
- •102.Таємні республіканські товариства Франції та їх діяльність (30-ті рр.. Хіх ст.).
- •103.Термідоріанський конвент. Внутрішня та зовнішня політика Франції.
- •104.Утопічний соціалізм першої половини хіх ст.: а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен.
- •105.Філософи-фізіократи та їхній вплив на французьке суспільство.
- •106.Франція в другій половині хvii. Кольберизм.
- •107.Франція в період Директорії.
- •108.Франція в період консульства та першої імперії: зовнішня політика.
- •109.Франція в період революції 1848 – 1849 рр.
- •110.Франція в період реставрації династії Бурбонів.
- •111.Франція в роки Липневої монархії.
- •112.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: скинення монархії. Політична боротьба на другому етапі революції.
- •113.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: сутність якобінської диктатури.
- •114.Французька буржуазна революція кінця хуш ст.: революційні війни 1792-1795 рр.
- •115.Французька Конституція 1791 р. Діяльність Законодавчих зборів.
- •116.Французькі просвітники д. Дідро, а. Гельвецій, п. Гольбах, г. Рейналь.
- •117. Французькі просвітники хуш ст. Ф.Вольтер, ш.Монтеск’є, ж.-ж.Руссо.
- •118.Функціонування «Віденської системи» у 20-40-х рр. Хіх ст.
- •119.Чартистський рух. Етапи та особливості.
- •120.Якобінська диктатура.
80. Революція 1848-1849 рр. В Німеччині.
Першими виступили в Боденському герцогстві. 27.02 1848 р. в Мангеймі мітинг, в якому предявлялися урядом ряд вимог. На поч березня тіж події в Гессені, Дармштаті і Вюртеберзі. В результаті народного руху були сформовані нові уряди. Початком масової боротьби Прусії стали події в Кельні, демонстранти передали раді перицію з вимогами. В квітні – трав 1848 р. в Прусії і інших нім державах поч новий підйом революційного руху. Повсюду відбув пол союзи і комітети. Активізувалися і селяни. Головним центром селянського руху в Нім була Сілезія. В серпні 1848 р. окреві селянські союзи Сілезії обєднались в селянський союз. Але боротьба нім селян була відірвана. Боротьба між силами революції і контрреволюції розгорнулася через питання обєднання Нім. 18 травня 1848 р. у Франкфурті починають роботу нац збори. 29 червня збори вибрали австрійського ерцгерцога Йогана імператором – правителем Нім. Франкфуртський парламент прийняв рішення про свободу пересування в рамках нів союзу. 3. 11. 1848 в Берліні сформовано нове міністерство на чолі з графом Бранденбурга. Більшість пруських установчих хзборів постановило не підкорятися указу і залишитися в Берліні. Народні маси починають рух на захист пруських зборів. 5. 12 були видані накази, які передбачали розпуск зборів і скликання нових в 1849 р. Одночасно король подарував конституцію. 30 травня 1849 р. Фрідріх Вільгельм 4 видав “Трьохкласний виборчий закон”, який відмінняв загальне виборче право. У січні 1850 року король дарував Прусії нову конституцію, яка ще більше обмежувала демократичні свлблди. 2.03 1850 р. б. прийнятий закон про викуп селянських повинностей, ще 27 березня 1849 р. була прийнята імператорська конституція яка залишала всіх 36 германських монархів і старий держ апарат. Робочі, ремісники і селяни починають збройну бороьбу за імператорську конституцію. Спалахнули народні повстання. 23.07.1849 впав революційний Рамштадт -останній осередок руху. Розгром повстання на пдд –зх нім.. означав кінець франкфурського парламенту. В червні він був розпущений Вюртемберзьким урядом.
81. Революція в Португалії (1820-1823 рр.).
Поражение политики “просвещенного абсолютизма” обострило противоречия между потребностями развития капиталистического уклада и старыми феодальными отношениями. В начале Х1Х в. Португалия оставалась отсталой аграрной страной. 80% ее трехмиллионного населения было занято в сельском хозяйстве. Сохранение майоратов, феодальных повинностей, церковного землевладения сдерживало развитие капиталистических отношений в деревне. Главными отраслями португальской промышленности были текстильная, коже венная, пищевая. В районах Порту и Лиса бона широкое распространение получила рассеянная и централизованная мануфактура. Внутренние таможенные пошлины и многочисленные монополии мешали росту мануфактур и внутренней торговли. Пагубное воздействие на развитие промышленности оказывала экономическая зависимость Португалии от Англии: на нее приходилось около одной трети португальского экспорта и примерно половина импорта. Изделия португальских мануфактур не могли выдержать конкуренцию английских фабричных товаров, наводнивших португальский и бразильский рынок. Новый торговый договор, навязанный Португалии в 1810 г., еще более усилил экономическое влияние Англии. В период Французской буржуазной революции и наполеоновских войн Португалия была вовлечена в военные действия на стороне Англии. В конце 1807 г., после того как португальское правительство отказа лось присоединиться к континентальной блокаде, французские войска захватили Португалию. Король и придворная аристократия бежали в Бразилию. В июне 1808 г. на севере страны началось народное восстание против французских захватчиков, которое дало возможность английским войскам высадиться на территории Португалии. В 1808-1811 гг. в стране хозяйничали английские и французские солдаты, что привело к ее разорению. В отличие от других западноевропейских стран в Португалии феодальные отношения в годы наполеоновских войн не были поколеблены. С изгнанием французов из Португалии в 1811 г. вся полнота власти перешла в руки английского маршала, английские офицеры заняли ключевые посты в португальской армии. Буржуазия и либеральное дворянство, военные, интеллигенция проявляли все большее недовольство феодальными порядками и засильем англичан. Во главе революционного движения встали прогрессивно настроенные офицеры.
Буржуазная революция 1820 – 1823 гг.Победа революционных сил в Испании в 1820 г. подтолкнула португальских военных к решительным действиям. 24 августа 1820 г. восстал гарнизон города По рту. Руководители восстания – полковники Сепулведа и Кабрейра -- призвали к созыву кортесов и разработке конституции. Народные массы с энтузиазмом встретили начавшуюся революцию: в конце августа --- начале сентября движение охватило города северной Португалии. 15 сентября революция победила в Лисабоне. Временное правительство решило созвать кортесы. Учредительные кортесы, собравшиеся в январе 1821 г., осуществили целый ряд буржуазных преобразований: отменили личные феодальные повинности и баналитеты, ликвидировали внутренние таможенные пошлины, уничтожили инквизицию и провозгласили свободу печати. Был расторгнут торговый договор с Англией и утвержден протекционистский тариф; англичане были изгнаны из армии. В сентябре 1822 г. кортесы завершили работу над конституцией, основанной на принципах на родного суверенитета, гражданского равенства, разделения властей. Конституция 1822 г. провозгласила Португалию конституционной монархией. Законодательная власть передавалась выборным однопалатным кортесам, исполнительная власть ос тавалась в руках короля. Конституция не устанавливала имущественный ценз для избирателей; избирательных прав были лишены слуги и лица, не имевшие работы. Несмотря на многочисленные крестьянские петиции, поступавшие в кортесы в 1821 – 1822 гг., законодатели не отменили поземельные повинности, предполагая организовать в будущем их выкуп. Преобразования, проведенные в 1820 – 1823 гг. блоком буржуазии и либерального дворянства, расчищали дорогу развитию капиталистических отношений. Однако отсутствие радикального аграрного законодательства, отвечающего интересам крестьян, лишило буржуазную революцию поддержки крестьянских масс. Провозглашение независимости Бразилии в сентябре 1822 г. дискредитировало кортесы и либеральное правительство в глазах торгово-промышленной буржуазии, связанной с колониальной торговлей. В 1823 г. феодальная аристократия и духовенство, вдохновленные началом французской интервенции в Испании, перешли в наступление. В мае 1823 г. в армии вспыхнул контрреволюционный мятеж, положивший конец власти либералов. Завоевания революции были ликвидированы.