103.Термідоріанський конвент. Внутрішня та зовнішня політика Франції.

Повстання 9 термідора повернуло до влади крупну буржуазію. Були усунені революційні кола буржуазії, розпочалася т.зв. буржуазна реакція. Крупна буржуазія прагнула закріпити своє панування, ліквідувала уступки нізам. У Конвенті та уряді панували «нові багатії»-термідоріанці, які об’єднались з «болотом». Ліві діячі, які брали участь у поваленні Робесп’єра були відкинуті від влади, зіслані. Були повернені до Конвенту 75 депутата-жирондиста. Вищим органом виконавчої влади залишався Комітет громадського порятунку, проте його повноваження були обмежені. ТК ліквідував Комуну Парижа, революційні комітети в секціях та комунах. У листопаді 1794 був закритий Якобінський клуб, якобінці переслідувались. Щодо роялістів термідоріанці робили чисеотні поступки. ТК надав свободу друку роялістським газетам, революційні видання закривались. В грудні 1794 скасували з-н про максимум, як наслідок зростають ціни, інфляція, зрив продовольчого постачання. 1 квітня населення Парижа вдерлося в зал засідань Конвенту, вимагаючи запобігти голоду, ввести конституцію 1793, звільнити заарештованих патріотів. Повстання подавлено. Більш організованим було повстання було повстання 20 травня 1795, в якому взяли участь батальйони Національної гвардії Сент-Антуанського передмістя та сх кварталів Парижа. Вони вимагали хліба, конституції 1793. Термідоріанці ввели в Париж війська, по всій країні відбувались масові арешти. Буши придушені заколоти роялістів.

Зовнішня політика. Термідоріанці прагнули територіальних захоплень. Поразки, які понесла антифр коаліція, призвели до роздорів між її учасниками. 5 квітня 1795 – Базельський сепаратний мир між Прусією-Іспанією та Фр.: приєднання до Фр лівого берега Рейну, визнання ін. захоплень, іспанські володіння на о-ві Гаїті. Але Фр не мала вступати у пн-зх Нм. Голандія була зайнята фр військами і 1795 перетворена на залежну від Фр Батавську республіку. Бельгія та гирло Шельди були приєднані до фр території, але війна з Англією та Австрією ще тривала.

22 серпня 1795 – ТК прийняв нову Конституцію ІІІ року республіки, яка надала виборчі права лише сплатникам податків. В її основу покладені ліберальні принципи. Конституція встановила цензове виборче право та двуступенесу систему виборів. В основу конституції було покладено принцип розподілу влади. Вища законодавча влада належала двом палатам – Раді 500, Раді старійшин. Законотворчі функції були між ними поділені: Рада п’ятисот виступала із законодавою ініціативою та обговорювала законопроекти, проте остаточно затверджувала їх лише Рада старійшин. Обидві палати щорічно поновлювались на 1/3. Виконавча влада передавалась Директорії з 5 членів, яку призначувала Рада старійшин за пропозицією Ради 500. Формування нових органів влади завершилось у листопаді 1795р., коли до виконання своїх обов’язків приступила Директорія, ім’ям якої називають республіку 1795-1799.

104.Утопічний соціалізм першої половини хіх ст.: а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен.

Розвиток капіталізму покликав до життя явища, що свідчили про недосконалість нового економічного устрою. Капіталізм і наслідки його панування в усіх сферах суспільного життя суворо критикували не тільки його противники, а й прихильники.

Так, Сісмонді та Прудон, захисники дрібнотоварного виробництва, завершуючи свою політичну економію соціальними висновками, значно розширили межі, відведені цій науці основоположниками. Але, висуваючи на чільне місце проблему справедливого розподілу багатств, не торкалися приватної власності, визнавали її необхідною і законною.

Навпаки, усі комуністичні утопії, починаючи з Платона й Мора і закінчуючи відомими філософами XVIII ст. — Маблі, Мореллі, Годвіном, Кондорсе, Бабефом, базуються на критиці приватної власності. Але автори їх ставали на бік моралі, а не економіки, апелювали до свідомості правлячих класів, закликали їх удосконалити суспільство, зробити його справедливим та гуманним.

Одними з перших науково обгрунтованих соціалістичних доктрин, що базувались на критиці приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фур’є та Оуена.

По-новому зображаючи капіталізм і висвітлюючи його вади, утопісти привертали увагу до проблем, властивих капіталізму, що, у свою чергу, потребувало докорінного перегляду як методології політичної економії, так і відкритих нею законів.

Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його автори намагались вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції — державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство можна вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави.

Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: потрібно, щоб суспільство — а під суспільством вони розуміли найбільш освічену його частину — усвідомило, що капіталістичний лад суперечить людській природі.

Утопічний соціалізм з’являється майже одночасно в трьох формах, у трьох своїх різновидах: у Франції — сенсімонізм і фур’єризм, а в Англії — оуенізм.