69. Початок Англійської революції XVII ст. Перша громадянська війна.

Зі скликанням Довгого парламенту 3 листопада 1640 (до 20 листопада 1653) стало очевидно – встановлення абсолютизму Стюартами приречені на невдачу. Повна фін.залежність короля від згоди парламенту – парламентарії вирішили діяти. Три етапи революції: 1) „мирний”, чи конституційний; 2) перша (1642-1646) і друга (1648) громад.війни; 3) республіканський період. Довгий парламент спирався на підтримку народних низів столиці, які стали на його підтримку. Були знищені суди королівської прерогативи (Зіркова палата, ради по справам Пн.та Уельсу, суд по церковних справах). Всі патенти на монополії були анульовані, а їх власники вигнані з парламенту. Довгий парламент проголосив себе „нерозпускаючимся” до тих пір, поки він сам себе не ропустить. Радники короля, абсолютисти граф Страффорд та архієпископ Лод були передані суду та страчені. На поч.1641 парламент приступив до обговореня петиції (пізніше білля) „Про гілля та коріння” – знищення єпископального устрою англікан.церкви. Однак при обговоренні білля „ Про гілля та коріння” виявились кострі розбіжності між великими лендлордами та джентрі. Перші боялись принципу самоуправління, який повинен бути встановлений в церкві (боялись обовязків); ще чіткіше – при обговоренні „Великої ремонстрації” (прийнята в листопаді 1641). Карл І намагався перехопити ініціативу в свої руки, але столиця відмовила королю в підтримці і 10 січня1642 Карл І її покинув - поїхав на пн. На цей час – політ.розмежування в парламенті і в країні. В парламенті – 2 крила: більшість його пресвітеріани – за політику примирення з королем; меншість – індепенденти – за зброй.бор-бу з королем. Карл І збирає навколо себе збройні загони „кавалерів”. 22 серпня 1642 – оголошено війну парламенту. Первага в матеріал.ресурсах – в парламента: його підтримували найбільш заселені та розвинені обл., найважливіші порти та флот, але парламент не мав гарно навченого війська. Перші бої не принесли парламенту успіху. В битві при Еджхіллі 23 жовтня 1642 роялісти майже перемогли, але перламентарі встояли. Король переніс свою ставку в Оксфорд. 26 липня 1643 роялісти заволоділи Брістолем, Ексетером. Парламент заключив союз з шотл.пресвітеріанами, а король – з ірладцями. Військова перевага на боці короля. Пресвітеріани не бажали військ.перемоги над королем – невдачі. Лише корінні перетворення в армії могли призвести до перелому в ході війни. На чолі за реорганізацію армії – О.Кромвель (індепендент) – командувач армії, перша перемога 1644. Основним принципом комплектування армії – вербування добровольців з народу – йомени, робітники („Нова модель”). 14 липня 1645 при Незбі – вирішальна битва – захоплення та розбиття роялістів. Розвязка війни –травень 1646: король втік з Оксфорду на пн.і здався на милість шотл.,але був виданий – закін.війни.

70. Початок громадянської війни в сша. Президентські вибори в сша. А.Лінкольн.

До серелини 19 століття рабство на пд., США ставало тормозом економічного та суспільного розвитку країни. На пн., швидко розвивався капіталізм, промисловий переворот вступив у вирішальну сиадію, охопивши усі головні галузі промислового виробництва. США разом з Англією, Францією, Німеччиною ввійшли в четвірку передових індустріальних країн. В цей час пд., відстає через рабство. До цього часу змінилася класова розстановка сил, якщо стара буржуазія, банкіри, бавовняні фабриканти повязані з пд., то нова промислова буржузія пн., постіно зіштовхувалась з плантаторами, щодо питань таможних тарифів, будівництва залізниць, каналів. Інтереси розвитку капіталізму вимагали вільного ринку та перетворити негрів в рабів на найманих працівників. На шляху розвитку капіталізму стояло рабство. В 50 х роках виріс антогонізм між плантаторами-рабовлісниками і фермерами. Вони зіштовхнулися при колонізації земель Заходу. Швидкий ріст чисельності населення пн., штатів (еміграція з Європи) привів до переважання представників пн. в палаті громад незаддовольняв плантаторів пд.. 1820 рік – Міссурійський компроміс. Встановлювалося негласне право приймати в союз одночасно по два штати – рабів і вільних. В 1840 році США було 15 рабовл., і 15 вільних штатів. Рабовласники бачили вирішення проблеми або у відмінні міссурійського компромісу або просування рабства на південь континенту. Зпочатку пішли другим шляхом. Війна з Мексикою 1846.(заборона рабства на новоприєднаних територіях). !845 відміна Міссурійського компромісу. (закон про збіглих рабів ).

За економічним потенціало і людськими ресурсами Пн.,переважали Пд.Переваг Пн. помітна але Пд.штати нанесли удар.12-13 04.1861вони одбстріляли і захопили стратегічний порт Самтер.Прикривши вхід в бухту Чарлстон.У відпоідь Лінколнь оголосив Пд.штати бунтівними,і закликав в армію добровольців. Рабовласники прагнули завоювати територію і поширити рабство, плантатори розраховували на тимчасову перевагу. Планувалося швидким ударом захопити вашингтон, потім домогтися військової інтеграції Англії і Франції. Н апершому етапі пн., війська зазнали поразки. В липні 1861 року війська республіканців зазнали поразки біля Манасса. Війна на Сході прийняла застійний характер. Успішне для пн., військові події розвивалися на Заході. Тут війська Гранта просувалися на пд., вздовж річки Міссісіпі. На пд., війська генерала Батлера оволоділи Новим Орлеаном. Перші два роки показаль слабкість федеральної армії. Недостатність сил пд. Але головні причини поразки – політичні. Ліберальна буржуазія, яка була при владі прагнула діяти в рамках конституції, яка визнавала рабство законним, проголошувала єдиною ціллю війни – відновлення союзу. Уряд Лінкольна ведучи боротьбу проти рабовласницької конфедерації не проголошував відміну рабства. Військові генерали пн., боялися відпускати рабів. Головною причиною нерішучості – боязнь порушення принципів приватної власності. Цей період – конституційний, бо пн., прагнула діяти за конституцією.