107.Франція в період Директорії.

22 серпня 1795 – ТК прийняв нову Конституцію ІІІ року республіки, яка надала виборчі права лише сплатникам податків. В її основу покладені ліберальні принципи. Конституція встановила цензове виборче право та двуступенесу систему виборів. В основу конституції було покладено принцип розподілу влади. Вища законодавча влада належала двом палатам – Раді 500, Раді старійшин. Законотворчі функції були між ними поділені: Рада п’ятисот виступала із законодавою ініціативою та обговорювала законопроекти, проте остаточно затверджувала їх лише Рада старійшин. Обидві палати щорічно поновлювались на 1/3. Виконавча влада передавалась Директорії з 5 членів, яку призначувала Рада старійшин за пропозицією Ради 500. Формування нових органів влади завершилось у листопаді 1795р., коли до виконання своїх обов’язків приступила Директорія, ім’ям якої називають республіку 1795-1799.

Директорія була одним з перших революційних урядів, якому вдалося припинити інфляцію, забеспечити економічне зростання. Відродженням економіки пояснюється успіх завойовницьких війн, які вела Директорія протягом всього часу існування.

Ще 5 квітня 1795 – Базельський сепаратний мир між Прусією-Іспанією та Фр.: приєднання до Фр лівого берега Рейну, визнання ін. захоплень, іспанські володіння на о-ві Гаїті. Але Фр не мала вступати у пн-зх Нм. Голандія була зайнята фр військами і 1795 перетворена на залежну від Фр Батавську республіку. Бельгія та гирло Шельди були приєднані до фр території, але війна з Англією та Австрією ще тривала. У жовтні 1795 анексовані Пд Нідерланди. 1796 – Фр нанесла удар по залишках антифр коаліціїї – Австрії, П’ємонту (в цій війні особливо відрізнилась армія Бонапарта, зайняв всю Пн Італію до Венеції на сх і папських володінь на пд, на цій території засновані Цізальпінська, Лігурійська «дочірні» республіки). У жовтні 1797 Австрія була вимушена підписать з Фр Кампоформійський мирний договір. Квітень 1798 – фр захопили Швейцарію, на теріторії якої створили «дочірню» Гельветичну республіку.

Внутрішня політика. Не дуже успішна. Проти неї як роялісти так і якобінці. У боротьбі з ними Директорія вживала протизаконних заходів, проте у квітні 1799 опозиція добилась йспіху на виборах. В червні 1799 палати звільними одразу 3-х членів Директорії. При Директорії процвітали фінансові махінації, спекулятивна скупка, посилилась диференціація суспільства, збіднення робітників, ремісників, розчарування в результатах революції. «Змова рівних», очолив Бабеф (1760-1797), погляди розвивалить під впливом Фр революції, досвід якобінської диктатури, постатив за мету революційним шляхом встановити комуністичний устрій – «досконалої рівності». Організація бабувістів створена весною 1796, в травні заарештовані Бабеф, Дарте, страчені 27 травня 1797.

На цей час погіршилось і військове становище Фр. Щоб мати вплив на ВБ, Директорія військову експедицію в Єгипет (Бонапарт) – 21 липня 1798 розбив армію мамелюків, вирушив на завоювання Сирії, проте 1 - 2 серпня англ флот адмірала Нельсона знищив фр кораблі в бухті Абукір. Одночасно в Європі склалася 2 антифр коаліція (Англія, Рос, Австрія, Шв, Туреччина, Неаполітанське королівство).

Внутрішні та зовнішні невдачі привели до падіння авторитету Директорії, розпорядження уряду не виконувались, солдати дизертирували, вспалахнуло повстання у Вандеї. Гостра політична криза у Фр спонукала Бонапарта повернутися у Фр, де його зустріли як «рятівника». Він приєднався до заколоту, керівником якого був один з членів Директорії Сійєс. Мета заколоту – створення сильного уряду, яким міг не допустити до влади роялістів та якобінців. Державний переворот – 9-10 листопада 1799. Законодавчі палати оголосили про саморозпуск (фактично були розігнані Бонапартом), попередньо передали всю повноту влади у країні трьом консулам, в тому числі Бонапарту. Замість палат були утворені 2 законодавчі комісії, які мали виробити нову конституцію.