17.Встановлення французької гегемонії в Європі в другій половині хvіі ст.

У 2й пол. XVII століття Фр. по сукупності компонентів держ. потужності виявилася найсильнішою держ. Європи. Вона явно випереджала будь-якого зі своїх конкурентів в плані величини території, чисельності населення, забезпеченості природними ресурсами і так далі. Більше того, Фр. б. в позначений період країною класичного абсолютизму з досить високою мірою централізації управління і розгалуженим бюрократичним апаратом. Ця обставина давала в руки французьких монархів унікальний по дієвості і ефективності інструмент мобілізації ресурсів для проведення в життя амбітних зовнішньополітичних планів. Крім того, у Фр. б. створ. найб. в Європі постійна сухопутна армія (200 тис. чоловік в мирний час і до 500 тис. в період війни) і значно збільш.військ. і торговельний флот.

З 60-х рр. XVII століття Фр. Людовика XIV переходить до відкритої експансіоністської політики. Основним її напрямом стає іспанське, а основними цілями - приєднання ряду володінь іспанської корони на Рейні, а також південних Нідерландів до Фр. Між тим, союз з Фр. як з найсильнішою континентальною державою був потрібний як Англії, так і Голландії для того, щоб добитися поставлених цілей в дуже гострому торговельно-економічному суперництві один з одним, що знову мав тенденцію до переростання у військово-політичне протистояння. Граючи на протиріччях Англії і Голландії дипломатам Людовика XIV вдалося досить швидко розколоти "Потрійний" союз морськ. д-в (шведи покинули його в обмін на грошові субсидії з боку Фр.) і заручитися підтримкою своїх планів відносно іспанських володінь з боку англ. короля Карла II.

У 1672 м. Англія і Фр. почали війну проти ГолландіЇ. Розгром Голландії на полі бою повинен був зробити її набагато зговірливіше з питання про приєднання до Фр. південних Нідерландів. Одночасно англійці розраховували завдати щонайпотужнішого удару по економічній і військово-морській потужності свого головного конкурента.

Влітку 1672 року справа йшла до розгрому Голландії. Франц. армія швидко просувалася, захоплюючи усі нові голландські провінції, а англо-французский флот панував в Північному морі. Проте приголомшуючі успіхи англо-французской коаліції кінець кінцем привели до її розпаду. У 1674 м. Англія, що зовсім не бажала рішучого посилення Фр. Одночасно в Європі почала складатися нова антифранцузька коаліція.

Така кардинальна зміна політичної обстановки пояснювалася досить просто. Річ у тому, що остаточний розгром Голландії повністю руйнував хистку європейську рівновагу і сприяв встановленню франц. гегемонії в Європі, чого не могла допустити жодна з великих європейських держав. Що в результаті прийшов в 1672 р. до влади Вильгельму Оранскому вдалося розколоти табір супротивника і, більше того, почати формування нової антифранцузької коаліції. В ході війни в цьому сенсі складалася досить парадоксальна ситуація. Чим більше перемог брало французькі війська на суші і на морі, тим складніше складалася для Фр. Зовн.політ. обстановка. До кін.1674 м. Фр. опин. практично в повній політичній ізоляції. Більше того, голландці зуміли прекрасно розіграти англ. внутр.політ. карту і під тиском опозиції король Карл II у кінці 1677 р. був вимушений навіть піти на укладення союзу з Нідерландами. Формально англо-голландский союз не був спрямований проти Фр. Англійці, як і 10 р. тому в ході деволюционной війни французів з іспанцями, лише пропонували "добрі послуги" в укладенні миру з Голландією. Проте фактично це означало ультиматум французькому королеві Людовикові. Виснажена війною Франція не могла собі дозволити конфронтацію з новим потужним супротивником.

У 1678 р. б. підпис. Нимвегенский мир. За договором Людовик придбавав Франш-Конте і деякі ін. менш значні терит. в обмін на втрату ряду анклавных володінь в Німеччині і південних Нідерландах. Одночасно французи були вимушені відмовитися від деяких введених Кольбером заборонних мит і тарифів на товари, що ввозилися.

До останньої чверті XVII ст. однієї з цілей франц. політ. стало впорядкування французьких меж. Під цим розумілося придбання нових територій з наступною ліквідацією анклавного положення ряду володінь франц. корони, що дозволило б створити єдиний ланцюг фортифікаційних споруд по лінії Рейну і в пд. Нідерландах. Для виконання цієї мети Людовик XIV затіяв справжню судову кампанію, спрямовану на те, щоб довести древні або знову придбані по Вестфальскому миру "права" на ті або інші території. Уподобані "королем-сонцем" володіння негайно окуповувалися французькими військами, іноді навіть не чекаючи відповідних судових рішень. У тих, що набули широкого поширення в Німеччині антифранцузьких памфлетах того часу небезпідставно відзначалося, що після укладення миру Людовик примудрився приєднати до своїх володінь більше територій, чим перейшло під його скіпетр в ході війни.

Спроби Людовика XIV диктувати свої умови в Європі, захопл. чужих земель під приводом існув. старовинних прав викликали відповідь з боку Австр. імперії Габсбургів і цілого ряду німецьких князівств. Війна з Фр. здавалася неминучою.

До літа 1690 р. Фр. знаходилася у стані війни з потужною коаліцією, що об'єднувала у своїх рядах велику частину Європи. У французів практично не б. шансів на перемогу. Від нищівної поразки Версаль врятувала взагалі властива широким міжнар. коаліціям неузгодженість дій його супротивників. Війна, що дістала назву війни Фр. проти ліги Аугсбургской, розтягнулася на 9р. (1688-1697). І хоча головна мета ліги полягала в тому, щоб не дати Фр. захопити гегемонію в Європі і отримати іспанські Нідерланди, вел. знач. набули в ході війни пит.. торгівлі і боротьби за колонії.

У вересні 1697 р. був підписаний Рисвикский мирний договір Фр. з Англією, Іспанією і Голландією. За угодою Фр. фактично зберегла за собою велику частину своїх придбань і завоювань в Німеччині і в південних Нідерландах.

Політика Людовика XIV відносно Іспанії б. досить схожа з політикою відносно Голландії: опанувати метрополію і з оволодінням Мадридом автоматично придбати великі території, що знаходилися поза Європою. На думку цілого ряду дослідників відповідно до зовнішньополітичних задумів Людовика XIV Фр. повинна б. стати спадкоємицею відразу 2х багатих колоніальних імперій - голландської і іспанської. Відносна невдача на голландському напрямі мала б. компенсована успіхом на Піренеях.

На перших порах дипломатичне настання Фр. на іспанському напрямі увінчалося повним успіхом. У 1700 р. в самий розпал дипломатичних торгів відносно "іспанського спадку" помирає іспанськ.король Карл II Габсбург. Згідно з його заповітом мадридський трон повинен б. успадкувати онук Людовика, представник Бурбонів. Вже на поч. 1701 р. французькі війська були розміщені в південних Нідерландах і в Мілані. Зрозуміло, жодна з європейських держав не побажала змиритися з таким рішучим посиленням могутності Фр. Англія, Голландія і Австрія об'єдналися проти франц. і іспанськ. Бурбонів. Гол. цілями боротьби б. збереж. рівноваги сил в Європі і недопущ. якої-небудь однієї д-ви до іспанських володінь. В результаті в 1701р. почалася нова загальноєвропейська війна, яка тривала більше 10 р.Утрехтский мир 1713р і Раштадский мир 1714р., якими завершився цей виснажливий і кровопролитний батальний .