- •1.«Союз справедливих». В. Вейтлінг.
- •2.Австрійська імперія в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •3.Австрійська імперія в період революції 1848-1849 рр.
- •4.Австрійська монархія на початку хіх – 40-х рр. Хіх ст.
- •5.Аграрне питання та його вирішення в ході французької революції кінця хvііі ст.
- •6.Аграрні декрети часів Установчих та Законодавчих зборів Франції (хvііі ст.).
- •7.Американські просвітники. Б.Франклін, т.Джефферсон, т.Пейн.
- •8.Англія в період реставрації. “Славна революція” в Англії.
- •9.Англія в роки політичної реакції. Народні рухи 1815-1819 рр.
- •10.Боротьба двох течій в італійському національно-визвольному русі. К. Кавур, д. Мадзіні, д. Манін.
- •11.Буржуазна революція та національно-визвольна війна Іспанії (1808 – 1814 рр.).
- •12.Вестфальський мир та його наслідки.
- •13.Віденський конгрес та його рішення.
- •14.Війна за іспанську спадщину (1701 – 1713 рр.) та її наслідки.
- •15.Внутрішня та зовнішня політика Великої Британії в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •16.Всезагальний німецький робітничий союз. Лассаль і лассальянство.
- •17.Встановлення французької гегемонії в Європі в другій половині хvіі ст.
- •18.Декларація незалежності сша.
- •19.Дж. Вашингтон та його роль у становленні американської державності.
- •20.Друга громадянська війна в Англії. Проголошення республіки.
- •21.Другий період громадянської війни в сша та її наслідки.
- •22.Економічна політика Франції в роки імперії.
- •23.Економічний розвиток Італії в роки наполеонських війн.
- •24.Економічний розвиток Франції 1830-1848 рр.
- •25.Економічний розвиток Франції в роки реставрації.
- •26.Економічний та політичний розвиток Австрії в кінці хvііі – першій половині хіх ст.
- •27.Економічний та політичний розвиток Італії в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •28.Етапи чартистського руху та його особливості.
- •29.Європейський абсолютизм як суспільно-політичне явище.
- •3 Етапи розвит абсолютист.Монархій:
- •30.Загострення пруссько-австрійських суперечностей упродовж 40-х р. Хvііі ст.
- •31.Законодавство Довгого парламенту в період англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •32.Зміни в соціально-економічному розвитку Англії напередодні буржуазної революції хvіі ст.
- •33.Зовнішня політика сша 1815-1850 рр. Доктрина Монро.
- •34.Зовнішня політика Франції в 50-60-ті р. Хіх ст.
- •35.Зовнішня політика Франції в роки другої імперії.
- •36.Зовнішня політика Франції в роки правління Людовіка хіv.
- •37.Індепендентська республіка: внутрішня і зовнішня політика.
- •38.Іспанія в 50-х – початку 70-х рр. Хіх ст.
- •39.Іспанія в другій половині хvіі – хvііІст.
- •40.Іспанія в першій половині хіх ст.
- •41.Історична концепція й. Гердера.
- •42.Італія в першій половині хіх ст.
- •43.Італія на поч. 60-х р. Хіх ст.
- •44.Колоніальна політика Великої Британії (1815 – 1850 рр.)
- •45.Конституційний період Громадянської війни сша.
- •46.Конституція 1787 р. В сша. Білль про права.
- •47.Консульство н. Бонапарта.
- •48.Липнева революція 1830 р. Та падіння монархії Бурбонів.
- •49.Лібералізм в Європі ( середина хіх ст.): Луї Блан, п’єр Прудон. Соціалістична концепція к. Маркса.
- •50.Лібералізм в Європі в сер. Хіх ст. Л. Блан, п. Прудон.
- •51.Міжнародні відносини 30-х р. Хvііі ст..
- •52.Міжнародні відносини кінця хvіі – хvііі ст.
- •53.Міжнародні відносини на початку хіх ст.
- •54.Міжнародні відносини першої половини хvііі ст. Становлення Вестфальської системи міжнародних відносин.
- •55.Національно-визвольні рухи в багатонаціональній Австрійській монархії в першій половині хіх ст.
- •56.Німецьке просвітництво: й.Мозер, й. Гердер, г. Лесінг, і.Кант.
- •57.Німеччина в 30 – 40-х рр. Хіх ст. Створення митного союзу.
- •58.О. Фон Бісмарк та об’єднання Німеччини.
- •59.Об’єднавчі процеси в німецьких землях в 50-60-і рр. Хіх ст.
- •60.Особливості революцій 1848-1849 рр. У Франції, Австрійській імперії, Німеччині та Італії.
- •61.Особливості робітничого руху сша в першій половині хіх ст.
- •63.Парламентська реформа 1832 р. В Англії на початок чартистського руху.
- •64.Перший період громадянської війни в сша.
- •65.Політика європейських країн стосовно сша в 1861 – 1865 рр. Дипломатія а. Лінкольна.
- •66. Політичний розвиток Австрії на поч. Хіх ст.
- •67. Португалія в кінці хvіі – початку хvііі ст.
- •68. Похід «тисячі» д. Гарібальді.
- •69. Початок Англійської революції XVII ст. Перша громадянська війна.
- •70. Початок громадянської війни в сша. Президентські вибори в сша. А.Лінкольн.
- •71.Початок французької революції кінця хуш ст. Законодавство Установчих зборів у 1789-1790 рр.
- •72. Причини поширення утопічного соціалізму на поч. Хіх ст.
- •73.Причини та передумови Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •74.Причини та передумови громадянської війни в сша.
- •75.Промисловий переворот в Англії та його основні риси.
- •76.Пруссько-австрійські суперечності в 40 – х роках хviii ст. Війна за австрійську спадщину.
- •77.Революційні події 1854 – 1856 р. В Іспанії та політика лібералів.
- •78.Революція 1820-1821 рр. У Неаполітанському королівстві та п’ємонті.
- •79. Революція 1848 – 1849 рр. В Австрійській імперії.
- •80. Революція 1848-1849 рр. В Німеччині.
- •81. Революція в Португалії (1820-1823 рр.).
- •82.Режим Протекторату: внутрішня і зовнішня політика.
- •83.Релігійно-ідеологічний фактор у підготовці англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •85.Реформи Марії-Терезії та Йосипа іі.
- •86. Робітничий рух в Німеччині. Діяльність а.Бебеля, в.Лібкнехта.
- •87.Робітничий рух у Франції та ідеї республіканізму (20– 40-ві рр. Хіх ст.).
- •88.Рух дигерів. Д. Уінстенлі.
- •89.Рух левелерів. Конфлікт між парламентом і армією. Позиція о.Кромвеля.
- •90.Семилітня війна. Боротьба європейських держав за колонії.
- •91.Соціальні погляди г. Бабефа та бубафістів
- •92.Соціально-економічний розвиток північно-американських колоній Англії в кінці хvіі ст. – початок хvііі ст.
- •93.Соціально-економічний та політичний розвиток Австрійської імперії в 50 – 60-х рр. Хіх ст. Утворення Австро-Угорщини.
- •94.Соціально-економічний та політичний розвиток сша напередодні громадянської війни 1861 – 1865 рр.
- •95.Соціально-політичні умови розвитку історичної науки в Німеччині.
- •96.Створення італійського королівства та його внутрішня та зовнішня політика.
- •97.Створення та діяльність «Священного союзу монархів і народів».
- •98.Суспільно-політична думка в роки Англійської буржуазної революції хvіі ст.
- •99.Суспільно-політичні ідеї індепендентів: д.Мільтон, д.Стрігге, г.Айртон.
- •100.Суспільно-політичні ідеї сша: д.Адамс, д.Медісон, о.Гамільтон.
- •101.Суспільно-політичні погляди левеллерів. Д.Лільберн.
- •102.Таємні республіканські товариства Франції та їх діяльність (30-ті рр.. Хіх ст.).
- •103.Термідоріанський конвент. Внутрішня та зовнішня політика Франції.
- •104.Утопічний соціалізм першої половини хіх ст.: а. Сен-Сімон, ш. Фур’є, р. Оуен.
- •105.Філософи-фізіократи та їхній вплив на французьке суспільство.
- •106.Франція в другій половині хvii. Кольберизм.
- •107.Франція в період Директорії.
- •108.Франція в період консульства та першої імперії: зовнішня політика.
- •109.Франція в період революції 1848 – 1849 рр.
- •110.Франція в період реставрації династії Бурбонів.
- •111.Франція в роки Липневої монархії.
- •112.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: скинення монархії. Політична боротьба на другому етапі революції.
- •113.Французька буржуазна революція кінця хvііі ст.: сутність якобінської диктатури.
- •114.Французька буржуазна революція кінця хуш ст.: революційні війни 1792-1795 рр.
- •115.Французька Конституція 1791 р. Діяльність Законодавчих зборів.
- •116.Французькі просвітники д. Дідро, а. Гельвецій, п. Гольбах, г. Рейналь.
- •117. Французькі просвітники хуш ст. Ф.Вольтер, ш.Монтеск’є, ж.-ж.Руссо.
- •118.Функціонування «Віденської системи» у 20-40-х рр. Хіх ст.
- •119.Чартистський рух. Етапи та особливості.
- •120.Якобінська диктатура.
15.Внутрішня та зовнішня політика Великої Британії в 50-60-і рр. Хіх ст.
Внутрішня політика. Зрост. пром. виробництва на основі впровадження нової техніки і збільшення продуктивності праці зумовило перетворення Англії на першу індустріально розвинену країну світу. Справді, у 50-60-х pp. XIX ст. тут інтенсивно розвивалося виробництво машин і устаткування, якими оснащувалася промисловість не лише англійська, а й інших країн Європи та США. Особливим попитом користувалися парові машини, верстати для обробки металу, інструменти. Завдяки застосуванню механічних верстатів чимало видів продукції Англії були кращими й дешевшими, що одразу надавало їй відчутну перевагу на світовому ринку.
Складовою торговельно-промислової першості Англії була її морська могутність. На той час Англія мала найбільший і найпотужніший паровий торговельний флот. Тому англійські товари спрямовувалися скрізь, де був на них попит, що приносило нові прибутки англійській буржуазії. Наприкінці 60-х pp. ХIХ ст. частка Англії у світовій зовнішній торгівлі досягла 25%, тоді як на Францію припадало 10, 5, Німеччину - 9, 7, США - 7, 5%. Англія першою почала вивозити за кордон не тільки товари, а й капітали. До того ж, не маючи власних засобів, інші країни нерідко зверталися за послугами до англійських власників торговельних суден. Англії належала половина торговельного флоту світу, і вона перебрала від Голландії XVII ст. титул "світового візника". Ще одну статтю прибутків флот наповнював завдяки поширенню зв'язків із колоніальними володіннями.
Економічне піднесення дозволяло покращити життя робітників. Більшість із них домоглася підвищення заробітної платні та 10-годинного робочого дня. Кращі умови життя спричинили зменшення у 50-60-х pp. активності робітничого руху. Це давало змогу успішно впроваджувати в суспільне життя засади лібералізму. Його прихильники сповідували терпимість до вільнодумства і поблажливість до негативних явищ, обстоювали мирний, реформістський шлях соціального розвитку, пропагували демократичні свободи і свободу вільної торгівлі, підприємництва.
Англія лишалася парламентською монархією. Главою держави був монарх - король (королева). Він призначав уряд, відповідальний перед парламентом. До верхньої палати лордів належали спадкові й довічно призначувані главою держави пери, а нижня палата громад обиралася. Країною навперемінно керували дві політичні партії - консерватори (торі) й ліберали (віти), між якими не було принципових розбіжностей, але постійно точилася боротьба за владу. У ліберальній партії тон задавали ті, хто прагнув реформ. Консерватори ж намагалися нічого не змінювати, не переконавшись, що нове краще від старого. Обидві партії були єдині у захисті існуючого політичного ладу і засад демократії.
Промислові досягнення Англії продемонструвала велика промислова виставка 1851 р. у лондонському Гайд-парку. Натовпи глядачів збиралися біля стендів Англії, де були представлені макети мостів і портових споруд, моделі парових локомотивів, суден, діючі телеграфні апарати і бавовнопрядильні машини. Десятки країн, які брали участь у виставці, не могли зрівнятис з успіхом Великої Британії. Виставка відкривала золотий вік Англії, коли протягом наступних 20 років вона випереджала всі країни світу за розвитком промисловості й торгівлі. Англію почали називати "майстернею світу", "світовим візником" і "світовим банкіром".
Зовнішня політика АнгліїУ 50-60-х pp. XIX ст. Англія дотримувалася принципів зовнішньої політ., що б. напрацьовані ще в попередньому столітті. її головною метою б. збереж. і примнож. економ.та політ. могутності д-ви.
Провідником англійського зовнішньополітичного курсу став Генрі Пальмерстон (1784-1865). Він одержав освіту в університетах Единбурга і Кембриджа та понад півстоліття знаходився серед най впливовіших лідерів Англії. Г. Пальмерстон поєднував у собі риси аристократа і державного діяча, прихильника лібералізму всередині країни й жорстоких методів у зовнішній політиці. Він зумів накинути англійському суспільству думку про вищість Англії, про її особливу роль у міжнародних відносинах. "Британський підданий у будь-якій країні може бути впевненим, що пильне око і сильна рука Англії захистять його від несправедливості та образи", - підкреслював Г. Пальмерстон. Найсильнішим аргументом британського уряду в суперечках була військова могутність, насамперед флот.
Під час Кримської війни (1853-1856 pp. ) Англія разом із Фр. та Сардинським королівством (П'ємонтом) виступила проти Росії на боці Туреччини. На той час вона побоювалася зростання могутності Росії. Попри невдачі союзників на початку війни, мети вони досягли: Росії й Туреччині було заборонено мати флот на Чорному морі.
Після закінч. війни небезпечним противником Англії стала Фр. Заради зміцнення власних позицій Англія виявила зацікавленість в об'єднаній Італії, яка могла створити противагу Фр. На словах підтримуючи Польщу в її боротьбі проти російського царизму і Данію, до якої вторглася Пруссія, уряд Пальмерстона не бажав ризикувати життям жодного англійського солдата.
Увагу Англії привертала громадянська війна у Сполучених Штатах Америки. Великі підприємці, земельна аристократія підтримували Південь. Пальмерстон уважав, що там має постати окрема держава. Але багато хто в Англії розумів, що війна між Північчю і Півднем у США є битвою між демократією та системою рабства. Перемога Півночі показала неспроможність Англії проводити всеосяжну політику, бути "володаркою світу".
Завоювання колоній. Протягом XVIII - першої половини XIX ст. Англія проводила активну зовнішню політику, постійно намагаючись здобути нові колоніальні володіння. По всьому світу з'явилися території, залежні від Англії, але забаганки англійських колонізаторів не зменшувалися. Використовуючи фінансову й морську могутність, вони споряджали експедиції, щоб завоювати нові землі й підкорити своєму впливові стратегічно найвигідніші місця на планеті Колоніальні володіння зміцнювалися завдяки будівництву опорних баз і військових укріплень, створенню колоніальної адміністрації з широкими повноваженнями. Англія контролювала важливі пункти на шляхах світової торгівлі - вихід із Середземного моря до Атлантичного океану (Гібралтар), з Червоного моря до індійського океану (Аден), підступи до Індії й Китаю (Сінгапур і Гонконг). Південь Африки не можна було оминути без відома Англії, бо їй тут належав Кейптаун на мисі Доброї Надії.
На завойованих землях колоніальна влада поєднувала жорстокість і дрібні поступки, намагалася заручитися підтримкою неграмотного та безправного місцевого населення.
Перлиною англ. колоніальної імперії вважалася Індія, населення якої перевищувало населення метрополії в десять разів. Англійці складали в Індії вузьке коло чиновників, військових, землевласників, підприємців. Своє панування англійські колонізатори підтримували з допомогою зброї, розпалювання релігійної та етнічної ворожнечі дипломатичними засобами. Повстання індійців жорстоко придушувалися. Найбільше національне повстання проти англійських колонізаторів (Сипайське) відбувалось у 1857-1859 pp.