109.Франція в період революції 1848 – 1849 рр.

На чолі уряду Луі-Філіпа стояв Гізо, захищав інтереси фінансової аристократії, відмовляв преставникам дрібної та середньої буржуазії в проведенні виборчої реформи. У 1837 р. республіканці зробил спробу об’єднати прихільників реформи; 1840 – в Парижі утворено Комітет на підтримку виборчої реформи, збирав підписи під петиціями. Розмаху набула банкетна кампанія на підтримку виборчої реформи (перший банкет 7 липня 1847, Париж). Буржуазія створила «буржуазну опозицію» уряду Гізо. У 1846-1847 Фр охоплює економічна криза, опозиція звинувачує в нії уряд Гізо. У січні 1848 великим банкетом була завершена компанія опозиції на підтримку виборчої реформи, уряд заборонив проведення банкету.Проте у назначений час почали сходитись парижани. Уряд наказав розігнати маніфестантів, Національна гвардія відмовилась. 23 лютого Луі-Філіп відправив у відставку уряд Гізо, відбулась сутичка між парижанами, які святкували свою перемогу, та солдатами – сигнал до повстання. В ніч 23/24 лютого Париж вкрився барикадами. 24 лютого повстанці оточили Тюільрійський палац. Луі-Філіп зрікся престолу на користь свого онука графа Парижського, покинув Фр.

24 лютого під час наради депутатів та внепарламентських вождів опозиції був сформований Тимчасовий уряд (ТУ) (компроміс демократів та соціальних демократів), демократи утворили більшість. ТУ – одночасно колективний голова дер-ви, на зразок Директорії 1795-1799, та міністерський кабінет. В столиці та провінційних містах виникали політичні клуби (Париж – 300 клубів).

24 лютого 100 тисячнний натовп парижан почав вимагати від ТУ проголосити Фр республікою. 25 лютого ТУ проголосив республіку, поставив задачу про винесення питання про форму правління Фр на загальне одобрення народу.

Вибори і Установчі збори ТУ назначив на 9 квітня 1848, проте демократичні клуби висловились за перенесення виборів на більш пізню дату – 23 квітня.

ТУ укріпив сили порядку в республіці, здійснив реформу Національної гвардії (декрет від 8 березня дозволив всім громадянам записуватись у лави армії); одночасно була створена особлива мобільна гвардія (25 лютого 1848); повернення трикольорового стягу; рішення про створення особливих національних майстерень по благоустрою міста (зайнятість безробітним, плата – 2 франка в день).

28 лютого маніфестанти почали вимагати створення міністерства праці, яке мало ліуквідувати «експлуатацію». ТУ утворив спеціальну комісію (председатель Луі Блан, замісник Альбер), у Люксембургському палаці. За подання комісії ТУ прийняв декрет про скорочення робочого дня до 10 годин в Парижі, до 11 в провінціях.

Дипломатичним представникам Фр за кордоном 2 березня був розісланий маніфест Ламартіна, договори 1815р проголошувались «втратившими значення», окрім тих положень, які стосувались територіальних змін, Ламартін обіцяв військову підтримку пригніченим національностям Європи.

ТУ підпорядкував Французському банку провінціальні банки, ввело примусовий курс банкнот, прийняло рішення про 45 % збільшення всіх прямих податків на 1 рік.

У столиці демонстрації з новими вимогами. 16 квітня нова маніфестація, не вдалось отримати ніяких поступок ТУ.

23-24 квітня – вибори в УЗ (виборці – чоловіки віком старше 21), обрано 880: 500 – близькі до поміркованого крила ТУ, демократи, виступили в підтримку ліберально-демократичної республіки; 300 – консерватори (монархічні угрупування). УЗ перебрали законодавчу владу; виконавча влада – Виконавча комісія з 5 чоловік, які керували міністрами.

15 травня – демонстрація (150 тис), очолена незадоволеними виборами демократами та соціалістами; група демонстрантів вдерлась в зал засідань УЗ, спроба сформувати власний уряд – поразка, закриття демократичних клубів.

4 червня – додаткові вибори до УЗ, перемога крайніх сил.

21 червня – декрет Виконавчої комісії про ліквідацію «національних майстерень». З 22 червня – виступи робітників; 23 червня – мітінг на площі Бастилії. Більшість республіканців та демократів засудили червневий виступ робітників проти законної влади.

24 червня Виконавча комісія пішла у відставку, УЗ оголосили Париж на осадному становищи, передали виконавчу владу генералу Ковен’яку. 25 червня армія при підтримці Національної гвардії та «мобілів» перейшла у наступ проти повсталих; 26 червня супротив повсталих зломлено (11 тис загиблих, 15 тис заарештовані).

28 червня генерал Ковен’як сформував уряд (помірковані республіканці). УЗ прийли з-н, який ставив демократичні клуди від контроль влади; з-н, що обмежив свободу друку; на початку липня були розпущені «національні майстерні», у вересні тривалість робочого дня подовжена до 12 годин.

Нова конституція Фр прийнята 4 листопада 1848р. 739 голосами проти 30.