Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpory_Papenko.rtf
Скачиваний:
132
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
1.75 Mб
Скачать

96.Створення італійського королівства та його внутрішня та зовнішня політика.

Після поразки революції 1848-1849рр.в Італії запанувала реакція. Граф Камілло Бердо Кавур міністр с.г.,прем’єр-міністр Пємонта. Спочатку планував створення Королівства Пн.Італії. В липні 1868р. в Пломбєрі він заключив з Наполеоном 3 договір про створення Королівства Пн.Італії. Франція і П’ємонт оголосили війну Австрії в квітні 1859.В червні 1859р. після того як в битвах при Мандженті і Сальферіно Фр. і Пємонтська армія розбила австрійців, Ломбардія була повністю звільнена. В листопаді 1859р. Фр. та П’ємонтський уряди заключили з австрійцями мирний договір, за яким Ломбардія включалася до складу Пємонта а Венеція залишалася у Австрії. В березні 1860р. Тоскана, Модена, Парма і частина Романії після плебісциту, проведеного тимчасовими урядами були офіційно приєднані до П’ємонту. Тією ж весною спалахнуло повстання на Сілезії. Була організована експедиція на допомогу повсталим Гарібальді. На острові Гарібальді створив уряд революційної диктатури. Влітку 1860р. піднялася хвиля селянських виступів. В Неаполітанських провінціях, народні виступи переросли в антифеодальну, народну революцію. 7 вересня гарібальдці вступили в Неаполь, звідки втік Франциск 1, а 1 жовтня 1860р. в битві при Валтурно розбили Бурбонські військові частини. Уряд створений в Неаполі, знизив вдвічі ціну на сіль, відмінив податки на продовольство. Тим часом дворяни прагнули прискорити приєднання Пд.Італії до П’ємонту. Гарібальді закликав жителів пд. голосувати за приєднання до П’ємонту. в квітні 1861р. після смерті Кавура було офіційно оголошено про створення єдиного Італійського королівства. В 1870р. війна з Прусією змусила Наполеона 3 відкликати війська з Риму і світська влада папи була скинута повсталими. В 1871р. Рим став столицею Італії.

97.Створення та діяльність «Священного союзу монархів і народів».

Священний союз — союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії для боротьби проти революційного і національно-визвольного руху і забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу 1814—1815 рр.

Так званий акт Священного союзу б. підпис. 26 вересня 1815 р. в Парижі російським імператором Олександром I, австрійським імператором Францем Йосифом I і прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III.

19 листопада 1815 до Свящ. союзу приєдн. франц. король Людовик XVIII, а потім і більшість монархів Європи. Великобр., яка не приєдналася до Свящ.союзу, підтрим. його політ.по ряду питань, особл. в перші рр.. після створ. союзу, і брала активну уч. у його конгресах. Провідну роль на конгресах відігр. Олександр I і Меттерніх.

На І-му Ахенському конгр. 1818 р. б. виріш. пит. про дострокове виведення союзних окупаційних військ з Франції, вжито заходів по збереж. в Європі держ-х кордонів, встановл. Віденським конгресом, і абсолютистських режимів.

У листопаді 1820 на Троппауському конгр. Росія, Австрія та Пруссія підпис. протокол, який проголош. право їх збройного втруч. у справи інших д-в з метою боротьби з револ. Згідно з ріш. цього конгресу Австрія придушила Неаполітанську револ. 1820-1821 і революцію 1821 в П'ємонті.

Лайбасський конгрес 1821 р., б. продовж. конгресу у Троппау, санкціонував австр-ку інтервенцію в Неаполі та П'ємонті. На Веронському конгр. 1822, останньому конгресі Свящ. союзу, було прийнято рішення про збройне втручання в іспанські справи. (1823 р. французька армія вторглася в Іспанію, відновивши в ній абсолютизм). Конгрес засудив повстання проти турецького панування у Греції і відмовився прийняти грецьку делегацію, що приїхали за допомогою у Верону.

Загострювались протиріччя між Свящ. союзом та Великобританією (зокрема, у зв'язку з виявившимися на Веронському конгресі відмінностями їх позицій по віднош. до війни за незалежність іспанських колоній в Лат-й Америці), а також всередині союзу -між Росією та Австрією з питання про ставлення до грецького нац.-визв. повстання 1821-1829 рр.

Революційний і визвольний рух продовжував розвиватися, всупереч усім зусиллям європейських монархів. У 1825 р. в Росії відбулося повстання декабристів. У 1830 р. спалахнули революції у Франції та Бельгії. Почалося повстання проти царизму у Польщі (1830-1831 рр.). Це завдало важкий удар самому існуванню спілки, спроби його відновлення скінчилися невдачею.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]