19.Дж. Вашингтон та його роль у становленні американської державності.

Дж.Ва́шингтон (англ. George Washington; 22 февраля 1732, Бриджс-Крик, Виргиния — 14 декабря 1799, Маунт-Вернон, Виргиния) — американский государственный деятель, первый президент Соединённых Штатов, Отец-основатель США, главнокомандующий Континентальной армии, участник войны за независимость, создатель американского института президентства.

Прихильник посилення центральної влади, він був обраний президентом Конституційного конвенту і керував переговорами у Філадельфії, на яких з травня по вересень 1787 розробл. Конституція США. Популярність і незаперечний авторитет Вашингтона зумовили його обрання на пост президента країни, який він посів 30 квітня 1789.

Вашингтон 30 квітня 1789 став першим президентом США б. урочисто введений на посаду на балконі Федерального Залу у Нью - Йорку.

На цій посаді Вашингтон прагнув втілити в життя конституцію, сприяв створенню органів управління, закладав основи політичного устрою США. У свій перший уряд Вашингтон включив лідерів протиборчих політичних угруповань - республіканця Т. Джефферсона і федераліста А. Гамільтона.

Він домігся, щоб міністри і чиновники б. відповідальні лише перед ним і щоб для їх звільнення - інакше, ніж при їх призначенні - йому не була потрібна згода сенату. У цьому відношенні йому пішло на користь те, що федералісти - на думку Вашингтона, друзі уряду - на перших федеральних виборах 1788-1789 рр. завоювали більшість у палаті представників і в сенаті, і що Джеймс Медісон став близькою довіреною спікером палати. Вашингтон особисто викладав своє щорічне послання до Конгресу.

У своїх мріях про майбутнє він бачив його як метрополію американської імперії, що простягалася далеко на захід до Міссісіпі, включаючи області, які сподівався освоїти за допомогою судноплавної компанії «Нащадок», беручи в ній фінансову участь. Перший період перебування Вашингтона на посаді проходив під знаком дискусій про національної економічної і фінансової програмі, яку Гамільтон представив Конгресу. Президент майже не втручався в законодавчу роботу. Ядром програми Гамільтона б. створ. нац. банку, який повинен б. керувати державними фінансами та надавати інвестиційний капітал для економічного розвитку. Це дало привід для перших значних розбіжностей із конституції, так як міністр закордонних справ Джефферсон у своєму висновку для Вашингтона заперечував право Конгресу на створення банку. Гамільтон наводив аргументи на користь того, що компетенції Конгресу не повинні обмежуватися завданнями, однозначно зазначеними в конституції. Більше того, Конгрес міг би спиратися в питанні про банк на застереження конституції про необхідному і належному, яка дає йому право на широкі, не явно виражені компетенції в ім'я загального блага. Коли Вашингтон приєднався до такої "широкої інтерпретації" конституції і в лютому 1791 підписав закон про банки, успіх пакету заходів Гамільтона б. практично забезпечений. Федеральне держава мала, завдяки мит і податків на ввезення, а також єдиної валюти у вигляді долара, солідний фундамент, на якому, незважаючи на тягар боргів, могло постійно розвиватися. Вашингтон підтримував також бажання Гамільтона стимулювати вітчизняні мануфактури, щоб зробити Сполучені Штати економічно незалежними від Європи.

Наступним вел. досягн. б. декларація прав (Білль про права), проведена Медісоном через Конгрес і додана в 1791 у формі перших десяти поправок до конституції.

Вел. занепокоєння викликало у Вашингтона неясне відношення до індіанців, які шукали захисту від насуваються переселенців на південно-заході в іспанців, а на північному сході в британців. Президент неодноразово виступав за справедливе поводження з корінним населенням, вірив у його здатність до асиміляції й особисто вів переговори з вождями Вашингтон пробыл на посту президента США два срока-с 1789 по 1797 г. умер 14 декабря 1799 г. в возрасте 67 лет