Альдегіди

Формальдегід – газоподібна речовина з різким подразнювальним запахом, яка добре розчиняється у воді. Препарат виявляє виражену протимікробну активність щодо вегетативних та спорових форм бактерій. Формальдегід реагує з аміногрупами білкових молекул мікроорганізмів із подальшою їх дегідратацією. Застосовують формальдегід для дезінфекції приміщень, одягу та ін. Препарат використовують у рідкому та газоподібному станах. Дегідратуюча дія формальдегіду є причиною подразнення клітин епітелію шкіри. Особливо чутливі до дії формальдегіду слизові оболонки. Шкіра під дією формальдегіду стає сухою, пошкоджуються потові залози. Із препаратів, які містять формальдегід, у медичній практиці застосовують формалін і гексаметилентетрамін (уротропін).

Формалін – 36,5–37,5% водний розчин формальдегіду. Застосовують його як антисептик і дубильний засіб для обробки рук, при підвищеній пітливості ніг (0,5–1% розчини), для стерилізації інструментів (0,5%) і як консервант трупного матеріалу. Також формальдегід використовують для дезінфекції одягу у параформалінових камерах.

Гексаметилентетрамін у кислому середовищі розщеплюється і вивільняє формальдегід, який виявляє антисептичну дію. Препарат призначають всередину (0,05–1,0 5 разів на день після їди) або вводять внутрішньовенно (по 5–10 мл 40% розчину) при інфекціях сечовивідних шляхів. Ефективність уротропіну значно нижча при інфікуванні грамнегативною мікрофлорою. Гексаметилентетрамін входить до складу таблеток “Кальцекс”.

При вдиханні концентрованих парів формальдегіду можливе гостре отруєння, для якого характерні сльозотеча, різкий кашель, відчуття стиснення у грудях. При прийманні формальдегіду всередину розвиваються слинотеча, печія та болі у шлунку, нудота, блювання, пронос, подразнення нирок. З боку центральної нервової системи – втрата свідомості і судоми, які в подальшому змінюються пригніченням нервових центрів. Хворому необхідно промити шлунок слабким розчином аміаку. При цьому утворюється малотоксична сполука – гексаметилентетрамін. Також всередину призначають обволікаючі засоби (молоко, яєчний білок, слизисті відвари).

Кислоти та луги

Протимікробний ефект кислот і лугів зумовлений здатністю проникати у вигляді недисоційованих молекул через клітинні оболонки всередину мікробних тіл. Там вони дисоціюють і денатурують білки протоплазми мікробів. На практиці як антисептики застосовують борну і саліцилову кислоти. Борна кислота у вигляді 2–3% розчинів застосовується для полоскань, промивань. Також її застосовують у вигляді мазей, присипок, очних крапель. Саліцилова кислота використовується для виготовлення мазей, паст.

Із слабких основ застосовують розчин аміаку (нашатирний спирт містить 10% аміаку) і натрію гідрокарбонат. Розчин аміаку застосовують для обробки рук хірурга перед операціями (метод Спасокукотського-Кочергіна) та як подразнювальний засіб для рефлекторної стимуляції дихання при втраті свідомості. Розчин натрію гідрокарбонату виявляє виражену мийну здатність і застосовується для полоскання рота і горла при тонзилітах, для промивання очей, стерилізації інструментів.