Засоби для лікування кишкових цестодозів

Для лікування кишкових цестодозів використовують фенасал, празиквантель, екстракт чоловічої папороті, насіння гарбуза.

Фенасал чинить виражений вплив на різні види стрічкових гельмінтів (свинячий та бичачий ціп’яки, широкий лентець та інші). Препарат пригнічує процеси фосфорилювання у мітохондріях цестод, засвоєння кисню і глюкози паразитами, паралізує їх нервово-м`язовий апарат. Крім того, при застосуванні фенасалу руйнуються покривні тканини гельмінтів, оскільки препарат знижує їх стійкість до протеолітичних ферментів шлунково-кишкового тракту.

Лікування фенасалом потребує спеціальної підготовки хворого: вуглеводна дієта, оскільки білки зв`язують препарат і він втрачає свою активність. Напередодні ввечері хворому дозволяють лише чай і фруктові соки, а на ніч ставлять клізму. Препарат приймають вранці натщесерце. Застосування проносних засобів показане лише під час лікування теніозу (з метою попередження розвитку цистицеркозу). При лікуванні інших цестодозів проносні не призначають. Фенасал швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту, 25–30% препарату виводиться із організму із сечею, інша кількість – з калом. При застосуванні фенасалу можуть виникати побічні ефекти у вигляді нудоти, блювання, болю в животі.

Празиквантель (билтрицид) – високоефективний препарат для лікування кишкових цестодозів (теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, геменолепідоз), позакишкових трематодозів і цистицеркозу. Під впливом празиквантелю у паразитів розвивається спастичний параліч, зумовлений проникненням кальцію всередину клітин гельмінтів. Паралічу гельмінтів передує короткочасне підвищення м`язової активності гельмінтів. Препарат добре всмоктується під час приймання всередину, швидко метаболізується у печінці, виводиться із організму через нирки. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсія, головний біль, запаморочення, шкірні висипання. Препарат не призначають вагітним у перші 3 місяці вагітності та під час годування грудьми.

Екстракт чоловічої папороті виділяють із кореневищ цієї рослини. Препарат містить дезаспідин, дезаспідіол та інші похідні флороглюцину. Препарат призначають всередину. Із шлунково-кишкового тракту він практично не адсорбується, але за наявності жирів його всмоктування зростає, що може стати причиною отруєнь. Препарат спричиняє параліч м`язів гельмінтів, у результаті чого вони не можуть прикріплятися до стінок кишечника. Призначають екстракт чоловічої папороті при теніозі, теніаринхозі, дифілоботріозі, гіменолепідозі. У зв`язку з можливістю розвитку токсичних ефектів лікування проводять лише в умовах стаціонару. Лікування проводять за певною схемою. За 2-3 дні до призначення препарату призначають дієту, до складу якої входять пісні продукти, які легко засвоюються. Напередодні приймання препарату ввечері випивають склянку чаю з сухарем. На ніч призначають сольовий проносний засіб. Уранці наступного дня ставлять очисну клізму, потім хворий приймає препарат (необхідну кількість капсул упродовж 30 хвилин). Щоб прискорити евакуацію препарату із шлунка у кишечник, рекомендують запити капсули розчином гідрокарбонату натрію, який сприяє розслабленню воротаря. Через 1–1,5 години дають сольовий проносний засіб, а якщо через 3 години немає ефекту, то хворому роблять очисну клізму. Під час приймання препарату можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як головний біль, блювання, пронос. У тяжких випадках розвиваються судоми, параліч, пригнічення дихання, атрофія зорового нерва, порушення серцевої діяльності, колапс. У зв`язку з високою токсичністю препарат застосовують рідко.

Насіння гарбуза – давній засіб для лікування цестодозів. Антигельмінтна активність препарату зумовлена кукурбітином, який міститься у зеленій шкірочці насіння гарбуза. За два дні до початку лікування вранці призначають клізму, а ввечері – сольовий проносний засіб. Уранці в день приймання препарату обов`язково ще раз роблять очисну клізму. Курс лікування становить 3–4 одноденних циклів із тижневою перервою. Препарат частіше приймають у вигляді відвару, який готують із подрібненого неочищеного насіння. Сировину заливають подвійною кількістю води і випарюють 2 години при повільному нагріванні на водяній бані. Після цього фільтрують і приймають натщесерце впродовж 20–30 хвилин. Через 3 години дають сольовий проносний засіб, а ще через 30 хвилин ставлять очисну клізму. Для дорослих відвар готують із 500 г неочищеного насіння. Із побічних ефектів характерні диспептичні явища.

В окремих випадках цистицеркозу може бути використаний мебендазол.