Алкілувальні засоби

До алкілувальних відносять засоби різної хімічної будови. Спільним для них є механізм дії. Вважають, що радикали алкілувальних засобів утворюють незворотні ковалентні зв`язки з різними елементами клітин організму. Найбільше значення мають зв`язки з гуанідиновими основами ДНК. У результаті відбувається “зшивання” сусідніх ниток ДНК, розривання ланцюгів, спіралі втрачають здатність розходитися, втрачаються можливості “зчитування” кодів, редуплікації, відбуваються мутації в генах (алкілувальні засоби можуть у майбутньому спричинити розвиток пухлин в інших тканинах організму).

Першим препаратом із групи хлоретиламінів був ембіхін. Як і більшість препаратів цієї групи, він використовується для лікування гемобластозів (хронічної лейкемії, лімфогранулематозу, лімфо- і ретикулосаркоми та ін.).

Сарколізин є похідним хлоретиламінів. Препарат активний при мієломній хворобі, лімфо- і ретикулосаркомах, при ряді істинних пухлин (семіномі яєчка, кістковій пухлині Юнга). При семіномі яєчка препарат ефективний навіть за наявності метастазів. Препарат вводять всередину і парентерально.

Циклофосфан – найефективніший препарат із групи хлоретил-амінів. Препарат є, по суті, проліками, оскільки протипухлинний ефект забезпечують його активні метаболіти. Застосовують циклофосфан для лікування гемобластозів (викликає тривалі ремісії при лімфолейкозі), множинній мієломі, при раку яєчників, молочної залози, дрібноклітинному раку легенів. Препарат вводять всередину і парентерально.

Для лікування гемобластозів використовують також допан і хлорбутин. Препарати призначають всередину.

До цієї групи препаратів відносять також проспідин, який застосовують при раку гортані.

Із етиленімінів у наш час найчастіше застосовують тіофосфамід. Препарат показаний для лікування як гемобластозів (хронічний лейкоз, лімфогранулематоз, лімфосаркоматоз і ретикулосаркоматоз), так і істинних пухлин (рак яєчників, молочної залози).

Похідні метансульфонової кислоти мієлосан і мієлобромол застосовують при загостреннях хронічного мієлолейкозу. Обидва препарати призначають всередину.

Із похідних нітрозометилсечовини застосовують такі препарати, як нітрозометилсечовина, кормустин, ломустин. Нітрозометилсечовина ефективна при дрібноклітинному раку легенів і лімфогранулематозі. Інші препарати показані при пухлинах мозку, товстої і прямої кишки, хворобі Ходжкіна та інших лімфомах. До цієї самої групи відносять і препарат фотемустин, який застосовується при злоякісній меланомі і первинних пухлинах головного мозку. Також для лікування меланоми застосовують цитотоксичні препарати із групи тріазенів – дакарбазин і прокарбазин.

Сполуки платини (цисплатин) використовують при злоякісних пухлинах яєчка, раку яєчників, сечового міхура, плоскоклітинному раку голови, шиї, раку ендометрія, лімфомах, недрібноклітинному раку легенів.

Для всіх алкілувальних препаратів характерна висока токсичність. Терапія ними супроводжується нудотою, блюванням, пригніченням кровотворення (нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія), появою виразок шлунково-кишкового тракту, сечового міхура та ін. У наш час для стимуляції кровотворення застосовують цитокіни – філграстим і молграмостим, а також ряд інтерлейкінів і еритропоетин. Для боротьби з інфекціями використовують антибіотики. При внутрішньовенному введенні можливі тромбофлебіти. Також можут бути аменорея, зниження потенції, у деяких хворих – випадіння волосся.