Засоби для лікування кишкових гельмінтозів Засоби для лікування кишкових нематодозів

Для лікування кишкових нематодозів застосовують мебендазол, альбендазол, медамін, левамізол, піперазин, нафтамон, пірвіній, пірантел.

Мебендазол (вермокс) – похідне бензимідазолу. Препарат має широкий спектр антигельмінтної дії, який містить більшість видів круглих глистів (аскариди, гострики, волосоголовець та ін.). Є дані про ефективність мебендазолу при зараженні стрічковими червами (бичачий та свинячий ціп’яки). Вермокс згубно впливає як на дорослих глистів, так і на яйця. Механізм дії мебендазолу пов`язаний з порушенням поглинання глюкози паразитами, у результаті чого страждає їх енергетичний обмін. У той самий час порушення поглинання глюкози клітинами ссавців не спостерігається. Пригнічення рухової функції та загибель гельмінтів розвиваються поступово. Виведення з калом мертвих паразитів спостерігається впродовж кількох днів. Призначають мебендазол усередину під час їди або після неї. Препарат погано всмоктується із кишечника (не більше 10%). Частина препарату, яка потрапила в системний кровотік, зазнає метаболічних змін у печінці і виводиться через нирки впродовж 1–2 діб. Для кращого всмоктування мебендазолу рекомендують приймати його у вигляді суспензії в соняшниковій олії. Під час лікування спеціальна дієта не потрібна. У випадку інвазії гостриками та аскаридами препарат приймають однократно. Повторне приймання рекомендують через 2 тижні. Для лікування інших гельмінтозів мебендазол призначають курсами, тривалість яких різниться залежно від виду гельмінтів. Мебендазол показаний для лікування кишкових нематодозів (аскаридозу, ентеробіозу, анкілостомідозу, трихоцефальозу, стронгілоїдозу), кишкових цестодозів (теніоз, теніаринхоз, гіменолепідоз), позакишкових нематодозів (філяріатоз, трихінельоз), позакишкових цестодозів (цистицеркоз, ехінококоз).

Альбендазол (ворміл) ефективний при кишкових нематодозах, ехінококозі та цистицеркозі. Альбендазол також згубно впливає на яйця аскарид, анкілостом і волосоголовця. Препарат порушує утилізацію глюкози гельмінтами. Призначають альбендазол усередину. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, метаболізується у печінці. Метаболіти виводяться із організму в основному через нирки. Із побічних ефектів можливі головний біль, діарея, запаморочення, безсоння. Тривале приймання препарату може стати причиною лейкопенії, алопеції, блювання, шкірних висипань, болів у животі.

Пірантелу памоат – похідне піримідину. Препарат використовують при інвазіях круглими гельмінтами. Препарат порушує нервово-м`язову передачу, пригнічуючи холінестеразу, що супроводжується розвитком спастичного паралічу у гельмінтів. Препарат погано всмоктується із шлунково-кишкового тракту (близько 50%). Із організму виводиться в основному через кишечник. Найчастіше застосовують при аскаридозі, ентеробіозі, анкілостомідозі, трихостронгілоїдозі. Пірантел добре переноситься хворими. Іноді можуть спостерігатися диспептичні розлади, зниження апетиту, головний біль.

Для лікування аскаридозу часто використовують левамізол (декарис). Препарат спричиняє деполяризацію м`язових мембран гельмінтів, що супроводжується паралічем м`язів. Крім того, препарат пригнічує активність фумаратредуктази, порушуючи метаболічні процеси у гельмінтів. Однократне приймання левамізолу при аскаридозі забезпечує повну дегельмінтизацію у 90–100% пацієнтів. Із побічних ефектів при цьому іноді спостерігаються болі у животі, нудота, блювання, головний біль. Для левамізолу також характерний імуномодулювальний ефект. Препарат нормалізує функції фагоцитів і Т-лім-фоцитів при імунодефіцитних станах. У цих випадках його призначають курсами, які тривають від 2–3 тижнів до року. Тривала терапія левамізолом може супроводжуватися розвитком ряду серйозних побічних ефектів (безсоння, порушення смаку та нюху, шкірні висипання, агранулоцитоз). Менш ефективний левамізол при анкілостомідозі і стронгілоїдозі, описані випадки позитивного ефекту препарату при позакишкових гельмінтозах, наприклад при філяріатозі.

Для лікування аскаридозу та ентеробіозу широко застосовують піперазин (найчастіше у вигляді адипінату). Препарат паралізує нервово-м`язовий апарат гельмінтів, що перешкоджає їх просуванню по кишечнику і проникненню у жовчні шляхи. Піперазин також посилює перистальтику кишечника, що створює умови для виведення гельмінтів, які виводяться живцем. Піперазин легко всмоктується із кишечника. Із організму препарат та його метаболіти виводяться із сечею. При застосуванні піперазину не потрібно додаткового призначення дієти та проносних засобів. Ефективність піперазину під час лікування аскаридозу досягає 90–100%. Крім того, препарат ефективний при ентеробіозі. Піперазин – малотоксичний препарат. Іноді він може стати причиною диспептичних розладів, головного болю.

Нафтамон – це моночетвертинна амонієва сполука. Препарат високоефективний при аскаридозі, ентеробіозі, анкілостомідозі, трихостронгілоїдозі. Механізм дії зумовлений паралізуючим впливом на нервово-м`язовий апарат гельмінтів. Із шлунково-кишкового тракту нафтамон усмоктується погано. Препарату властива проносна дія. Нафтамон має сильний гіркий смак, що іноді може стати причиною нудоти та блювання. Призначають нафтамон однократно натщесерце за 1–2 години до їди.

Пірвінію памоат використовують в основному для лікування ентеробіозу і стронгілоїдозу. Препарат пригнічує аеробне дихання гельмінтів і порушує процеси утилізації екзогенної глюкози. Препарат майже не всмоктується із кишечника, добре переноситься хворими.

У народній медицині широко застосовують квіти цитварного полину для лікування аскаридозу. Приймають їх подрібненими з цукром або медом упродовж двох днів. Потім призначають сольовий проносний засіб.