Видалення отрути Видалення отрути, що не всмокталася

При потраплянні крапель токсичних речовин на шкіру необхідно промити шкіру теплою водою з милом. Існують і специфічні протиотрути, які нейтралізують або перешкоджають впливу отрути на шкіру. У випадках потрапляння отрути на кон`юнктиву або рогівку ока їх необхідно промити теплим фізіологічним розчином, молоком або водою впродовж 10–15 хвилин. Після цього у кон`юнктивальний мішок закапують 0,5–1% розчин дикаїну. При потраплянні в око фосфорорганічних речовин очі промивають 3% розчином гідрокарбонату натрію.

У випадках, коли в очі потрапив розчин кислоти або лугу, промивання слизових оболонок лужним або кислим розчином протипоказане, оскільки при цьому можливе пошкодження тканин ока. Постраждалого потрібно доставити до офтальмолога.

При укусах змій місцево накладають холод на 6–8 годин. Показані циркуляторні новокаїнові блокади вище від місця укусу.

Для видалення отрути із шлунка і кишечника провокують блювання або роблять промивання шлунка. У випадку, коли отрута була прийнята тільки що, необхідно спровокувати блювання. З цією метою використовують 5–10% розчин натрію хлориду (2–4 чайні ложки кухонної солі на склянку води). Такий розчин подразнює слизову оболонку шлунка, що супроводжується спазмом пілоричного сфінктера і затримкою надходження отрути до кишечника. У результаті всмоктування отрути зменшується. Дітям можна призначати сироп блювотного кореня, який провокує блювання через 5–20 хвилин. Дорослим і дітям після 5 років можна призначати внутрішньом`язово або під шкіру апоморфін. Одночасно з метою попередження зниження артеріального тиску вводять внутрішньом`язово ефедрин. Блювання не можна провокувати у таких випадках:

• у хворих, які перебувають у непритомному стані, оскільки при цьому розслаблений надгортанник і блювотні маси можуть потрапити у дихальні шляхи, спричиняючи їх обструкцію або аспіраторну бронхопневмонію;

• при отруєннях бензином, гасом, скипидаром, кислотами та лугами, фенолом та іншими засобами, які подразнюють слизові оболонки (під час блювання крапельки цих речовин можуть потрапляти у дихальні шляхи і спричиняти пошкодження та пневмонії, які можуть призвести до смерті хворого).

В інших випадках промивання шлунка необхідно робити обов`язково, навіть після блювання. Шлунок промивають теплою рідиною, щоб уникнути переохолодження організму. Краще промивати шлунок фізіологічним розчином, реополіглюкіном, калію перманганатом. За необхідності до розчинів додають активоване вугілля та інші антидоти. Промивання проводять кілька разів з інтервалом 3–4 години до повного очищення його від речовини. Для промивання шлунка можна використовувати розчин яєчного білка (12 білків на 1 літр кип`яченої води), молоко. Але не можна промивати шлунок молоком у випадках отруєнь жиророзчинними речовинами, оскільки молочні жири можуть сприяти всмоктуванню отрути, розслабленню пілоричного сфінктера і переходу отрути у кишечник.

Деякі отрути здатні повторно надходити із крові у шлунок і, знову всмоктуючись, тривалий час створювати високу концентрацію в крові. У таких випадках промивання проводять 3–4 рази і більше впродовж перших 2 діб (отруєння морфіном, ноксироном та ін.). Після промивання необхідно призначити активоване вугілля, яке сорбує залишки отрути.

У випадках отруєння жиророзчинними речовинами перед промиванням шлунка вводять вазелінове масло (3 мл на 1 кг маси). Потім призначають сольовий проносний засіб і, крім того, проводять промивання кишечника. Сольові проносні засоби (магнію та натрію сульфат) очищають весь кишечник. Вазелінове масло розчиняє жиророзчинні сполуки (гас, бензин, скипидар та ін.), але не сприяє їх усмоктуванню.

Клізми краще проводити сифонні. Кількість води для сифонних клізм – 8–10 л.