- •Хіміотерапевтичні засоби антисептики та дезінфекційні засоби
- •Детергенти
- •Похідні нітрофурану
- •Група фенолу та його похідних
- •Барвники
- •Галогеновмісні препарати Препарати, що містять хлор
- •Окисники
- •Сполуки важких металів
- •Альдегіди
- •Кислоти та луги
- •Препарати рослин, що містять бактерицидні засоби
- •Хіміотерапевтичні засоби антибіотики
- •Біосинтетичні пеніциліни
- •Напівсинтетичні пеніциліни
- •Цефалоспорини
- •Цефалоспорини і покоління
- •Цефалоспорини іі покоління
- •Цефалоспорини ііі покоління
- •Цефалоспорини IV покоління
- •Монобактами
- •Карбапенеми
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Макроліди та азаліди
- •Препарати і покоління
- •Препарати іі покоління
- •Препарати ііі покоління (азаліди)
- •Тетрацикліни
- •Левоміцетини
- •Аміноглікозиди
- •Поліміксини (циклічні поліпептиди)
- •Рифаміцини
- •Лінкозаміди
- •Глікопептиди
- •Фузидин (фузидієва кислота)
- •Антибіотики для місцевого застосування
- •Сульфаніламідні засоби
- •Комбіновані препарати сульфаніламідів із триметопримом
- •Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови
- •Хінолони
- •Хінолони і покоління
- •Хінолони іі покоління
- •Нітрофурани
- •Похідні хіноксаліну
- •Оксазолідони
- •Найбільш ефективні препарати Похідні ізонікотинової кислоти
- •Антибіотики групи рифаміцину
- •Препарати середньої ефективності Аміноглікозиди
- •Синтетичні засоби
- •Препарати з низькою ефективністю Похідні парааміносаліцилової кислоти
- •Похідні тіосемікарбазону
- •Противірусні засоби
- •Протигрипозні засоби
- •Протигерпетичні та протицитомегаловірусні препарати
- •Засоби, які впливають на вірус імунодефіциту людини (протиретровірусні препарати)
- •Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (рнк-віруси)
- •Препарати, які діють на вірус натуральної віспи
- •Протималярійні засоби
- •Гематошизотропні засоби
- •Гістошизотропні засоби
- •Гамонтотропні засоби
- •Принципи вибору протималярійних засобів
- •Засоби для лікування амебіазу
- •Засоби для лікування лямбліозу
- •Засоби для лікування трихомонадозу
- •Засоби для лікування лейшманіозу
- •Засоби для лікування системних мікозів
- •Засоби для лікування епідермомікозів
- •Препарати для лікування кандидомікозів
- •Протиглисні засоби
- •Засоби для лікування кишкових гельмінтозів Засоби для лікування кишкових нематодозів
- •Засоби для лікування кишкових цестодозів
- •Засоби, що застосовують при кишкових трематодозах
- •Засоби для лікування позакишкових трематодозів
- •Засоби для лікування позакишкових цестодозів
- •Протипухлинні засоби
- •Алкілувальні засоби
- •Антиметаболіти
- •Протипухлинні антибіотики
- •Препарати рослинного походження
- •Ферментні препарати
- •Гормональні препарати та їх аналоги
- •Цитокіни
- •Моноклональні антитіла
- •Інгібітори тирозинкіназ
- •Видалення отрути Видалення отрути, що не всмокталася
- •Видалення токсичної речовини із кровотоку
- •Усунення дії (інактивація) токсичної речовини
- •Антидоти, які зв`язують отруту і сприяють її видаленню із організму
- •Антидоти, які прискорюють біотрансформацію отрути до нетоксичних метаболітів
- •Антидоти – фармакологічні антагоністи
- •Симптоматична терапія при гострих отруєннях
Похідні тіосемікарбазону
Тіоацетазон (тибон) – синтетичний засіб, похідне амінобензальдегіду. Препарат виявляє бактеріостатичну дію на мікобактерій туберкульозу і збудника лепри. Механізм дії і фармакокінетика препарату не вивчені. Призначають тіоацетазон усередину після їди. Препарат високотоксичний, що обмежує його самостійне використання. Тіоацетазон призначають лише в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами при позалегеневому туберкульозі: слизових і серозних оболонок, лімфаденітах, специфічних свищах. Тіоацетазон може стати причиною головного болю, нудоти, дерматитів, порушення кровотворення (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз), функцій печінки і нирок.
Противірусні засоби
Противірусними називають засоби різної хімічної будови, які перешкоджають проникненню вірусів у клітини, синтезу вірусних нуклеїнових кислот і білків, реплікації вірусів.
Останніми роками зросла частота захворювань, які спричиняють віруси. Відомо близько 500 патогенних для людини видів вірусів. Учені довели, що зараження вірусами активує в організмі хазяїна ряд біохімічних процесів. Дія ряду противірусних засобів спрямована на блокування цих процесів.
Для противірусних засобів характерні такі механізми дії:
1) порушення адсорбції вірусу і його проникнення у клітину хазяїна (γ-глобулін, енфувіртин);
2) порушення виходу вірусного геному (мідантан, ремантадин);
3) порушення синтезу вірусних білків:
- ранніх вірусних білків-ферментів (гуанідин);
- “пізніх” вірусних білків (саквинавір);
- синтез нуклеїнових кислот (зидовудин, ацикловір, відарабін, ідоксуридин та ін.);
- порушення побудови віріонів (метисазон).
Сьогодні медицина застосовує близько 30 противірусних препаратів. Усі вони, за винятком інтерферонів, – синтетичні препарати.
Найбільш практичне значення мають такі групи противірусних засобів:
- протигрипозні засоби;
- протигерпетичні і протицитомегаловірусні засоби;
- засоби, що впливають на вірус імунодефіциту людини;
- засоби, які діють на ретровіруси і пікорновіруси;
- засоби, які діють на вірус натуральної віспи;
- засоби, які діють на віруси гепатиту В і С.
Протигрипозні засоби
До протигрипозних відносять такі засоби.
1. Препарати, які блокують вірусний білок М2: ремантадин, мідантан (амантадин), адапромін.
2. Препарати, які блокують вірусний фермент нейрамінідазу: занамівір, осельтамівір.
3. Препарати, які блокують вірусну РНК-полімеразу: рибавірин.
4. Різні препарати: арбідол, оксолін.
Білок М2 є специфічним білком вірусу грипу. Він міститься у мембрані вірусу і функціонує як іонний канал. Блокатори цього білка порушують процес “роздягання” вірусу і перешкоджають вивільненню у клітині хазяїна вірусного геному. У результаті порушується процес реплікації вірусу.
Мідантан використовують для профілактики вірусу типу А. Однак препарат має низьку ефективність, що обмежує його використання з цією метою. В основному мідантан використовують для лікування паркінсонізму. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, із організму виводиться із сечею. Більш ефективними протигрипозними засобами є ремантадин і адапромін. Ремантадин ефективний щодо вірусу А (особливо А2), адапромін діє на віруси грипу А і В. Ремантадин також діє на вірус кліщового енцефаліту. Для профілактики грипу ремантадин призначають всередину по 0,05 г, адапромін – по 0,1 г один раз на добу впродовж 10–20 днів. Своєчасне приймання препаратів на 50% і більше знижує частоту захворювання грипом під час епідемій, у разі захворювання інфекція проходить у легкій формі. Приймання препаратів через 2–3 дні після початку захворювання малоефективне, а через 5 днів – абсолютно марне. Для профілактики кліщового енцефаліту ремантадин призначають по 0,1 г (2 таблетки) двічі на день впродовж 3–5 днів (профілактику починають відразу ж після укусу кліща). Ремантадин легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, метаболізується у печінці, виводиться через нирки. Як правило, препарат добре переноситься пацієнтами. Із побічних ефектів можливі диспепсія, роздратованість, головні болі, безсоння, запаморочення. Ремантадин протипоказаний вагітним, оскільки препарат виявляє тератогенний і ембріотоксичний ефекти. Адапромін відрізняється нижчою токсичністю. Обидва препарати не можна приймати при гострих захворюваннях печінки, нирок і під час вагітності.
Необхідно зазначити, що до препаратів цієї групи швидко розвивається резистентність вірусів.
Нейрамінідаза – глікопротеїн, який розміщений на поверхні вірусів грипу типу А і В. Фермент сприяє проникненню вірусу всередину клітин-“мішеней” у респіраторному тракті. Препарати, які блокують нейрамінідазу, перешкоджають поширенню вірусу, зв`язаного з інфікованими клітинами. Також порушується реплікація вірусу.
Такий механізм дії мали занамівір та осельтамівір.
Занамівір застосовують інтраназально або інгаляційно у вигляді порошку. При цьому близько 15% введеної дози потрапляє у системний кровотік. Виводиться препарат через нирки.
Осельтамівір(таміфлу) призначають всередину. Він активний проти вірусів А і В, у тому числі проти вірусу АН4N2. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Препарат зазнає швидкого гідролізу у кишечнику, печінці та крові. Біодоступність його активних метаболітів – приблизно 80%. Виводиться препарат через нирки. Період напіввивдення – 6–10 годин. Із побічних ефектів можуть спостерігатися нудота, блювання, нефротоксичність.
Рибавірин є похідним гуанозину. В організмі препарат фосфорилюється. Монофосфат рибавірину, який при цьому утворюється, пригнічує синтез гуанінових нуклеотидів, а трифосфат пригнічує вірусну РНК-полімеразу і порушує утворення і-РНК. Рибавірин ефективний при грипі типу А і В, тяжкій формі респіраторної синцитіальної вірусної інфекції, геморагічній лихоманці з нирковим синдромом. Під час приймання препарату можуть спостерігатися шкірні висипання, кон`юнктивіти. Рибавірину притаманні мутагенні, тератогенні і канцерогенні властивості.
Арбідол використовують для профілактики і лікування грипу типу А і В, а також при гострих респіраторних вірусних інфекціях, герпетичних рецидивних інфекціях. Препарат виявляє інтерфероногенну активність. Арбідол стимулює клітинний і гуморальний імунітет. Призначають препарат усередину. Переноситься арбідол добре. Препарат недостаньо вивчений.
Оксолін показаний для профілактики грипу, при ринітах вірусної етіології, аденовірусному кератокон`юнктивіті, герпетичному кератиті, деяких вірусних захворюваннях шкіри (оперізувальний лишай та ін.). Застосовують препарат у вигляді мазі, якою змазують слизову оболонку носа, закладають за нижнє віко або наносять на шкіру. Із побічних ефектів можливе відчуття припікання на місці нанесення.