Засоби для лікування лямбліозу

Лямбліоз – захворювання, збудником якого є Lamblia intestinalis. При ураженні паразитами кишечника розвиваються дуоденіт, ентерит. Лямблії можуть проникати у жовчні шляхи і протоки підшлункової залози. Для лікування лямбліозу застосовують метронідазол (див. протиамебні засоби), фуразолідон (див. антибактеріальні засоби – похідні нітрофурану), амінохінол і ворміл (альбендазол).

Амінохінол – похідне хіноліну. Препарат застосовують при лямбліозі, токсоплазмозі, шкірному лейшманіозі, системних колагенозах. Ентеральне введення амінохінолу при лямбліозі більш ефективне, ніж парентеральне. Його призначають через 20–30 хвилин після їди. Після всмоктування у кров препарат виділяється з жовчю у кишечник. Після приймання однієї дози препарату виділення з жовчю у кишечник триває близько місяця. У більшості випадків препарат добре переноситься хворими. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсія, слабість, головний біль, шум у вухах, безсоння. Терапія амінохінолом може стати причиною розвитку лейкопенії, ураження паренхіми печінки та нирок.

Ворміл (альбендазол) описаний у темі «Протиглисні засоби».

Засоби для лікування трихомонадозу

Збудником трихомонадозу є Trichomonas vaginalis. Захворювання проходить у вигляді кольпіту або вульвовагініту (у жінок), циститу, стоматиту, коліту та уретриту. Для лікування трихомонадозу застосовують похідні нітроімідазолу – метронідазол (див. протиамебні засоби), тинідазол, нітротіазолу – нітазол, 6-метоксихіноліну – трихомонацид, похідні імідазолу – орнідазол, міконазол, еконазол, нітазол, клотримазол, із похідних нітрофурану – фуразолідон.

Тинідазол (фасижин) виявляє високу ефективність при трихомонадозі, крім того, згубно впливає на облігатних анаеробів. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. При застосуванні тинідазолу в плазмі крові створюються більш високі концентрації препарату, ніж при застосуванні метронідазолу. Дія тинідазолу також більш тривала.

Високою активністю стосовно трихомонад характеризується трихомонацид. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Використовують трихомонацид переважно для лікування урогенітального трихомнадозу (призначають всередину або місцево у вигляді свічок і глобул). Препарат подразнює слизові оболонки.

Із похідних імідазолу також застосовують орнідазол, міконазол, еконазол, нітазол, клотримазол, тенонітразол (див. «Протигрибкові засоби»).

Із похідних нітрофурану для лікування трихомонадозу застосовують фуразолідон (див. «Нітрофурани»).

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТОКСОПЛАЗМОЗУ

Збудником токсоплазмозу є Toxoplasma gondii. Це протозойне захворювання належить до зоонозів. Існує кілька форм захворювання, які супроводжуються ураженням лімфатичних вузлів, кишечника, легенів, очей, центральної нервової системи та інших органів. При ураженні токсоплазмозом у вагітних можуть бути передчасні пологи, аборти, каліцтва у плода, дитина може народитися мертвою. З метою профілактики вродженого токсоплазмозу вагітним жінкам з позитивною реакцією на токсоплазмін призначають хлоридин або амінохінол у комбінації з сульфаніламідами. Профілактичне призначення хлоридину і амінохінолу в перші 9 тижнів вагітності протипоказане, оскільки препарати токсично впливають на плід. У цей період для попередження інфікування плода призначають сульфаніламіди. Також під час лікування токсоплазмозу використовують пентамідин, хінгамін, амінохінол.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ БАЛАНТИДІАЗУ

Збудником балантидіазу є інфузорія Balantidium coli, яка паразитує у товстому кишечнику. Лікування балантидіазу проводять за допомогою тетрациклінів і хініофону.