Засоби для лікування позакишкових цестодозів

Останнім часом були досягнуті певні успішні результати в лікуванні цих гельмінтозів. Так, при цистицеркозі та ехінококозі (а також трихінельозі) позитивні результати дає застосування мебендазолу і альбендазолу. Також для лікування цистицеркозу застосовують празиквантель, але препарат малоефективний при локалізації гельмінтів у спинному мозку та в шлуночках головного мозку.

Протипухлинні засоби

Протипухлинні (протибластомні) засоби – це засоби різної хімічної будови, які здатні пригнічувати поділ злоякісних клітин на різних стадіях клітинного циклу і використовуються для хіміотерапії пухлинних захворювань різного характеру і локалізації. Згідно з медичною статистикою злоякісні солідні пухлини і захворювання крові займають друге місце серед причин смертності людей. Причини злоякісного переродження клітин численні. Серед них – дія канцерогенів зовнішнього середовища (тютюновий дим, важкі метали, радіонукліди, промислові отрути та ін.), гормональні порушення, інфікування деякими вірусами, які здатні вбудовувати свою ДНК у хромосоми клітин людини, фізичні фактори (радіація, вплив струмів високої частоти та ін.).

У наш час в онкологічній практиці використовують більше 50 протипухлинних препаратів. До цього часу не знайдені засоби, які були б смертельно токсичні для ракових клітин і безпечні для нормальних клітин організму. Тому одним із основних принципів сучасної хіміотерапії є одночасне використання кількох препаратів з різними хімічними структурами і механізмами дії. Це дає змогу підвищити протипухлинну активність препаратів і зменшити їх несприятливу дію на організм хворого.

Класифікація протипухлинних препаратів

І. Цитотоксичні засоби

1. Алкілувальні сполуки:

а) хлоретиламіни: ембіхін, сарколізин, допан, хлорбутин, циклофосфан, проспідин;

б) етиленіміни: тіофосфамід, тіодипін;

в) похідні метансульфонової кислоти: мієлосан, мієлобромол;

г) похідні нітрозометилсечовини: нітрозометилсечовина, ломустин, кармустин;

д) тріазини: дакарбазин, прокарбазин;

є) сполуки платини: цисплатин, карбоплатин, оксаліплатин.

2. Антиметаболіти:

а) антагоністи фолієвої кислоти: метотрексат;

б) антагоністи пурину: меркаптопурин;

в) антагоністи піримідину: фторурацил, фторафур, цитарабін.

ІІ. Антибіотики з протипухлинною активністю:

а) актиноміцини: дактиноміцин;

б) антрацикліни: рубоміцин, доксарубіцин, карміноміцин;

в) флеоміцини: блеоміцин, блеоміцетин;

г) похідні ауреолової кислоти: оливоміцин;

д) засоби різної хімічної будови: брунеоміцин, мітоміцин.

ІІІ. Препарати рослинного походження:

а) алкалоїди барвінку рожевого: вінкристин, вінбластин;

б) алкалоїди тисового дерева (таксани): таксол, таксотер;

в) подофілотоксини, виділені із подофіліну щитоподібного: етопозид, теніпозид;

г) алкалоїди пізньоцвіту розкішного: колхамін, колхіцин.

IV. Ферментні препарати: L-аспарагіназа.

V. Гормони та їх антагоністи:

а) андрогени: тестостерону пропіонат, медротестрону пропіонат, тетрастерон;

б) естрогени: діетилстильбестрол, фосфестрол, ети-нілестрадіол;

в) гестогени: оксипрогестерону капронат, медроксипрогестерону ацетат;

г) антагоністи естрогенів: тамоксифен, тореміфен;

д) антагоністи андрогенів: флутамід, андрокур;

є) антагоністи гіпоталамічного гормона, який стимулює секрецію гонадотропних гормонів: госерелін, лейпрорелін;

ж) інгібітори ароматази: аміноглютетимід, летрозол;

з) глюкортикостероїди: преднізолон, дексаметазон.

VI. Цитокіни:

а) інтерферони: -інтерферон;

б) інтерлейкіни: альдеслейкін.

VII. Моноклональні антитіла: герцептин.

VIII. Інгібітори тирозинкіназ: іматиніб, гіфетиніб, ерлотиніб.

Більшість протипухлинних засобів спричиняє численні побічні ефекти, які обмежують застосування препаратів. З метою зменшення або попередження цих реакцій використовують допоміжні засоби з таких груп.

І. Засоби, що стимулюють кровотворення (колонієстимулювальні фактори):

а) стимулятори лейкопоезу: лейкомакс, молграмостим, філграстим;

б) стимулятори еритропоезу: еритропоетин.

ІІ. Протиблювотні засоби: ондансетрон, тропісетрон, метоклопрамід.

ІІІ. Засоби, що посилюють імунний захист організму: інтерферони, інтерлейкіни, препарати тимусу, левамізол.

IV. Засоби, які пригнічують прояви карциноїдного синдрому при злоякісних нейроендокринних пухлинах: октреотид.

V. Засоби, які перешкоджають остеопорозу при метастазах пухлин у кістки: бісфосфонати (памідронат, клодронат, золедронат та ін.).