Засоби для лікування системних мікозів

При глибоких або системних мікозах спостерігаються ураження печінки, кістково-суглобового апарата, лімфатичних вузлів, шлунково-кишкового тракту, мозку та його оболонок, генералізовані мікози за типом сепсису. Глибокі мікози спостерігаються рідко і важко підлягають лікуванню. Більше половини з них – це результат активізації сапрофітних дріжджоподібних грибків. Значно рідше глибокі мікози спричинені збудниками кокцидіоїдозу, криптококозу, спіротрихозу, гістоплазмозу, бластоплазмозу та іншими. При епідермомікозах (дерматомікозах) вражаються нігті, шкіра, волосся. Збудниками їх є епітеліофіти, трихофіти, мікроспори та інші гриби. Із умовно-патогенних грибків найчастіше збудниками є дріжджоподібні гриби, іноді плісняві гриби (збудники аспергільозу).

Один із основних препаратів для лікування системних мікозів – амфотерицин В, який є полієновим антибіотиком, продуктом Streptomyces nodosum. Препарат не впливає на бактерії, рикетсії та віруси. Механізм дії амфотерицину пов`язаний з порушенням транспортної функції та проникності клітинної мембрани грибів. Селективність протигрибкової дії препарату зумовлена тим, що амфотерицин взаємодіє з основним ліпідом стінки грибів – ергостеролом. Основним ліпідом клітин людини та бактерій є холестерин. Препарат спричиняє фунгістатичний ефект. Вводять амфотерицин В внутрішньовенно, у порожнини тіла, застосовують інгаляційно і місцево. Через гематоенцефалічний бар`єр антибіотик не проникає. Препарат практично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Близько 95% циркулюючого у крові амфотерицину В зв`язується з білками плазми. Основне місце біотрансформації – печінка. Виведення амфотерицину В відбувається повільно (за тиждень близько 20–40% введеної дози). Показаний препарат при гістомікозі, кокцидіоїдозі, вісцеральному кандидамікозі, бластомікозі, глибокому генералізованому трихофітозі.

Амфотерицин В виявляє високу токсичність. Через це препарат вводять внутрішньовенно лише у випадках, коли мікоз загрожує життю пацієнта. Препарат розчиняють 5% розчином глюкози і вводять внутрішньовенно краплинно протягом 3–6 годин. Введення проводять через день або двічі на тиждень. Із побічних ефектів типові головний біль, лихоманка, диспепсія, зниження артеріального тиску, нефротоксичність, анемія, гіпокаліємія, порушення функції печінки, нейротоксичність, тромбофлебіти, алергічні реакції. Амфотерицин В протипоказаний при захворюваннях печінки та нирок.

Токсичність амфоглюкаміну нижча, ніж у амфотерицину В, хоча механізм і спектр дії такий самий. Амфоглюкамін показаний при вісцеральних мікозах (сечовивідної та дихальної систем, органів шлунково-кишкового тракту). Препарат застосовують впродовж 10–14 днів. При хронічних (грануломатозних) кандидозах і глибоких мікозах лікування продовжується 3–4 тижні. Препарат призначають всередину, він поступово всмоктується у кишечнику, максимальна концентрація його створюється через 2–3 доби. Амфоглюкамін виводиться із організму з сечею впродовж 10 днів. Побічні ефекти аналогічні амфотерицину В, але менше виражені.

Властивості мікогептину подібні до властивостей амфотерицину В. Препарат частково всмоктується із шлунково-кишкового тракту, виводиться із сечею. Препарат призначають всередину в таблетках упродовж 10–14 днів двічі на добу. Крім того, мікогептин можна застосовувати місцево. Призначають його при вісцеральному мікозі, кандидасепсисі, аспергільозі, геотрихозі. Ентеральне приймання препарату може супроводжуватися розладами з боку шлунково-кишкового тракту, нирок, алергічними реакціями.

Міконазол – похідне імідазолу. Препарат призначають всередину, внутрішньовенно і субарахноїдально під час лікування глибоких мікозів. Міконазол застосовують місцево при ураженні слизової оболонки піхви дріжджоподібними грибами і для лікування дерматомікозів. Міконазол може стати причиною багатьох побічних ефектів: тромбофлебітів, нудоти, анемії, гіперліпідемії, гіпонатріємії, лейкопенії, алергічних реакцій.

Кетоконазол (нізорал) при призначенні всередину легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Але препарат погано проходить через гематоенцефалічний бар`єр. Близько 90% кетоконазолу зв`язується з білками плазми крові. Нізорал зазнає метаболічних змін у печінці, виводиться з сечею та жовчю. Показаний препарат при глибоких мікозах, при ураженні слизових оболонок дріжджоподібними грибами. Механізм дії препарату пов`язаний з гальмуванням біосинтезу ергостеролів, тригліцеридів і фосфоліпідів, що порушує структуру клітиннної мембрани грибів. Кетоконазол може стати причиною диспептичних розладів та порушень функції печінки.

Ітраконазол – похідне тріазолу. Призначають препарат усередину. Він легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, але погано проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Ітраконазол зазнає метаболізму в печінці, метаболіти та незмінений препарат виводяться через нирки. Із побічних ефектів характерні диспептичні розлади, головний біль, порушення функції печінки, алергічні реакції.

Флуконазол також є похідним тріазолу. Призначають препарат усередину. Флуконазол легко проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Препарат виводиться у незміненому вигляді нирками. Показаний флуконазол для лікування грибкового менінгіту, кокцидіомікозу, кандидомікозу. Препарат є одним із найефектвиніших засобів при різних мікозах. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспептичні розлади, гепатотоксичність, шкірні прояви алергії.