Цефалоспорини іі покоління

Спектр дії цефалоспоринів ІІ покоління такий самий, як і препаратів І покоління. Однак препарати ІІ покоління виявляють вищу активність стосовно грамнегативних і слабо виражений вплив на грампозитивні мікроорганізми. Препарати стійкі до дії -лактамаз. Паличка синьо-зеленого гною не чутлива до препаратів ІІ покоління. Застосовують цефалоспорини ІІ покоління при інфекціях дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, отитах, гонореї та ін.

Цефокситин активний стосовно бактероїдів. Цефаклор призначають всередину у вигляді капсул тричі на добу. Цефуроксим краще за інші цефалоспорини проникає через гематоенцефалічний бар`єр і вважається препаратом вибору під час лікування менінгітів. Призначають його внутрішньовенно 2–3 рази на добу.

Цефалоспорини ііі покоління

Спектр дії цефалоспоринів ІІІ покоління більш широкий, ніж у попередніх препаратів, зміщений у бік грамнегативних мікроорганізмів. Цефалоспорини ІІІ покоління стійкі до дії -лактамаз грамнегативних мікроорганізмів.

Цефтазидим, цефотаксим і цефоперазон згубно впливають на паличку синьо-зеленого гною. Але для цефалоспоринів ІІІ покоління характерна слабша дія порівняно з препаратами І і ІІ поколінь на стафілококи, стрептококи, ентерококи та інші грампозитивні бактерії. Всі препарати ІІІ покоління (крім цефоперазону) добре проникають у тканини, у тому числі і в ЦНС. Більшість препаратів виводиться із організму через нирки у незміненому вигляді. Лише цефтріаксон і цефоперазон виводяться переважно із жовчю. Показання до застосування препаратів ІІІ покоління – інфекційні захворювання різної локалізації, спричинені чутливими мікроорганізмами: інфекції кісток і м`яких тканин, черевної порожнини, сечовивідних шляхів, вуха, горла, носа, сепсис, менінгіт, ендокардит, пневмонії та ін. Призначають антибіотики 2–3 рази на добу, а цефтріаксон і цефоперазон – 1–2 рази на добу. Терапія цефалоспоринами ІІІ покоління може супроводжуватися такими побічними ефектами, як алергічні висипання, диспепсія, дисбактеріоз, кандидоз, лейкопенія.

Цефалоспорини IV покоління

Усі препарати IV покоління вводять лише парентерально. Спектр дії препаратів дуже широкий. Вони однаково активні стосовно як грампозитивної, так і грамнегативної мікрофлори (у тому числі й палички синьо-зеленого гною). Цефалоспорини IV покоління впливають на мікроорганізми, резистентні до інших антибіотиків (навіть до карбапенемів). Це зумовлено здатністю препаратів легко проникати через клітинні мембрани, їх високою спорідненістю до пеніцилінзв`язувальних білків. Крім того, цефалоспорини IV покоління здатні створювати високі концентрації у периплазматичному просторі. Однак препарати не впливають на бактероїди, тому для розширення спектра їх комбінують з метронідозолом, карбокси- і уреїдопеніцилінами.

Вторинна резистентність мікроорганізмів до цефалоспоринів розвивається повільно. Показані препарати IV покоління при інфекціях дихальних і сечовивідних шляхів, сепсисі, хірургічних інфекціях. Вводять цефепім і цефпіром двічі на добу.

Терапія цефалоспоринами може супроводжуватися розвитком алергічних реакцій. Хворим, у яких в анамнезі є алергія на пеніциліни, не можна призначати цефалоспорини. Із побічних ефектів може спостерігатися нефротоксичність, яка в основному характерна для препаратів І покоління. Нейротоксичні реакції (ністагм, галюцинації, судоми) зумовлені антагонізмом цефалоспоринів до γ-аміномасляної кислоти. В результаті кумуляції при нирковій недостатності або парентеральному введенні великих доз препаратів може розвиватися гематотоксичність (тромбоцитопенія, нейтропенія та ін.). Терапія цефалоспоринами може супроводжуватися підвищенням рівня печінкових ферментів у крові (гепатотоксична дія). Ентеральне приймання цефалоспоринів може супроводжуватися розвитком дисбактеріозу. Не можна на фоні цефало-споринів вживати алкоголь, оскільки препарати виявляють антабусоподібну активність (знижують переносимість алкоголю, що може супроводжуватися нудотою, діареєю, тахікардією та ін.).