Комбіновані препарати сульфаніламідів із триметопримом

Існує цілий ряд комбінованих препаратів сульфаніламідів із триметопримом: котримоксазол (бісептол, бактрим, гросептол), сульфатон, лідаприм, потесептил та ін. Оптимальним вважається співвідношення триметоприму до сульфаніламіду 1:5. Так, частіше використовуваний препарат бісептол містить 400 мг сульфаметоксазолу і 80 мг триметоприму. Комбінація сульфаніламідів із протималярійним засобом триметопримом створює можливість блокування синтезу тетрагідрофолієвої кислоти на двох етапах:

• конкуренції сульфаніламіду з параамінобензойною кислотою;

• блокування триметопримом ферменту, який забезпечує перетворення дигідрофолієвої кислоти у тетрагідрофолієву – дигідрофолатредуктази.

У результаті такої дії бактеріостатичий ефект переростає у бактерицидний. Резистентність мікроорганізмів до комбінованих препаратів розвивається повільно.

Потрібно зазначити, що чутливість дигідрофолатредуктази людського організму до триметоприму у 50000 раз нижча, ніж відповідного бактеріального ферменту.

Триметоприм легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту і добре проникає у всі тканини і рідини організму. Близько 50–60% введеної дози триметоприму виводиться із організму із сечею, решта – з мокротинням, жовчю та іншими шляхами.

Призначають бісептол при інфекціях середньої тяжкості. Дітям після 12 років і дорослим призначають по 2 таблетки двічі на добу. Існують ампульовані розчини септрину або бактрину для внутрішньовенного введення. Вміст ампули розводять у 5% розчині глюкози та вводять внутрішньовенно краплинно.

Показання до застосування бісептолу:

• інфекції дихальних шляхів (пневмонії, гострі бронхіти);

• пневмонії, спричинені пневмоцистами;

• інфекції нижніх і верхніх сечовивідних шляхів;

• ентерити та ентероколіти;

• запалення середнього вуха, менінгіти, сепсис (внутрішньовенне введення препарату);

• паразитарні інфекції: токсиплазмоз, тропічна малярія.

Побічні ефекти комбінованих препаратів: алергічні реакції, нефротоксичність, гепатотоксичність, метгемоглобінемія, гемолітична анемія, неврити, тератогенність, порфірії (у пацієнтів зі спадковими порушеннями обміну), недостатність фолієвої кислоти (проявляється анеміями, диспепсіями, гіпотрофіями, порушенням сперматогенезу). Можлива суперінфекція (найчастіше кандидоз).

Препарати протипоказані при захворюваннях печінки, нирок і порушеннях кровотворення. Не можна призначати їх дітям до 6 років та вагітним.

Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної будови

Ця група препаратів містить різні хімічні сполуки, які виявляють антибактеріальну дію:

1. Похідні хінолону.

2. Похідні нітрофурану.

3. Похідні хіноксоліну.

4. Оксазолідінони.

Хінолони

Розрізняють 3 покоління хінолонів, які відрізняються спектром дії, активністю та токсичністю.

Хінолони і покоління

Хінолони І покоління – нітроксолін, інтестопан, хініофон, хлорхінальдол, ентеросептол. Також є комбіновані препарати: мексаформ (містить ентеросептол і фанхінон (протимікробний і протиамебний засіб) і мексаза (містить ентеросептол, фанхінон, жовчні кислоти, панкреатин і бромелаїн (протеолітичний фермент із ананаса).

Хінолони І покоління порушують активність ферментних систем мікроорганізмів, що утворюють комплексні сполуки з іонами металів, які активують відповідні ферменти. Крім того, препарати цієї групи містять атоми галогенів (йод, хлор або бром), які спричиняють денатурацію білків. Фармакологічний ефект препаратів – бактерицидний.

Спектр дії хінолонів І покоління широкий: грампозитивні та грамнегативні бактерії, найпростіші (амеби, лямблії), гриби роду Candida. Потрібно мати на увазі, що до препаратів І покоління швидко розвивається резистентність мікроорганізмів.

Усі препарати, крім нітроксоліну, практично не всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, і через це діють лише на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. Препарати І покоління призначають всередину 4 рази на добу.

Близько 50% ентерально прийнятої дози нітроксоліну всмоктується в кров. Препарат зв`язується з білками плазми крові, погано проникає у рідини і тканини організму (крім ниркової тканини і передміхурової залози), виводиться через нирки у незміненому вигляді. Нітроксолін – малотоксичний препарат. Із побічних ефектів можливі алергічні висипання, диспептичні явища. Препарат забарвлює сечу хворих у яскраво-жовтий колір. Призначають при інфекціях сечовивідної системи.

Хініофон застосовують в основному для лікування амебної дизентерії. Хлорхінальдол, інтестопан і ентеросептол призначають при кишкових інфекціях (дизентерії, сальмонельозі, при розладах кишечника, зумовлених стафілококом, протеєм, ентеробактеріями). Якщо пацієнта непокоять хворобливі спазми гладенької мускулатури кишечника, то препаратом вибору є мексаформ, у разі метеоризму краще призначати мексазу, яка містить жовчні кислоти і протеолітичні ферменти. Хворим з гіпертиреозом протипоказані препарати, які містять йод.