Засоби, що застосовують при кишкових трематодозах

Для лікування кишкових трематодозів (метагонімозу) застосовують чотирихлористий етилен. Препарат погано всмоктується із кишечника. При підготовці хворого до дегельмінтизації впродовж 1–2 днів призначають їжу, що не містить жирів, але багата на вуглеводи. Також хворому протипоказані алкогольні напої. Через 15–20 хвилин після приймання препарату хворому дають сольовий проносний засіб. Препарат ефективний при анкілостомідозі. Для терапії кишкового трематодозу також може бути застосований празиквантель.

ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПОЗАКИШКОВИХ

ГЕЛЬМІНТОЗІВ

Засоби для лікування позакишкових

нематодозів

Із позакишкових нематодозів найчастіше спостерігаються філяріатози (у тому числі й онхоцеркоз, при якому вражаються тканини ока). До препаратів, які застосовують при цих гельмінтозах, відносять дитразин та івермектин.

Дитразину цитрат – ефективний препарат для лікування філяріатозів (найвища ефективність виражена щодо мікрофілярій). Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, частково метаболізується і виводиться із сечею впродовж 2 діб. Під впливом дитразину дорослі самки мікрофілярій втрачають здатність давати потомство і гинуть. Вважають, що препарат пригнічує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Дитразин забезпечує виражений терапевтичний ефект лише на ранніх стадіях захворювання. Використовують дитразин при філяріатозах різної локалізації. Із побічних ефектів типові головний біль, слабість, нудота, блювання. Ці ускладнення минають швидко і зумовлені дією продуктів розпаду мікрофілярій.

Високоефективним препаратом, який діє на мікрофілярії (не впливає на макрофілярії), є івермектин. Це напівсинтетична макроциклічна лактонова сполука, що є продуктом актиноміцетів. Ефект розвивається після однократного приймання всередину. Механізм дії івермектину зумовлений розвитком у гельмінтів в`ялого паралічу в результаті пригнічення препаратом медіатору ГАМК. Івермектин пригнічує життєдіяльність філярій і стронгілоїд. Найвища ефективність препарату спостерігається під час лікування онхоцеркозу, особливо при ураженні очей. Із побічних ефектів можливі лихоманка, сонливість, запаморочення, головний біль, бронхоспазми та ін.

Для лікування трихінельозу, який уражає м`язи та кишечник, ефективних препаратів немає. Деякий позитивний ефект забезпечує мебендазол.

Засоби для лікування позакишкових трематодозів

Із трематодозів найчастіше спостерігаються шистосомози, при яких уражаються судини і порушується функція кишечника, печінки, легенів, селезінки, вен сечостатевої системи і шлунково-кишкового тракту та ін. Вибір ефективних та безпечних засобів для боротьби з цими паразитами обмежений. Найбільш активним препаратом є празиквантель (білтрицид), який, як правило, задовільно переноситься хворими і має широкий спектр дії. Препарат ефективний також при інших позакишкових гельмінтозах (опісторхоз, клонорхоз, парагонімоз, фасциольоз, метагонімоз, шистосомоз та ін.). Характеристика препарату подана раніше.

Для лікування шистосомозів також застосовують препарат сурми – антимонілу натрію тартрат (винносурм`яно-натрієва сіль). Препарат вводять щодня внутрішньовенно повільно. Курс – 20 ін`єкцій. Препарат руйнує личинки гельмінтів, які знаходяться всередині яєць. Крім того, препарат взаємодіє з тіоловими групами ферментів анаеробного циклу, пригнічує життєдіяльність паразитів. Антимонілу натрію тартрат токсичний і часто спричиняє побічні ефекти. Виражена подразлива властивість є причиною розвитку флебітів на місці введення препарату. Потрапляння розчину під шкіру спричиняє різку болючість і набряк тканин. Можливі слабість, головний біль, екстрасистолія, металічний присмак у роті, нудота, болі у м`язах і суглобах, зниження тиску, безсоння, висипання на шкірі, кашель, біль за грудниною, анафілактична реакція. Антимонілу натрію тартрат протипоказаний при захворюваннях серця, печінки, нирок, вагітності, не можна призначати його під час менструацій. При отруєнні препаратом як антидот використовують унітіол.

Хлоксил ефективний при позакишкових гельмінтозах, спричинених трематодами (опісторхоз, фасцільоз), які вражають печінку, жовчні протоки, підшлункову залозу. Препарат знижує резистентність паразитів до дії протеолітичних ферментів, що зумовлює їх загибель. Призначають хлоксил усередину. За 1–2 дні до приймання препарату і в період лікування (2 дні) обмежують вживання жирів і виключають алкогольні напої. Ефективність препарату коливається в межах 35–40% випадків виліковування. У значної частини хворих спостерігається лише зменшення тяжкості інвазії. Яйця загиблих паразитів можуть виділятися впродовж 3 місяців після лікування. Хлоксил повільно всмоктується із кишечника. Основна частина препарату виводиться з калом впродовж першої доби. Частина препарату, яка потрапила в системний кровотік, затримується в організмі до 6–28 діб. Із побічних ефектів можуть спостерігатися головний біль, відчуття легкого сп`яніння, сонливість, болі в ділянці печінки та серця, алергічні висипання. Препарат протипоказаний при захворюваннях печінки, ураженнях міокарда і вагітності.

Для лікування фасцільозу найефективнішими є бітіонол і еметину гідрохлорид.

При парагонімозі препарат вибору – бітіонол. Із побічних ефектів для препарату типова діарея.