Препарати рослинного походження

Алкалоїди барвінку рожевого – вінкрістин і вінбластин виявляють антимітотичну дію. Препарати блокують мітоз під час метафази, порушуючи утворення і функціонування мікротрубочок веретена поділу. Розходження ниток ДНК до полюсів порушується, нитки деградують і клітина гине. Обидва препарати показані для лікування гемобластозів (гострий лейкоз, гематосаркома та ін.), раку молочної залози, нейробластоми та ін. Часто препарати комбінують з протибластомними засобами інших груп. Вводять їх внутрішньовенно. Із побічних ефектів розвиваються пригнічення кровотворення, ураження нирок, неврологічні розлади у вигляді атаксії, порушень нервово-м`язової передачі.

Препарати тисового дерева (таксол, таксотер) також виявляють протимітотичну активність. Показані препарати при раку молочної залози, яєчників, дрібноклітинному раку легенів і епітеліальних пухлинах голови та шиї.

Препарати із коренів подофіліну щитоподібного (етопозид та ін.) застосовують для лікування папіломатозу гортані та сечового міхура, при дрібноклітинному раку легенів, пухлині Юінга.

Препарати пізньоцвіту осіннього та пізньоцвіту розкішного – колхамін та колхіцін. Колхамін застосовують місцево у вигляді мазей при раку шкіри, у комбінації з сарколізином при раку стравоходу, раку шлунка. Під впливом препарату злоякісні клітини гинуть, а нормальні клітини епітелію практично не пошкоджуються. Лікування може супроводжуватися подразливим ефектом. Після відторгнення некротичних тканин рани заживають з гарним косметичним ефектом.

До препаратів цієї групи відносять подофілін (отримують із кореня подофілу щитоподібного). Його застосовують місцево при папіломатозі гортані і сечового міхура. Напівсинтетичні препарати подофілу теніпозид і етопозид використовують при дрібноклітинному раку легенів, пухлині Юінга, гемобластозах.

Терапія протипухлинними засобами рослинного походження супроводжується розвитком таких самих побічних ефектів, як і при застосуванні протибластомних засобів інших груп.

Також як протипухлинні препарати використовують настій і екстракт березового гриба (бефунгін), препарати чистотілу, календули, дикого маку, герані криваво-червоної, півонії звичайної, подорожника великого та ряду інших рослин.

Ферментні препарати

Із ферментних засобів використовують L-аспарагіназу для лікування гострої лімфобластної лейкемії та лімфосаркоми. Цей препарат руйнує L-аспарагін, який необхідний для синтезу білка, ДНК і РНК. Із побічних ефектів можливі токсичний вплив на нирки, печінку, підшлункову залозу, центральну нервову систему.

Гормональні препарати та їх аналоги

До цієї групи препаратів входять чоловічі та жіночі статеві гормони, їх антагоністи, а також глюкокортикоїди, які відіграють швидше допоміжну роль. Статеві гормони використовують для лікування злоякісних новоутворень передміхурової залози, яєчників, матки та молочної залози. Є дані про те, що під впливом статевих гормонів пухлинні клітини не гинуть, а лише гальмуються їх поділ та метастазування.

Андрогени (тестенат, медротестрону пропіонат, тестостерону пропіонат та ін.) застосовують при раку молочної залози у жінок зі збереженим менструальним циклом і у випадку, коли менопауза не перевищує 5 років. Андрогени у цих випадках пригнічують продукцію естрогенів. При використанні великих доз андрогенів можуть спостерігатися вірилізація (ріст волосся за чоловічим типом, огрубіння голосу), запаморочення, нудота та ін.

У жінок з менопаузою більше 5 років при раку молочної залози застосовують естрогени (етинілестрадіол, синестрол, фосфестрол, діетилстильбестрол). У таких хворих естрогени пригнічують продукцію гонадотропних гормонів гіпофіза, які опосередковано стимулюють ріст пухлинних клітин. Естрогени, крім того, застосовують при раку передміхурової залози. У даному випадку вони пригнічують функцію природних андрогенів. Одним із препаратів для лікування раку передміхурової залози є фосфестрол (натрієва сіль дифосфорного ефіру діетилстильбестролу). В організмі під дією кислої фосфатази пухлинних клітин із фосфестролу утворюється діетилстильбестрол. Препарат характеризується швидким розвитком ефекту і низькою токсичністю порівняно з діетилстильбестролом. Фосфестрол вводять внутрішньовенно і всередину. Однак через 1–2 роки застосування пухлинні клітини втрачають чутливість до естрогенних препаратів. При застосуванні естрогенів у чоловіків можуть спостерігатися фемінізація, диспептичні розлади, шкірне свербіння, геморагічні висипання.

При раку матки (ендометрія) застосовують гестогени (медроксипрогестерону ацетат та ін.), які спричиняють регресію пухлини у значної частини хворих.

Терапію статевими гормонами в онкології поєднують, як правило, з хірургічними та променевими методами лікування.

Протипухлинна активність притаманна також синтетичним агоністам гормона, який вивільняє гонадотропні гормони. Це лейпрорелін, гозерелін та ін., які при регулярному прийманні зменшують секрецію гонадотропних гормонів передньої частини гіпофіза. Застосовують препарати при раку передміхурової залози.

Глюкокортикоїди та препарати АКТГ в онкології часто зас-тосовують для лікування гострих лейкозів у дітей, а також при лімфогранулематозі, хронічному лімфолейкозі, лімфосаркомі.

Створення препаратів – антагоністів гормонів виявилося важливим для онкології. Так, антиестрогенні препарати (тамоксифен, тореміфен та ін.) здатні зв`язуватися з естрогенними рецепторами пухлинних клітин молочної залози і перешкоджати стимулювальному впливу на них естрогенів. Показані препарати для приймання всередину при естрогензалежних пухлинах молочної залози, особливо у жінок у менопаузі. Під час приймання препаратів можливі побічні ефекти у вигляді вагінальних кровотеч, почервоніння шкіри з відчуттям жару, блювання, дерматитів та ін.

Створені антиандрогенні засоби (флутамід, андрокур та ін.). Механізм їх дії пов`язаний з гальмуванням транспорту і зв`язуванням дегідротестостерону з рецепторами у клітинах передміхурової залози. Це затримує ріст пухлинних клітин у передміхуровій залозі. Призначають препарати всередину. Антиандрогенні засоби виявляють високу ефективність при раку передміхурової залози і у більшості хворих спричиняють тривалу ремісію. Переносяться препарати добре. Тривала терапія ними може супроводжуватися розвитком гінекомастії. Статева функція, як правило, не страждає.

У наш час створені препарати, які пригнічують синтез гормонів у організмі. Це інгібітори ароматази. У постменопаузний період естрогени утворюються із андрогенів, що синтезуються корою надниркових залоз. Регулює цей процес фермент ароматаза. Блокування ферменту порушує утворення естрогенів. До таких препаратів відносять летрозол, аміноглютетимід, летрозол та ін. Застосовують їх при раку молочної залози у постменопаузному періоді. Із побічних ефектів можуть спостерігатися головний біль, диспепсія, шкірні висипання, вагінальні кров`янисті виділення, загальна слабість та ін.