Розділ VII

Хіміотерапевтичні засоби антисептики та дезінфекційні засоби

За статистикою причиною 40–50% усіх захворювань людини є живі збудники, яких налічують близько 1000 різних видів. Це – бактерії, спірохети, рикетсії, хламідії, гриби, найпростіші, віруси. Крім того, захворювання можуть бути спричинені гельмінтами і членистоногими. Для боротьби зі збудниками використовуються різноманітні лікарські засоби, які доцільно поділити на 2 групи:

• антисептики і дезінфекційні засоби;

• хіміотерапевтичні засоби.

Антисептики використовують для боротьби зі збудниками, які знаходяться на поверхні тіла людини (на шкірі та слизових оболонках). Іноді антисептики використовують для боротьби з мікроорганізмами у шлунково-кишковому тракті і сечовивідних шляхах.

Дезінфекційні засоби призначені для знищення збудників у зовнішньому середовищі: знезараження медичних інструментів, предметів догляду за хворими, приміщень, посуду, одягу та випорожнень хворих.

Антисептики та дезінфекційні засоби повинні виявляти виражену протимікробну та протипаразитарну активність, не подразнювати тканин, не пошкоджувати предметів. Також ці засоби повинні бути безпечними для персоналу, який контактує з ними.

Хіміотерапевтичні засоби призначені для пригнічення життєдіяльності збудників у організмі людини. Зазначені препарати мають високу вибірковість дії стосовно певних видів мікроорганізмів. Хіміотерапевтичні засоби не повинні порушувати основних функцій організму людини. Застосовують їх з метою профілактики та лікування інфекційних захворювань.

Антисептики та дезінфекційні засоби використовують для лікування інфікованих ран, шкірних захворювань, при ураженнях слизових оболонок, для обробки приміщень, білизни, посуду та ін. Поділ препаратів на антисептики та дезінфікуючі засоби дещо умовний, оскільки ряд антисептиків у великих концентраціях використовують для дезінфекції приміщень. У той самий час ряд хіміотерапевтичних засобів можуть використовуватися як антисептики (фурацилін та ін.). Важливо, щоб при застосуванні антисептики не подразнювали тканин, погано всмоктувалися із місць нанесення, мали низьку токсичність і високу антибактеріальну активність, не спричиняли алергічних реакцій і звикання мікроорганізмів до них.

Механізми дії антисептиків та дезінфекційних засобів різноманітні. Вони можуть бути пов`язані з коагуляцією білків мікробної клітини, порушенням проникності плазматичної мембрани, гальмуванням ферментів мікроорганізмів.

За хімічною будовою ці препарати поділяють на такі групи.

1. Детергенти: церигель, рокал, зелене мило, хлоргексидин.

2. Похідні нітрофурану: фурацилін.

3. Група фенолу та його похідних: фенол, лізол, резорцин, дьоготь березовий, іхтіол.

4. Барвники: діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат (риванол).

5. Галогеновмісні сполуки:

• хлоровмісні сполуки: хлорне вапно, хлорамін Б, хлоргексидин;

• йодовмісні сполуки: розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йодинол, йодовідон.

6. Окисники: розчин перекису водню, калію перманганат.

7. Сполуки важких металів:

• срібла: срібла нітрат (ляпіс), протаргол, коларгол;

• цинку: цинку сульфат, цинку окис;

• міді: міді сульфат;

• ртуті: ртуті дихлорид (сулема), ртуті окис жовтий, ціанід ртуті;

• вісмуту: вісмуту нітрат основний, ксероформ, дерматол.

8. Спирти: спирт етиловий.

9. Альдегіди: формальдегід, гексаметилентетрамін (уротропін).

10. Кислоти та луги: кислота борна, кислота саліцилова, розчин аміаку, розчин натрію гідрокарбонату.

11. Препарати рослинного походження, що містять бактерицидні речовини: настої та настойки календули, ромашки, шавлії, евкаліпту, звіробою, часнику, цибулі, софори японської та ін.