- •Вступ до мікроекономіки
- •Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
- •1.3. Основні поняття та припущення. Крива виробничих можливостей
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
- •2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
- •2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Крива байдужості, її властивості
- •Та форми
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 4 Аналіз зміни рівноваги споживача
- •4.1. Зміна рівноваги споживача при зміні доходу та ціни товару
- •4.2. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 5 Основи теорії попиту та пропозиції
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Вплив цінових та нецінових факторів на зміну попиту
- •5.3. Аналіз пропозиції
- •5.4. Вплив цінових та нецінових факторів на пропозицію
- •Вплив основних нецінових факторів пропозиції: Ціни на інші товари впливають у залежності від типу товару:
- •Податки та дотації. Податки розглядаються як додаткові витрати і тому збільшення податків призводить до скорочення пропозиції, а збільшення дотацій до її розширення та навпаки.
- •Кількість виробників. Збільшення виробників на ринку розширює пропозицію і зміщує криву праворуч та навпаки. Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Задача №2. Визначте в яких випадках мова йде про зміну попиту, а в яких про зміну обсягу попиту:
- •Задача №3. Покажіть на графіку направлення зміщення кривої попиту на товар а, якщо:
- •Тема 6 Еластичність попиту та пропозиції
- •6.1. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту
- •6.2. Нецінова еластичність попиту
- •6.3. Цінова еластичність пропозиції
- •6.4. Застосування теорії еластичності
- •Еластичність та виручка
- •Б) за умови нееластичного попиту
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 7 Часткова ринкова рівновага
- •7.1. Встановлення ринкової рівноваги
- •7.2. Зміна стану рівноваги
- •7.3. Надлишки споживачів та виробників
- •7.4. Державне регулювання та зміна стану рівноваги
- •Вищому від рівноважного.
- •Нижчому від рівноважного.
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 3. Теорія поведінки виробника
- •Тема 8 Мікроекономічна модель підприємства
- •8.1. Сутність та основні способи класифікації
- •Підприємств
- •Класифікація підприємств
- •8.2. Особливості функціонування підприємства в ринкових умовах
- •8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
- •9.1. Виробнича функція та її властивості
- •9.2. Продуктивність факторів виробництва
- •9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника
- •9.4. Віддача від масштабу виробництва
- •Збільшення масштабу виробництва
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 10 Витрати виробництва та прибуток
- •10.1. Поняття витрат виробництва
- •10.2. Доход та прибуток підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 4. Ринкові структури
- •Тема 11 Ринок досконалої конкуренції
- •11.1. Структура ринку
- •Загальна характеристика ринкових структур
- •11.2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції
- •11.3. Попит та виручка конкурентної фірми
- •11.4. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •Заснований на порівнянні загальної виручки та загальних витрат:
- •11.5. Пропозиція фірми та галузі. Рівновага в короткостроковому періоді
- •11.6. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •22. На будь-якому ринку фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляється такий обсяг продукції, при якому:
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 12 Ринок монополії
- •12.1. Загальна характеристика ринку
- •12.2. Попит та виручка фірми монополіста
- •12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага
- •1) Порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:
- •12.4. Максимізація прибутку монополіста в довгостроковому періоді
- •12.5. Цінова дискримінація
- •12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 13 Ринок монополістичної конкуренції
- •13.1. Загальна характеристика ринку монополістичної конкуренції
- •13.2. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
- •13.3. Нецінова конкуренція
- •2) Нераціональне використання дефіцитних ресурсів;
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 14 Ринок олігополії
- •14.1. Загальна характеристика ринку олігополії
- •14.2. Моделі олігополії
- •14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 15 Утворення похідного попиту
- •15.1. Ринок факторів виробництва та його особливості
- •15.2. Попит фірми на фактори виробництва та правило оптимального вибору ресурсів
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 16 Ціноутворення на ринку факторів виробництва
- •16.1. Пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •16.2. Рівновага фірми та галузі на конкурентному ринку праці
- •16.3. Пропозиція на ринку землі та встановлення рівноваги
- •16.4. Пропозиція та рівновага на ринку капіталу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 17 Аналіз загальної рівноваги та ефективність
- •17.1. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
- •17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
- •17.4. Рівновага в економіці обміну
- •17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
Споживач – це основний суб’єкт ринку, який пред’являє попит на товари та послуги.
Купуючи певні блага, він намагається задовольнити якомога більше своїх потреб, тобто максимізувати корисність. Але, купуючи товари та послуги, споживач стикається з певними обмеженнями, зокрема цінами на товари та своїм бюджетом. У зазначених умовах основною метою споживача є максимізація корисності при обмеженому бюджеті та встановленому рівні цін.
Виділяють два теоретичних підходи до аналізу поведінки споживача:
− кардиналістський;
– ординалістський.
За кардиналістським підходом поняття корисності є ключовим і для його кількісного вимірювання вводиться умовна одиниця виміру – «ютиль» (від англ. utіlіty − корисність). Цей підхід передбачає, що споживач намагається так розподілити свій бюджет між товарами та послугами, щоб корисність в «ютилях» була максимальною.
За ординалістським підходом споживач порівнює товари та впорядковує їх за ступінню корисності: товар А кращий за товар В, товар В кращий за товар С і т.д.
Ординалістський підхід є більш сучасним та виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах».
2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
Ключовим поняттям кардиналістської теорії є поняття корисності, яке визначає поведінку споживача при виборі певних товарів та послуг. Термін «корисність» був вперше введений у науковий оборот ще 200 років тому англійським філософом І. Бентамом.
Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання благ.
Корисність є суб’єктивним поняттям. Для різних людей оцінка корисності одного й того ж блага буде різною або взагалі протилежною. Навіть для однієї людини корисність одного й того ж блага може відрізнятися в залежності від багатьох факторів, наприклад, від інтенсивності потреби та ступеня її насиченості, запасу блага та ін. Тому реальної одиниці вимірювання корисності (такої як кілограм, метр) не існує, так як і пристрою, за допомогою якого можна було б виміряти задоволення, яке отримує людина від споживання того чи іншого блага.
Для узагальнення мотивації поведінки споживача було введено умовну одиниця виміру корисності, яка отримала назву «ютиль» (від англ. utіlіty - корисність). Таким чином, корисність – це наукова абстракція, яка використовується дослідниками для визначення того як раціональні споживачі розподіляють свої обмежені ресурси (бюджет) між товарами, які приносять їм задоволення.
Для більш детального аналізу було виділено поняття сукупної (загальної) і граничної корисності.
Сукупна (загальна) корисність (TU) – це сума корисностей, які отримує споживач від всіх спожитих товарів та послуг.
Її функція відображає залежність сукупної корисності TU від загальної кількості спожитих благ:
, (2.1)
де: X, Y – кількість спожитих благ.
Для аналізу поведінки споживача використовується спрощена модель максимізації корисності, за якої споживач споживає лише одне благо Х. Відповідно функція загальної корисності буде мати наступний вигляд:
(2.2)
Вважається, що при збільшенні споживання товару Х, загальна корисність TU зростає лише до певного рівня, доки не буде придбано занадто багато одиниць товару Х. Потім вона починає спадати.
Для оцінки зміни сукупної корисності використовується гранична корисність.
Гранична корисність (MU) – це приріст сукупної корисності товарів при збільшенні споживання блага Х на одиницю. Можна також сказати, що гранична корисність – це додаткова корисність, яку отримує споживач від споживання кожної додаткової одиниці блага Х.
Математично граничну корисності благ можна представити як функцію:
або (2.3)
Досліджуючи поведінку споживачів, німецький вчений Г. Госсен зробив висновок про те, що блага мають цінність для індивіда тільки у випадку, коли їх кількість менша за необхідну, причому цінність кожної наступної одиниці блага зменшується. Цю залежність він відобразив у своєму першому законі.
Перший закон Госсена одержав назву закону спадної граничної корисності. Його суть полягає в тому, що корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару Х зменшуються. Так, наприклад, корисність від першої сорочки буде найбільшою, від другої вона вже зменшиться і т.д.
За допомогою спрощеної моделі максимізації корисності проілюструємо дію першого закону Г. Госсена. Для проведення аналізу наведено умовні дані у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
-
Кількість блага
Х, од.
Сукупна корисність TU, ютилів
Гранична корисність MU =∆TU/∆Х, ютилів
1
8
8
2
14
6
3
18
4
4
20
2
5
20
0
6
18
-2
За даними табл. 2.1 побудовано графіки сукупної та граничної корисності (рис.2.1).
Аналіз таблиці та графіків дозволяє зробити висновок, який полягає в тому, що при збільшенні споживання товару Х сукупна корисність зростає лише до певного рівня (до 5-ї одиниці). Відповідно гранична корисність при збільшенні споживання до 5-ї одиниці завжди зменшується. Коли загальна корисність досягає свого максимального значення 20 ютилів, гранична корисність складає 0 ютилів. Подальше збільшення споживання товару Х приводить до того, що гранична корисність набуває від’ємного значення, тобто споживач починає нести збитки від наступної 6-ї одиниці, а сукупна корисність починає спадати.
Отже, між сукупною та граничною корисністю існує певний обернений зв’язок: коли сукупна корисність зростає, гранична – спадає, а коли сукупна досягає максимуму, гранична дорівнює нулю. Той відрізок, де сукупна корисність починає спадати, не входить до функції корисності.
Аналізуючи взаємозв’язок між сукупною та граничною корисністю необхідно зазначити, що сукупна корисність дорівнює сумі всіх граничних корисностей товару. Наприклад, корисність від споживання 3-х одиниць товару Х складає 18 ютилів, що відповідає сумі граничних корисностей цих товарів 8 + 6 + 4 = 18 ютилів.
Закон Г. Госсена розповсюджується на більшість товарів. Але будь-яке правило передбачає певні виключення. Так, наприклад, на першому етапі гранична корисність товарів для людей, схильних до певних пристрастей, може бути зростаючою, але потім вона все ж починає спадати. Така зміна граничної корисності притаманна колекціонерам, наркоманам, ігроманам та іншим людям, які знаходяться в залежності від певних речей.