- •Вступ до мікроекономіки
- •Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
- •1.3. Основні поняття та припущення. Крива виробничих можливостей
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
- •2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
- •2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Крива байдужості, її властивості
- •Та форми
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 4 Аналіз зміни рівноваги споживача
- •4.1. Зміна рівноваги споживача при зміні доходу та ціни товару
- •4.2. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 5 Основи теорії попиту та пропозиції
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Вплив цінових та нецінових факторів на зміну попиту
- •5.3. Аналіз пропозиції
- •5.4. Вплив цінових та нецінових факторів на пропозицію
- •Вплив основних нецінових факторів пропозиції: Ціни на інші товари впливають у залежності від типу товару:
- •Податки та дотації. Податки розглядаються як додаткові витрати і тому збільшення податків призводить до скорочення пропозиції, а збільшення дотацій до її розширення та навпаки.
- •Кількість виробників. Збільшення виробників на ринку розширює пропозицію і зміщує криву праворуч та навпаки. Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Задача №2. Визначте в яких випадках мова йде про зміну попиту, а в яких про зміну обсягу попиту:
- •Задача №3. Покажіть на графіку направлення зміщення кривої попиту на товар а, якщо:
- •Тема 6 Еластичність попиту та пропозиції
- •6.1. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту
- •6.2. Нецінова еластичність попиту
- •6.3. Цінова еластичність пропозиції
- •6.4. Застосування теорії еластичності
- •Еластичність та виручка
- •Б) за умови нееластичного попиту
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 7 Часткова ринкова рівновага
- •7.1. Встановлення ринкової рівноваги
- •7.2. Зміна стану рівноваги
- •7.3. Надлишки споживачів та виробників
- •7.4. Державне регулювання та зміна стану рівноваги
- •Вищому від рівноважного.
- •Нижчому від рівноважного.
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 3. Теорія поведінки виробника
- •Тема 8 Мікроекономічна модель підприємства
- •8.1. Сутність та основні способи класифікації
- •Підприємств
- •Класифікація підприємств
- •8.2. Особливості функціонування підприємства в ринкових умовах
- •8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
- •9.1. Виробнича функція та її властивості
- •9.2. Продуктивність факторів виробництва
- •9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника
- •9.4. Віддача від масштабу виробництва
- •Збільшення масштабу виробництва
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 10 Витрати виробництва та прибуток
- •10.1. Поняття витрат виробництва
- •10.2. Доход та прибуток підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 4. Ринкові структури
- •Тема 11 Ринок досконалої конкуренції
- •11.1. Структура ринку
- •Загальна характеристика ринкових структур
- •11.2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції
- •11.3. Попит та виручка конкурентної фірми
- •11.4. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •Заснований на порівнянні загальної виручки та загальних витрат:
- •11.5. Пропозиція фірми та галузі. Рівновага в короткостроковому періоді
- •11.6. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •22. На будь-якому ринку фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляється такий обсяг продукції, при якому:
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 12 Ринок монополії
- •12.1. Загальна характеристика ринку
- •12.2. Попит та виручка фірми монополіста
- •12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага
- •1) Порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:
- •12.4. Максимізація прибутку монополіста в довгостроковому періоді
- •12.5. Цінова дискримінація
- •12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 13 Ринок монополістичної конкуренції
- •13.1. Загальна характеристика ринку монополістичної конкуренції
- •13.2. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
- •13.3. Нецінова конкуренція
- •2) Нераціональне використання дефіцитних ресурсів;
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 14 Ринок олігополії
- •14.1. Загальна характеристика ринку олігополії
- •14.2. Моделі олігополії
- •14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 15 Утворення похідного попиту
- •15.1. Ринок факторів виробництва та його особливості
- •15.2. Попит фірми на фактори виробництва та правило оптимального вибору ресурсів
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 16 Ціноутворення на ринку факторів виробництва
- •16.1. Пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •16.2. Рівновага фірми та галузі на конкурентному ринку праці
- •16.3. Пропозиція на ринку землі та встановлення рівноваги
- •16.4. Пропозиція та рівновага на ринку капіталу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 17 Аналіз загальної рівноваги та ефективність
- •17.1. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
- •17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
- •17.4. Рівновага в економіці обміну
- •17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
9.1. Виробнича функція та її властивості
Мікроекономічний аналіз розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію.
Підприємство є відкритою економічною системою, яка одночасно є як споживачем факторів виробництва, так і виробником продукції та її продавцем на ринках товарів і послуг.
Фактори виробництва або ресурси – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Розрізняють наступні групи факторів виробництва: праця – всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, – засоби виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності; природні ресурси – все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.
Зважаючи на можливості підприємства змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність його як мікросистеми досліджують протягом певних періодів часу:
1) миттєвого – період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути змінений;
2) короткострокового – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші – як постійні;
3) довгострокового – період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.
За кількістю найменувань продукції підприємства можливо поділити на монопродуктові та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприємство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.
Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку.
Крім того, підприємство володіє самостійністю та автономністю у прийнятті рішень щодо своєї діяльності. Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певним спрощенням. Суб’єкт господарювання може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше підприємство не зможе втриматись у своєму бізнесі та досягати інших цілей.
Виробничі відносини на мікрорівні – це, передусім, технологічні відносини. Технологія – це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага.
Технологічна залежність між структурою витрат ресурсів та максимально можливим випуском продукції в теорії виробництва виражається за допомогою виробничої функції. Адже купівля факторів виробництва підпорядковується виробничим цілям, які і відображає виробнича функція.
Таким чином, виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (Х), що для цього використовуються:
Q = f (х1, х2, …, хі, …, xn), (9.1)
Існує багато типів виробничих функцій, оскільки кожна фірма має свою технологію виробництва. Це означає, що існує багато альтернативних варіантів виробництва певного обсягу продукції за різних комбінацій використання факторів виробництва. Отже, технологічно ефективних способів виробництва може бути багато, але економічно ефективним є лише один – той, який забезпечує мінімальні витрати.
В залежності від періоду часу фірма може змінювати або декілька факторів виробництва (в короткостроковому періоді) або всі (в довгостроковому періоді).
Для спрощення аналізу поведінки виробника вважається, що фірма в короткостроковому періоді може змінити використання лише одного фактору – праці (L). Всі інші фактори виробництва залишаються незмінними. Таким чином виробнича функція в короткостроковому періоді буде мати такий вигляд:
Q = f (Lі) – однофакторна виробнича функція (9.2)
Вона показує, який максимальний обсяг випуску можна одержати за даного рівня використання змінного фактору L.
У довгостроковому періоді весь спектр комбінацій факторів виробництва приймається як витрати праці (L) й капіталу (К). Відповідно виробнича функція може бути визначена так:
Q = f (L, K) – двофакторна виробнича функція, (9.3)
Вона показує максимальний обсяг продукції Q, що виробляється за певної комбінації ресурсів L та К, за даною технологією.
Виробнича функція при даній технології має властивості, що визначають співвідношення між обсягом виробництва та кількістю використаних факторів. Для різних видів виробництва виробничі функції розрізняються, проте всі вони мають спільні риси:
1) існує межа для зростання обсягу випуску, що може бути досягнута збільшенням витрат одного ресурсу при інших рівних умовах. Так, у фірми при фіксованій кількості машин та виробничих приміщень є межа збільшення випуску шляхом підвищення кількості додаткових робочих, оскільки робітник не буде забезпечений машинами для роботи.
2) існує певна взаємна доповнюваність факторів, проте без зменшення обсягу випуску ймовірна та визначена взаємозалежність даних факторів виробництва. Так, для випуску блага може бути використані різні комбінації ресурсів, можна виробити це благо при використанні меншого обсягу капіталу та більшого обсягу витрат праці й навпаки. В першому випадку виробництво вважається технічно ефективним порівняно з другим випадком.
Але існує межа того, наскільки праця може бути замінена більшим обсягом капіталу, щоб не скоротилося виробництво. З іншого боку, є межа використання ручної праці без використання машин.