- •Вступ до мікроекономіки
- •Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
- •1.3. Основні поняття та припущення. Крива виробничих можливостей
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
- •2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
- •2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Крива байдужості, її властивості
- •Та форми
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 4 Аналіз зміни рівноваги споживача
- •4.1. Зміна рівноваги споживача при зміні доходу та ціни товару
- •4.2. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 5 Основи теорії попиту та пропозиції
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Вплив цінових та нецінових факторів на зміну попиту
- •5.3. Аналіз пропозиції
- •5.4. Вплив цінових та нецінових факторів на пропозицію
- •Вплив основних нецінових факторів пропозиції: Ціни на інші товари впливають у залежності від типу товару:
- •Податки та дотації. Податки розглядаються як додаткові витрати і тому збільшення податків призводить до скорочення пропозиції, а збільшення дотацій до її розширення та навпаки.
- •Кількість виробників. Збільшення виробників на ринку розширює пропозицію і зміщує криву праворуч та навпаки. Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Задача №2. Визначте в яких випадках мова йде про зміну попиту, а в яких про зміну обсягу попиту:
- •Задача №3. Покажіть на графіку направлення зміщення кривої попиту на товар а, якщо:
- •Тема 6 Еластичність попиту та пропозиції
- •6.1. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту
- •6.2. Нецінова еластичність попиту
- •6.3. Цінова еластичність пропозиції
- •6.4. Застосування теорії еластичності
- •Еластичність та виручка
- •Б) за умови нееластичного попиту
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 7 Часткова ринкова рівновага
- •7.1. Встановлення ринкової рівноваги
- •7.2. Зміна стану рівноваги
- •7.3. Надлишки споживачів та виробників
- •7.4. Державне регулювання та зміна стану рівноваги
- •Вищому від рівноважного.
- •Нижчому від рівноважного.
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 3. Теорія поведінки виробника
- •Тема 8 Мікроекономічна модель підприємства
- •8.1. Сутність та основні способи класифікації
- •Підприємств
- •Класифікація підприємств
- •8.2. Особливості функціонування підприємства в ринкових умовах
- •8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
- •9.1. Виробнича функція та її властивості
- •9.2. Продуктивність факторів виробництва
- •9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника
- •9.4. Віддача від масштабу виробництва
- •Збільшення масштабу виробництва
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 10 Витрати виробництва та прибуток
- •10.1. Поняття витрат виробництва
- •10.2. Доход та прибуток підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 4. Ринкові структури
- •Тема 11 Ринок досконалої конкуренції
- •11.1. Структура ринку
- •Загальна характеристика ринкових структур
- •11.2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції
- •11.3. Попит та виручка конкурентної фірми
- •11.4. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •Заснований на порівнянні загальної виручки та загальних витрат:
- •11.5. Пропозиція фірми та галузі. Рівновага в короткостроковому періоді
- •11.6. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •22. На будь-якому ринку фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляється такий обсяг продукції, при якому:
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 12 Ринок монополії
- •12.1. Загальна характеристика ринку
- •12.2. Попит та виручка фірми монополіста
- •12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага
- •1) Порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:
- •12.4. Максимізація прибутку монополіста в довгостроковому періоді
- •12.5. Цінова дискримінація
- •12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 13 Ринок монополістичної конкуренції
- •13.1. Загальна характеристика ринку монополістичної конкуренції
- •13.2. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
- •13.3. Нецінова конкуренція
- •2) Нераціональне використання дефіцитних ресурсів;
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 14 Ринок олігополії
- •14.1. Загальна характеристика ринку олігополії
- •14.2. Моделі олігополії
- •14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 15 Утворення похідного попиту
- •15.1. Ринок факторів виробництва та його особливості
- •15.2. Попит фірми на фактори виробництва та правило оптимального вибору ресурсів
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 16 Ціноутворення на ринку факторів виробництва
- •16.1. Пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •16.2. Рівновага фірми та галузі на конкурентному ринку праці
- •16.3. Пропозиція на ринку землі та встановлення рівноваги
- •16.4. Пропозиція та рівновага на ринку капіталу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 17 Аналіз загальної рівноваги та ефективність
- •17.1. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
- •17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
- •17.4. Рівновага в економіці обміну
- •17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
З моменту свого заснування підприємство набуває організаційно-правової форми, що визначає його структуру, принципи, зміст і форми діяльності.
Організаційно-правова форма підприємства – це форма об'єднання фізичних та юридичних осіб для здійснення спільної діяльності у межах створеної ними, згідно з чинним законодавством, господарської структури.
Кожне підприємство належить до певної організаційно-правової форми, що обумовлена формою його власності, правовим режимом, переданим йому засновниками майна; законодавчими обмеженнями щодо діяльності конкретної організаційно-правової форми; повноваженнями щодо управління майном юридичної особи; вимогами законодавства до складу його засновників і меж їх відповідальності за зобов'язаннями створеної ними юридичної особи; характером повноважень управління та деякими іншими особливостями.
Суб'єктами малого підприємництва в Україні є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу – 500000 євро. Такі підприємства можуть бути новоствореними або виділеними зі складу діючих, які є засновниками малих підприємств. Головним критерієм для зарахування господарського об'єкта до малих підприємств є кількість працівників, яка залежить від галузі та виду діяльності: в промисловості та будівництві – до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери – до 50, у науці та науковому обслуговуванні – до 100, у невиробничій сфері – до 25, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.
У 90-ті роки XX ст. в економіці України почали функціонувати підприємства у формі господарських товариств.
Господарські товариства – підприємства створені на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: АТ, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), повні товариства, командитні товариства.
Акціонерні товариства формують статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки його майном, а кожен акціонер – у межах належних йому акцій. Статутний фонд АТ не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам на момент його створення.
У деяких випадках конкретна організаційно-правова форма є обов'язковою передумовою для певного виду діяльності. Наприклад, інвестиційний фонд може бути створений лише у формі ЗАТ, його статутний фонд повинен бути не меншим суми, еквівалентної 2000 мінімальних зарплат. Якщо інвестиційна компанія здійснює спільні інвестиції, її статутний фонд має становити не менше 50 тис. мінімальних зарплат.
АТ мають фінансові (створюється механізм оперативної мобілізації масштабних інвестицій і регулярного одержання прибутку у формі дивідендів для власників акцій), економічні (акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акцій), соціальні (акціонування є важливою формою роздержавлення власності, перетворення найманих працівників на співвласників майна) переваги.
Товариства з обмеженою відповідальністю. Це товариства, які мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статутний фонд повий, ц бути не меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. ТОВ несуть відповідальність за зобов'язаннями лише розміром статутного фонду, а кожний учасник – ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Це один з найпоширеніших видів господарських товариств у економічній сфері України.
Товариства з додатковою відповідальністю – це товариства, учасники яких відповідають за боргами товариства своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум – належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному до свого внеску. Граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах. В Україні у формі ТДВ обов'язково повинні функціонувати довірчі товариства, які здійснюють представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна (коштів, ЦП, документів, які засвідчують право власності довірителя) щодо реалізації прав його власників.
Загалом менш поширеними є повні та командитні товариства.
Повні товариства. їх учасники зі своїх внесків формують статутний фонд, займаються спільною підприємницькою діяльністю, несуть необмежену й солідарну відповідальність усім своїм майном за зобов'язаннями товариства, що виникли до чи після їх вступу до нього.
Командитні товариства – це товариства змішаного типу, в яких поєднуються особливості товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства. Одні їх учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть відповідальність за його зобов'язаннями всім своїм майном (повні товариші, або комплементарії), інші учасники (вкладники, або командисти) не беруть участі в підприємницькій діяльності та управлінні товариством, їх відповідальність обмежена вкладом у майно товариства.
Правовий статус усіх видів господарських товариств визначаться нормами Закону України «Про господарські товариства», який регулює особливості їх створення, права та обов'язки, рівень відповідальності учасників і засновників.
З точки зору організаційних форм взаємодії підприємств у сфері виробництва та обігу виділяють наступні форми їх об’єднань: картель, синдикат, трест, концерн, конгломерат.
Картелі та синдикати охоплюють тільки сферу обігу: підприємства, що об’єднуються в картелі, домовляються про розподіл ринків та єдину цінову політику; в межах синдикату створюється загальна збутова контора, а підприємства домовляються про квоти виробництва продукції. При об’єднані підприємств в трест вони повністю втрачають юридичну та економічну самостійність, і трест несе повну відповідальність за результати господарської діяльності будь якого свого підприємства. В концерні підприємства зберігають юридичну і господарську самостійність, але над ними встановлюється фінансовий контроль з боку головної фірми, яка несе відповідальність за результати господарської діяльності в межах належного їй пакету акцій. Конгломерат та диверсифікований концерн являють собою багатогалузеві об’єднання. Але, перший не має галузевого ядра і в ньому превалює фінансовий капітал, тоді як в другому таке ядро присутнє та головним є промисловий капітал.