Задачі для розв’язання

Задача №1. Споживач має 3 грн., які хоче витратити на два товари X та Y. Кожна одиниця товару Х коштує 0,5 грн., товару Y – 1 грн. Функції загальної корисності для споживача задані в таблиці:

Кількість	1	2	3	4
TUХ	8	13	17	20
TUY	12	22	30	36

Якою повинна бути оптимальна комбінація товарів, щоб споживач отримав максимальну корисність. Визначте загальну корисність оптимальної комбінації товарів.

Задача №2. Споживач має 25 грн., які хоче витратити на придбання трьох товарів А, В і С. Функції їх граничних корисностей (MU) та ціни (Р) відповідно задано:

MU_A = 16/A Р_А = 1грн.

MU_B = 32/B Р_В = 4грн.

MU_C = 40/C Р_С = 5грн.

Гранична корисність грошей  = 4 ютил / грн.

Визначте оптимальний вибір споживача та суму, яку при цьому він витратить. Розрахуйте загальну корисність оптимального набору та порівняйте її з корисністю витрачених грошей.

Задача №3. Споживач придбав певну кількість товарів Х та Y. Кожна одиниця товару Х коштує 5 грн., а товару Y – 7 грн. Граничні корисністі цих товарів відповідно складають 10 ютилів та 21 ютилів.

Визначте, чи максимізує споживач корисність від придбання цих товарів. Якщо ні, то споживання яких товарів необхідно зменшити для досягнення максимальної корисності?

Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача

3.1. Крива байдужості, її властивості

Та форми

Дослідження поведінки споживача має важливе практичне значення, оскільки дозволяє прогнозувати величину, структуру та динаміку ринкового попиту.

Розглянутий кардиналістський підхід має свою мотивацію та відносну простоту при розрахунках, але в реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності двох або більше товарів певним числовим показником, визначити, на скільки один товар для нього корисніший за інший. Тому більшої уваги заслуговує ординалістська теорія поведінки споживача, в основі якої лежить не кількісне визначення корисності, а її якісне порівняння, що полегшує практичне застосування цієї теорії.

Зазначений підхід до аналізу поведінки споживача є більш сучасним. Він виключає такий недолік як визначення корисності товарів в умовних одиницях «ютилах» і тому на практиці знайшов своє застосування. В основі ординалістського підходу лежать такі припущення (аксіоми):

– порівнянність – споживач здатний порівняти два набори товарів та вибрати для себе привабливіший або вказати на їх еквівалентність: набір А кращий за В або набір В кращий за А, або набори рівноцінні. Відповіді «не знаю» не існує;

– транзитивність – споживач встановлює певний порядок уподобань: якщо набір А привабливіший для нього ніж набір В, той в свою чергу привабливіший за набір С, то набір А буде привабливіший також і за набір С;

– «чим більше, тим краще» – для споживача всі блага є бажані: якщо набір А містить хоча б на одну одиницю товарів більше ніж набір В, то він вважається кращим.

Припустимо споживача бажає придбати два товари Х та Y. Різні набори цих товарів можуть відрізнятися за своєю привабливістю, а можуть бути і рівнозначними для споживача. Так, наприклад, споживачу може бути байдуже, чи придбати набір А (4Y та 2Х) чи набір В (2Х та 4Y). Крім цих наборів існує безліч інших, які можуть бути однаковими за своєю привабливістю для споживача.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в системі координат. З’єднавши точки, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб споживача, одержимо криву байдужості (рис. 3.1).

Крива байдужості – це лінія, всі точки якої показують такі комбінації товарів Х та Y, які забезпечують однаковий рівень корисності. Тобто споживачу байдуже, яку комбінацію товарів обрати.

Через будь-яку точку в системі координат можна провести криву байдужості. Кожна крива буде відображати певний рівень корисності. Сукупність таких кривих утворює карту кривих байдужості.

Криві байдужості мають такі властивості:

• не перетинаються;

• чим вище від початку координат розташована крива байдужості, тим вищий рівень корисності товарів вона представляє;

• криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості товарів;

• гранична норма заміщення при просуванні вздовж кривої байдужості зменшується.

Кожна точка кривої байдужості характеризується показником граничної норми заміщення MRS_XY. Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному рівні корисності, але збільшення кількості одного товару в кошику супроводжується зменшенням кількості іншого на певну величину. Кількість одного блага, від якої споживач змушений відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага називається граничною нормою заміщення. Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

(3.1)

Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ.

Так, наприклад, якщо Антону більше подобається картопля, а Андрію – рис, то відповідно їх криві байдужості будуть мати різний нахил (рис. 3.2).

Різницю у перевагах споживачів можна показати за допомогою показника граничної норми заміщення. Так Антон заради однієї порції рису готовий відмовитись лише від половини порцій картоплі, а Андрій заради однієї порції рису готовий відмовитись від двох порцій картоплі.

Якщо споживач віддає перевагу одному з товарів, то це означає, що задля додаткової одиниці цього товару, він готовий пожертвувати значною кількістю іншого товару. Відповідно до цього буде змінюватись і нахил кривих.

Криві байдужості можуть мати й інші форми. Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою та дорівнює одиниці, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих (рис. 3.3).

Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю, а криві байдужості мають вигляд прямого кута (рис. 3.4).