- •Вступ до мікроекономіки
- •Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
- •1.3. Основні поняття та припущення. Крива виробничих можливостей
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
- •2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
- •2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Крива байдужості, її властивості
- •Та форми
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 4 Аналіз зміни рівноваги споживача
- •4.1. Зміна рівноваги споживача при зміні доходу та ціни товару
- •4.2. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 5 Основи теорії попиту та пропозиції
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Вплив цінових та нецінових факторів на зміну попиту
- •5.3. Аналіз пропозиції
- •5.4. Вплив цінових та нецінових факторів на пропозицію
- •Вплив основних нецінових факторів пропозиції: Ціни на інші товари впливають у залежності від типу товару:
- •Податки та дотації. Податки розглядаються як додаткові витрати і тому збільшення податків призводить до скорочення пропозиції, а збільшення дотацій до її розширення та навпаки.
- •Кількість виробників. Збільшення виробників на ринку розширює пропозицію і зміщує криву праворуч та навпаки. Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Задача №2. Визначте в яких випадках мова йде про зміну попиту, а в яких про зміну обсягу попиту:
- •Задача №3. Покажіть на графіку направлення зміщення кривої попиту на товар а, якщо:
- •Тема 6 Еластичність попиту та пропозиції
- •6.1. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту
- •6.2. Нецінова еластичність попиту
- •6.3. Цінова еластичність пропозиції
- •6.4. Застосування теорії еластичності
- •Еластичність та виручка
- •Б) за умови нееластичного попиту
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 7 Часткова ринкова рівновага
- •7.1. Встановлення ринкової рівноваги
- •7.2. Зміна стану рівноваги
- •7.3. Надлишки споживачів та виробників
- •7.4. Державне регулювання та зміна стану рівноваги
- •Вищому від рівноважного.
- •Нижчому від рівноважного.
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 3. Теорія поведінки виробника
- •Тема 8 Мікроекономічна модель підприємства
- •8.1. Сутність та основні способи класифікації
- •Підприємств
- •Класифікація підприємств
- •8.2. Особливості функціонування підприємства в ринкових умовах
- •8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
- •9.1. Виробнича функція та її властивості
- •9.2. Продуктивність факторів виробництва
- •9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника
- •9.4. Віддача від масштабу виробництва
- •Збільшення масштабу виробництва
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 10 Витрати виробництва та прибуток
- •10.1. Поняття витрат виробництва
- •10.2. Доход та прибуток підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 4. Ринкові структури
- •Тема 11 Ринок досконалої конкуренції
- •11.1. Структура ринку
- •Загальна характеристика ринкових структур
- •11.2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції
- •11.3. Попит та виручка конкурентної фірми
- •11.4. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •Заснований на порівнянні загальної виручки та загальних витрат:
- •11.5. Пропозиція фірми та галузі. Рівновага в короткостроковому періоді
- •11.6. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •22. На будь-якому ринку фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляється такий обсяг продукції, при якому:
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 12 Ринок монополії
- •12.1. Загальна характеристика ринку
- •12.2. Попит та виручка фірми монополіста
- •12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага
- •1) Порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:
- •12.4. Максимізація прибутку монополіста в довгостроковому періоді
- •12.5. Цінова дискримінація
- •12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 13 Ринок монополістичної конкуренції
- •13.1. Загальна характеристика ринку монополістичної конкуренції
- •13.2. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
- •13.3. Нецінова конкуренція
- •2) Нераціональне використання дефіцитних ресурсів;
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 14 Ринок олігополії
- •14.1. Загальна характеристика ринку олігополії
- •14.2. Моделі олігополії
- •14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 15 Утворення похідного попиту
- •15.1. Ринок факторів виробництва та його особливості
- •15.2. Попит фірми на фактори виробництва та правило оптимального вибору ресурсів
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 16 Ціноутворення на ринку факторів виробництва
- •16.1. Пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •16.2. Рівновага фірми та галузі на конкурентному ринку праці
- •16.3. Пропозиція на ринку землі та встановлення рівноваги
- •16.4. Пропозиція та рівновага на ринку капіталу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 17 Аналіз загальної рівноваги та ефективність
- •17.1. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
- •17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
- •17.4. Рівновага в економіці обміну
- •17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
14.2. Моделі олігополії
Єдиної моделі встановлення ринкової рівноваги на ринку олігополії не існує. Якщо фірма планує змінити обсяги свого виробництва або рівень цін, то вона завжди повинна передбачати реакцію своїх конкурентів, яка часто є неоднозначною. Наприклад, конкурент може не змінювати обсяги свого виробництва, може не змінювати ціни, або навпаки змінювати і те й інше.
Модель Курно є найпростішою моделлю конкуренції за обсягами. Її розробив французький економіст Огюст Курно, який розглядав поведінку двох конкуруючих фірм. Ця модель заснована на тому, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з припущення про незмінність обсягу випуску конкурента. Ціна, яку фірми сприймуть, залежить від сумарного обсягу їх виробництва. Припускається також, що фірми виробляють однорідну продукцію та займають однакові позиції на ринку.
Припустимо, що відомо ринковий попит і витрати кожної фірми (А і В). Оптимальне рішення фірми А буде залежати від можливих рішень фірми В. Проаналізувавши можливі варіанти, можна побудувати криву реагування фірми А на можливі рішення фірми В. Фірма В проводить аналогічний аналіз та будує свою криву реагування (рис. 14.1). Таким чином, крива реагування дає можливість визначити оптимальний обсяг випуску, якщо заданий обсяг випуску іншої фірми. Припустимо, спочатку на ринок вийшла фірми А, у цій ситуації вона як монополіст обере обсяг QА1. Фірма В буде виходити з фіксованого обсягу QА1 і, згідно зі своєю кривою реагування RВ, визначить свій оптимальний обсяг QВ1. Тоді фірма А, виходячи з цього обсягу та своєї кривої реагування RА, визначить свій обсяг QА2. Фірма В відповідає обсягом QВ2. Цей процес буде продовжуватися, доки фірми не зійдуться на однаковому обсязі випуску: QАЕ=QВЕ.
Перетин цих кривих визначає рівноважні обсяги для двох фірм QАЕ, QВЕ. Точка перетину (точка Е) – це точка рівноваги Курно.
QB
RA – крива реагування фірми А
RB – крива реагування фірми В
RA
QBE E
QB2
QB1 RB
QАЕ QА2 QА1 QA
Рис. 14.1. Криві реагування та рівновага Курно
Конкуренція за обсягами в моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги. Кожна фірма буде випускати лише третину конкурентного обсягу, але це більше, ніж на ринку монополії.
Стан рівноваги у моделі Курно наближатиметься за галузевим обсягом до стану конкурентної рівноваги, якщо кількість фірм у галузі буде збільшуватись.
На олігополістичних ринках ціни часто залишаються стабільними. Для пояснення такого ціноутворення було розроблено кілька різних моделей. Найпростішою моделлю ціноутворення, яка відображає стабільність цін, є модель «ламаної кривої попиту».
Ця модель пояснює стабільність цін, але не пояснює механізму їх встановлення. Вона підходить для тих фірм, які не вступають у змову.
Основне припущення цієї моделі полягає в різній реакції конкурентів на зміну ціни окремою фірмою.
Нехай у однієї з фірм-олігополістів у певний проміжок часу склалася ціна Р0, якій відповідає обсяг продажу Q0 – точка А (рис. 14.2). Реакція інших фірм на зміну ціни даною фірмою буде такою:
1) якщо фірма вирішить знизити ціну, то конкуренти можуть наслідувати приклад і теж знизити ціни, в результаті цих подій обсяг продажу даної фірми залишиться незмінним. Крива попиту залишиться без змін – ділянка АD;
2) якщо фірма вирішить підвищити ціну, то інші не будуть слідувати за нею. В результаті дана фірма втратить своїх споживачів і обсяги продажу скоротяться набагато більше, ніж вона розраховувала. В цьому випадку попит змінить і стане більш еластичним – ділянка АD1. У результаті крива попиту в точці А буде мати надлом, оскільки різна еластичність відображається різним кутом нахилу лінії попиту – лінія D1AD.
Р, МС,МR
D1
МС3
A МС2
P0 МС1
MR1
B
C
MR
D
Q0 Q
Рис. 14.2. Модель ламаної кривої попиту
Надлом кривої попиту означає, що лінія граничної виручки МR буде мати розрив – ділянка ВС, який відповідає оптимальному обсягу виробництва Q0. Фірма ж, яка максимізує свої прибутки, буде дотримуватись правила: MR = MC. Отже, на ділянці ВС може існувати велика кількість функцій граничних витрат (МС1 МС2 МС3…). Це означає, що виробник може змінювати свої витрати, не змінюючи при цьому ні ціну, ні обсяги виробництва.
Отже, олігополісти не мають бажання змінювати ціну, так як будь яка зміна може привести до небажаної реакції конкурентів. Збільшення ціни може бути виправданим лише при значному збільшенні витрат на одиницю продукції.
Модель домінуючої фірми заснована на тому, що одна з фірм, яка має більш низькі витрати виробництва, встановлює ринкову ціну й забезпечує значну частину галузевого випуску. Інші фірми сприймають цю ціну як зовнішній заданий параметр і забезпечують незначну частину галузевого випуску.
За допомогою графічної моделі можна показати, як відбувається встановлення цін та обсягів (рис. 14.3).
Перший графік відображає криву ринкового попиту D та криву пропозиції з боку малих фірм Sf, які представляють собою оточення домінуючої фірми. Точка перетину цих кривих показує, що ринковий попит, за відсутності фірми-лідера, може бути задоволеним лише за високої ціни Р1.
Другий графік відображає криву попиту D0, з якою зустрічається домінуюча фірма та відповідну їй криву граничних витрат МR, а також криву її граничних витрат МС. Крива попиту D0 починається з рівня ціни Р0, за якого фірма нічого не продає, бо за рахунок нижчих витрат вона може продавати дешевше.
P D Sf P
P 1 E1 P1 MC
P E А В PE E
D0
MR
0 Q Q
QА Q1 QВ 0 QЕ
Рис. 14.3. Модель домінуючої фірми
Домінуюча фірма за правилом MR = МС визначає свій оптимальний обсяг випуску QЕ та встановлює ціну на рівні РЕ. Інші фірми приймають цю ціну і за своєю кривою пропозиції Sf визначають той обсяг, який вони в змозі виробляти – QА. Сукупний же ринковий попит за ціною РЕ складе QВ. Він задовольняється сумарним пропонуванням домінуючої фірми та фірм-аутсайдерів: QВ = QE + QA.
Отже, домінуюча фірма встановлює ціни та визначає свій оптимальний обсяг випуску, а всі інші фірми, які приймають цю ціну, встановлюють лише обсяги. І, якщо фірми-аутсайдери не зможуть забезпечити собі прибуток в довгостроковому періоді, вони змушені будуть покинути галузь. І, навпаки, якщо вони будуть отримувати високі прибутки, в галузь будуть намагатись увійти нові фірми. Щоб убезпечити себе від нових конкурентів, ціновий лідер може різко занижувати ціну в короткому періоді. Але цей метод застосовується рідко, оскільки при входженні на цей ринок існують значні бар’єри, які унеможливлюють проникнення нових фірм.
Ще одна модель ціноутворення виникає, коли фірми вступають у таємну змову. Вона має назву модель таємної змови й передбачає, що фірми таємно йдуть на певні домовленості стосовно цін та обсягів виробництва. Ці угоди не оформлюються офіційно й тому їх важко виявити, хоча вони й порушують законодавство. В результаті олігополія стає подібною до монополії. Але такі змови нестабільні, бо будь-кому з учасників вигідно їх порушувати, щоб збільшити обсяги свого виробництва та прибутки.