- •Вступ до мікроекономіки
- •Тема 1 Предмет і метод мікроекономіки
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
- •1.3. Основні поняття та припущення. Крива виробничих можливостей
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 2 Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •2.1. Споживач як основний суб’єкт ринку
- •2.2. Кардиналістська теорія поведінки споживача
- •2.3. Оптимальний вибір споживача на основі кардиналістської теорії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 3 Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Крива байдужості, її властивості
- •Та форми
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 4 Аналіз зміни рівноваги споживача
- •4.1. Зміна рівноваги споживача при зміні доходу та ціни товару
- •4.2. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 5 Основи теорії попиту та пропозиції
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Вплив цінових та нецінових факторів на зміну попиту
- •5.3. Аналіз пропозиції
- •5.4. Вплив цінових та нецінових факторів на пропозицію
- •Вплив основних нецінових факторів пропозиції: Ціни на інші товари впливають у залежності від типу товару:
- •Податки та дотації. Податки розглядаються як додаткові витрати і тому збільшення податків призводить до скорочення пропозиції, а збільшення дотацій до її розширення та навпаки.
- •Кількість виробників. Збільшення виробників на ринку розширює пропозицію і зміщує криву праворуч та навпаки. Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Задача №2. Визначте в яких випадках мова йде про зміну попиту, а в яких про зміну обсягу попиту:
- •Задача №3. Покажіть на графіку направлення зміщення кривої попиту на товар а, якщо:
- •Тема 6 Еластичність попиту та пропозиції
- •6.1. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту
- •6.2. Нецінова еластичність попиту
- •6.3. Цінова еластичність пропозиції
- •6.4. Застосування теорії еластичності
- •Еластичність та виручка
- •Б) за умови нееластичного попиту
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 7 Часткова ринкова рівновага
- •7.1. Встановлення ринкової рівноваги
- •7.2. Зміна стану рівноваги
- •7.3. Надлишки споживачів та виробників
- •7.4. Державне регулювання та зміна стану рівноваги
- •Вищому від рівноважного.
- •Нижчому від рівноважного.
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 3. Теорія поведінки виробника
- •Тема 8 Мікроекономічна модель підприємства
- •8.1. Сутність та основні способи класифікації
- •Підприємств
- •Класифікація підприємств
- •8.2. Особливості функціонування підприємства в ринкових умовах
- •8.3. Особливості організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Тема 9 Варіації факторів виробництва та оптимум виробника
- •9.1. Виробнича функція та її властивості
- •9.2. Продуктивність факторів виробництва
- •9.3. Ізокванта та ізокоста. Рівновага виробника
- •9.4. Віддача від масштабу виробництва
- •Збільшення масштабу виробництва
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 10 Витрати виробництва та прибуток
- •10.1. Поняття витрат виробництва
- •10.2. Доход та прибуток підприємства
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Розділ 4. Ринкові структури
- •Тема 11 Ринок досконалої конкуренції
- •11.1. Структура ринку
- •Загальна характеристика ринкових структур
- •11.2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції
- •11.3. Попит та виручка конкурентної фірми
- •11.4. Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
- •Заснований на порівнянні загальної виручки та загальних витрат:
- •11.5. Пропозиція фірми та галузі. Рівновага в короткостроковому періоді
- •11.6. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •22. На будь-якому ринку фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляється такий обсяг продукції, при якому:
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 12 Ринок монополії
- •12.1. Загальна характеристика ринку
- •12.2. Попит та виручка фірми монополіста
- •12.3. Максимізація прибутку на ринку монополії, короткострокова рівновага
- •1) Порівняння загальної виручки та загальних витрат – різниця між цими величинами повинна бути максимальною:
- •12.4. Максимізація прибутку монополіста в довгостроковому періоді
- •12.5. Цінова дискримінація
- •12.6. Позитивні та негативні сторони монополії. Регулювання монополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 13 Ринок монополістичної конкуренції
- •13.1. Загальна характеристика ринку монополістичної конкуренції
- •13.2. Встановлення рівноваги та максимізація прибутку на ринку монополістичної конкуренції
- •13.3. Нецінова конкуренція
- •2) Нераціональне використання дефіцитних ресурсів;
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 14 Ринок олігополії
- •14.1. Загальна характеристика ринку олігополії
- •14.2. Моделі олігополії
- •14.3. Позитивні та негативні сторони ринку олігополії
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 15 Утворення похідного попиту
- •15.1. Ринок факторів виробництва та його особливості
- •15.2. Попит фірми на фактори виробництва та правило оптимального вибору ресурсів
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 16 Ціноутворення на ринку факторів виробництва
- •16.1. Пропозиція праці на досконало конкурентному ринку
- •16.2. Рівновага фірми та галузі на конкурентному ринку праці
- •16.3. Пропозиція на ринку землі та встановлення рівноваги
- •16.4. Пропозиція та рівновага на ринку капіталу
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Задачі для розв’язання
- •Тема 17 Аналіз загальної рівноваги та ефективність
- •17.1. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Модель загальної економічної рівноваги Вальраса
- •17.3. Загальна рівновага та ефективність виробництва
- •17.4. Рівновага в економіці обміну
- •17.5. Проблема співвідношення оптимальності та справедливості
- •Питання для перевірки знань:
- •Практичні завдання Тести
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
1.2. Предмет, суб’єкти та об’єкти мікроекономіки
Мікроекономіка (префікс «мікро» – у перекладі з грецької мови означає «малий», проте більшість з економічних одиниць «малі» лише порiвняно з економiкою в цiлому. Наприклад, щорiчний обсяг збуту «Дженерал Моторс», «Ай-Бi-Ем» перевищує нацiональний валовий продукт багатьох країн cвіту). Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних одиниць. Ці одиниці включають споживачів, інвесторів, працiвникiв, землевласників, окремі компанії – по суті, будь-яку особу чи органiзацiю, що вiдiграє певну роль у функцiонуваннi економіки.
Мікроекономіка пояснює, як i чому вищевказані господарські суб’єкти, приймають економiчнi рішення. Наприклад, як споживачі приймають рішення про покупку та як зміни в цінах i доходах впливають на їх вибір, як підприємства приймають рішення про найм працівників та обсяг виробництва тощо.
Таким чином, предметом мікроекономіки є поведінка окремих суб’єктів господарювання (підприємств, домогосподарств, держави), а також механізм прийняття суб’єктами господарювання управлінських рішень для досягнення поставленої мети та одержання якомога більшої вигоди.
Об’єктом дослідження у мікроекономіці є мікрорівень господарської системи. Він складається з економічних одиниць або суб’єктів, крім того об’єктом дослідження можуть бути також ринкові структури та умови часткової й загальної рівноваги.
Мікроекономічний суб'єкт – це неподільний, первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює певні економiчнi функцiї. Суб'єкти ринкової економiки численні, але до центральних суб’єктів відносять споживачів, виробників та державу:
Споживач (домогосподарство) – це самостійна економiчна одиниця, яка складається з однiєї або бiльше осiб, постачає виробничi ресурси на ринок (землю, працю, капiтал, пiдприємницьку дiяльнiсть) i використовує отриманi грошi для придбання товарів i послуг, що задовольняють її потреби.
Як правило, під домогосподарством розуміють сім’ю, члени якої мають спільну власність, отримують доход та спільно його витрачають, а також приймають інші узгоджені рішення щодо своєї економічної поведінки. Проте під домогосподарством можна розуміти й окремого індивіда, якщо він самостійно веде господарство, продає ресурси, отримує доход та приймає рішення.
Виробник (пiдприємство) – економiчна одиниця, яка використовує фактори виробництва i виготовляє продукцiю для задоволення потреб споживачів з метою отримання прибутку.
Так називають i велику корпорацiю, i дрiбне фермерське господарство. Підприємство може бути одночасно виробником товарів, їx продавцем, споживачем pecypcів, їх покупцем, власником, інвестором.
Держава – сукупність органів влади, що координують та регулюють відносини між суб’єктами економіки.
Поза увагою мікроекономічних досліджень залишається той факт, що держава є власником значної частини природних ресурсів, підприємств, що виготовляють суспільні блага тощо.
Слід звернути увагу на той факт, що об’єкти й суб’єкти можуть мінятися місцями. Наприклад, якщо на домогосподарство чи підприємство здійснюється урядовий вплив, то вони перетворюються на об’єкти. У свою чергу держава теж може виступати об’єктом, коли мова йде про вплив міжнародних інституцій на її діяльність.
Вci суб'єкти мiкроекономiчної системи беруть участь у безперервному кругообороті товарів та pecypciв (рис. 1.1).
Найпростiша модель економiчного кругообiгу закритої економiки, тобто без участi держави i без мiжнародних зв'язкiв, мiстить тiльки два сектори –домогосподарства й підприємства та два види ринкiв – ринок товарів i ринок pecypcів.
Рис.1.1. Модель економічного кругообігу
На ринку благ домогосподарства купують необхiднi їм товари i послуги у підприємств. На ринку pecypciв навпаки, підприємства купують у домогосподарств ресурси для здiйснення виробничого процесу: капiтал, робочу силу, сировину тощо. Економiчна система є замкненою. Доходи одних економiчних суб'єктiв є витратами iнших. У моделi наявнi два види потокiв: «доходи – витрати» та «ресурси – товари-послуги». Вони здiйснюються одночасно у протилежних напрямах i безперервно повторюються. Потiк товарів i послуг здiйснюється проти годинникової стрiлки. Ринки благ та pecypciв балансуються потоками грошових платежiв за годинниковою стрiлкою. Домогосподарства на ринку благ здiйснюють грошовi платежi. Фiрми грошові витратити здійснюють на ринку ресурсів. У результатi взаємодiї цих ринкiв вiдбувається кругообiг, а мiж самими ринками досягається piвновага. Отже, сумарна величина витрат одних суб'єктiв мікроекономіки дорiвнює сумарнiй величинi доходiв iнших.
Об’єктами, з приводу яких складаються відносини між економічними суб’єктами на мікрорівні, є ресурси та результати виробництва.
Економiчнi ресурси (фактори виробництва) – це природнi, трудові та капітальні блага, що використовуються для виробництва нових товарів та послуг.
Все це включає велике коло об'єктiв: фабричнi та сiльськогосподарськi будови, обладнання, iнструменти, машини, якi використовуються у виробництвi промислових товарів та продуктiв сiльського господарства; рiзноманітні засоби транспорту та зв'язку; чисельнi види працi; земля та кориснi копалини тощо.
У мікроекономіці всі економічні ресурси диференціюють на такі групи:
Земля (природні ресурси) – це предмети праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі.
Капітал – це фінансові ресурси та засоби виробництва, які є результатом людської діяльності у попередніх виробничих циклах і передбачені для тривалого використання.
Праця – фiзичнi та розумовi здiбностi людини, що застосовуються у виробництвi товарів та послуг.
Пiдприємницькі здібності – це особливі здібності окремих людей, що полягають у здатності свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів у виробництві та їх творче використання задля отримання прибутку.
Всі економічні ресурси мають такі спільні властивості: обмеженість, що означає не те, що певного ресурсу взагалі не існує, а те, що збільшення його залучення у виробництво обійдеться підприємству дорожче, ніж меншої кількості; взаємозаміщуваність (субституційність) означає, що одні види ресурсів можуть у певних межах бути заміщені іншими (зокрема, капітал може заміщуватися працею і навпаки); взаємодоповнюваність (комплементарність) означає, що ефективне використання кожного ресурсу можливе лише за певного співвідношення з іншим.
Іншим об’єктом з приводу, якого складаються відносини між економічними суб’єктами, є результати виробництва – матеріальні, нематеріальні продукти та послуги. Вони характеризуються за допомогою натуральних та вартісних показників. Вартісні показники залежать від рівня цін, тому можуть бути поточними та зіставними. Перші складаються за цінами на момент розрахунку, другі – за цінами зафіксованими на певному рівні на певний момент часу. У мікроекономіці застосовують обидва варіанти розрахунку показників результатів виробництва.
Таким чином на основі викладеного вище можна також стверджувати, що об’єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема, яка складається з господарюючих суб'єктів, котрі вступають між собою в різноманітні економічні відносини. За своїм змістом ці відносини є ринковими і їм властиві такі відмінні риси: рівноправне та конкурентне становище учасників; використання принципу економічного зиску; повна економічна відповідальність учасників за свої дії; вільне ціноутворення тощо.
Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги. З’ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми – головне завдання мікроекономіки як науки.