- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
5. Журналістський бунт проти цензури
Почалося все з масового протесту журналістів проти утисків свободи слова. У жовтні 2002 року учасники круглого столу «Політична цензура в Україні» підписали «Маніфест українських журналістів із приводу політичної цензури». Під Маніфестом поставили свої підписи такі відомі журналісти, як Ар'єв Володимир, Глібовицький Євген, Коробова Тетяна, Мостова Юлія, Погорєлова Ірина, Притула Олена, Скрипин Роман, Цеголко Святослав, Чайка Роман, Шевченко Андрій та інші — всього 61 особа171. У Маніфесті констатувалась наявність політичної цензури в нашій країні, що є приниженням і журналістів, і народу. Суть Маніфесту полягала у твердженні:
«Політична цензура є протизаконною: здійснюючи політичну цензуру, влада намагається обмежити конституційне право громадян на свободу слова, зафіксоване в Конституції, законах України, міжнародних правових документах, ратифікованих Україною, а отже, чинних на її території. Варто наголосити, що право свободи слова є невід'ємним правом українських громадян. Таким чином, здійснюється грубе порушення одного з найважливіших засадничих принципів Конституції України. Те, що за наявності кричущих прикладів політичної цензури в Україні, досі ніхто не був притягнутий за це до відповідальності, ми вважаємо глузуванням над законом і над правом українських громадян»172.
Цей документ був розміщений на сайті «Телекритика»173, і до нього могли прилучитися всі бажаючі. І кількість підписантів наростала як сніговий ком — за кілька днів до Маніфесту приєдналися понад 500 журналістів з усіх регіонів України. Підписали його і викладачі Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
_______________
171Див.: www.nPABflA.com.ua. — 03.10.02, 16:03.
172Див.: Там само.
173Див.: www.telekritika.kiev.ua.
Ст. 232
Журналістський протест проти цензури підтримав профільний Комітет Верховної Ради на чолі з Миколою Томенком. З його ініціативи відбулися парламентські слухання на цю тему, на яких від імені Незалежної профспілки журналістів виступив Андрій Шевченко. Він охарактеризував запроваджені Адміністрацією Президента сумно відомі «темники»:
«Нормою життя стали безіменні папери з інструкціями, які ритмічно з'являлися у редакціях усіх центральних каналів. Цинічні, по садистські детальні, обов'язкові до виконання, без варіантів.
Що таке темник? Це пара-трійка сторінок тексту, в яких коротко і ясно розповідають журналістам, які новини хоче бачити влада.
Дуже проста структура. Подія. Як показувати. Чиї коментарі брати. Чиї не брати в жодному разі. Формулювання — філігранні. Цитую мовою оригіналу: «просьба игнорировать, просьба цитировать в полном объеме, просьба широко осветить»174.»
Оцінка «темників» як форми новітньої цензури, запровадженої владою, дана чітко й однозначно:
«Якщо у цій країні люди не отримують чесної інформації, якщо про це криком кричать журналісти, громадські організації і закордонні спостерігачі, якщо у масовому порядку порушується Конституція, то я як громадянин хочу, щоб влада не ховалася за розмови про редакційну політику, а брала на себе відповідальність і діяла. Якщо ні, я хочу іншої влади. Якщо ні, то будемо діяти ми, і я говорю це впевнено»175.
За матеріалами парламентських слухань Верховна Рада внесла низку суттєвих доповнень до законів, які регулюють відносини влада — мас-медіа — суспільство, зокрема подано розлогу дефініцію, що таке цензура і як саме вона забороняється176. Та режим Кучми - Медведчука саме тим і вирізнявся, що ігнорував чинне законодавство: «темники» не зникли з нашого життя, хоча президентська канцелярія відхрещувалася від цього свого витвору.
_________________
174Див.: www.ПРАВДА.com.ua. — 04.12.02, 12:06.
175Див.: Там само.
176Див.: Українське законодавство: засоби масової інформації. — К.: Ігех У-Медіа, 2004. — С 77-78.
Ст. 233
Тому не припинився протестний журналістський рух. Група провідних журналістів покинула відомі телеканали, які продовжували працювати за «темниками», зокрема, Ар'єв, Глібовицький, Скрипин, Цеголко, Чайка, Шевченко, яких ми бачимо серед підписантів Маніфесту, склали кістяк новоутвореного опозиційного «5-го телеканалу». Вони уклали угоду із засновником, де обумовили своє право на правдиве висвітлення суспільного життя, подачу об'єктивної інформації, подання різних точок зору на проблеми, а також невтручання засновника у творчий процес. Вони назвали свій канал каналом чесних новин.
П'ятий канал вніс революційні зміни в інформаційний простір України: люди переконалися, що журналісти цього каналу справді несуть правду у маси, яку чинна тоді влада прагнула приховати. Ані телеглядачі, ані самі журналісти не сприймали щоденне замовчування правди, трансляцію відвертої брехні, нахабні нападки джангірових та корчинських на лідерів опозиції на хвилях телестудії «1+1», єзуїтські замовні передачі «Епіцентру» Піховшика, саме прізвище якого стало сприйматися журналістською братією як найбрутальніша лайка. Невзабарі до нього приєднався телеканал «Ера», що працював на хвилях Першого національного.
Саме це не влаштовувало існуючий режим. Не маючи змоги похитнути твердість і відданість правді журналістського колективу, влада створила несамовитий тиск на нього, намагаючись у будь-який спосіб позбутися цього правдивого інформаційного джерела. Тим більше, що розпочалися президентські перегони 2004 року. Так, була поставлена під сумнів ліцензія на мовлення, видана «5-му каналові», заблоковані його банківські рахунки, у східних регіонах припиняли ретрансляцію його передач у кабельних мережах.
Ст. 234
І тоді журналісти пішли на крайній крок: оголосили голодівку, яку вміло висвітлювали у телеефірі. Голодівка сколихнула не тільки глядацький загал, але й колег-журналістів з інших телеканалів — вони приходили в студію висловити свою підтримку.
Після фальсифікації голосування 2-го туру президентських виборів розпочалася справжня революція журналістів, які збагнули і свою вину в одурманюванні населення. Семеро журналістів каналу «1+1», зневірившись у можливості вплинути на редакційну політику студії, вирішили за краще звільнитися, аби не працювати за «темниками». За ними пішла низка журналістів ще п'яти центральних телеканалів: ICTV, «Інтер», «Новий канал», «Тоніс» та НТН. Вони відверто і публічно висловили свою незгоду з практикою висвітлення перебігу виборчої кампанії та заполонен-ня телеефіру дезінформацією у спеціальній заяві. Це був чесний вчинок, і був він не поодинокий. Фактично оголосили страйк журналісти каналу «1+1», на знак протесту не вийшовши з новинами. Керівництво каналу змушене було піти на відсторонення від новин них передач Піховшика та заявити в ефірі, що відмовляється від «темників» і зобов'язується подавати об'єктивну інформацію.
Журналістську мужність виявила ведуча сурдоперекладу на УТ-1 Наталія Дмитрук. Вона несанкціоновано відступила від дикторського тексту і на пальцях пояснила багатотисячній аудиторії справжню ситуацію в країні, повідомивши про численні порушення й фальсифікації під час голосування, а також про те, що насправді переміг Віктор Ющенко.
Нелегку і напружену боротьбу з керівництвом витримали і журналісти Першого Національного телеканалу і таки відстояли своє право подавати правдиву інформацію.
Загалом «журналістський бунт» докорінно змінив характер телевізійних передач, зокрема, новинних, на всіх центральних телеканалах. Це була знакова перемога журналістів. Журналістський бунт слід розглядати як важливий складник Помаранчевої революції, що має непересічне значення для утвердження свободи слова та розвитку демократизму в Україні.
Ст. 235
По-перше, він довів усім, що тільки солідарні дії журналістів, їхня наполегливість і воля до вільної творчої праці можуть привести до перемоги.
По-друге, він шокував і до певної міри паралізував чільників кучмівського режиму, довівши безперспективність політичної цензури і поклавши край зловісним «темникам».
По-третє, журналістський протест докорінно змінив змістове насичення інформаційного простору, надто тел ефіру, перевівши всі передачі, а передусім — новинні, у площину правдивості та об'єктивності.
По-четверте, було на практиці доведено незворотність курсу на побудову у нашій країні правдивого та демократичного інформаційного суспільства.
Масовий журналістський протест, який спричинив позитивні зміни в інформаційній сфері країни, ще чекає своїх дослідників. Однак уже тепер неозброєним оком помітні не пересічність і, без перебільшення, історичність подій кінця 2004 — початку 2005 років. Саме київський Майдан, події на якому або викривлялися, або зовсім замовчувалися провладними та залежними засобами масової інформації, зумовив інформаційний прорив: зашорені раніше телеканали почали давати пряме включення з Майдану та запрошувати представників різних політичних сил на живий ефір. На Майдані ж вирувало своє, революційне життя, буйно розквітла народна творчість: складання самодіяльних пісень, випуск агітаційних листівок, революційних додатків до друкованих видань, новітньої оперативно зареєстрованої періодики та давно призабутого самвидаву. Наприклад, широко розповсюджувалася листівка «Віктор Ющенко переміг!», що було дуже важливо в той час, коли ця перемога замовчувалася в залежних від влади ЗМІ, та листок церкви «Посольство Боже» під назвою «Так! Відродженню України!». До інформаційної діяльності підключилися вищі навчальні заклади столиці.
Ст. 236
Так, студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка випускали самвидавний «їжак», а випускники знаменитої «києво-могилянки» створили бюлетень «Життя Майдану». Громадянські організації «Пора», «Знаю», «Чиста Україна» поширювали власні самвидави. Київський молодіжний журнал «Торба» почав випуск таборового листка «Помаранчик», який набув значної популярності серед молоді177.
Отже, під час Помаранчевої революції склалася якісно нова ситуація в інформаційному полі України: розкріпостилися засоби масової інформації, зникли «темники», журналісти діючі та майбутні, всі схильні до журналістської та літературної творчості, вдихнули свіжого повітря справжньої свободи. Це, певно, друге за значенням, після завоювання влади демократами і обрання Віктора Ющенка Президентом України, революційне завоювання українського народу.
__________________
177Див.: Сторінками революційного самвидаву // Газета «Слово Просвіти». — 2004. — № 50(270). — 9-15 грудня. — С 7.