- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
Попри всі негаразди, демократичні процеси таки розпочалися в Україні. Це видно хоча б з того, що почали з'являтися опозиційні мас-медіа. Але у владі залишилися ті ж самі компартійні кадри із тим самим тоталітарним менталітетом. Вони не бачили можливості власного існування в атмосфері плюралізму, висловлювання різних позицій, а отже — критики на свою адресу. Тому й намагалися зберегти вплив на засоби масової інформації, а коли це не вдавалося, здійснювали на них шалений тиск, використовуючи владні інституції. Можна навести безліч прикладів такого тиску, ось найяскравіші з них.
Газету «Опозиція», яку заснував і редагував депутат Верховної Ради першого скликання Іван Макар, було закрито рішенням суду. Але до суду звернулося... Міністерство преси та інформації з позовом про наклепи на президента та главу його адміністрації та захист їхньої честі й гідності.
Це видання було надто гострим та непримиренним і, вочевидь, у критиці Леоніда Кучми та його високих сановників перебирало міру. Та йдеться тепер не про справедливість чи неправедність покарання — суть не в цьому.
Ст. 218
А в тому, що ані президент, ані інші найвищі сановники, які почувалися ображеними, ані Генеральна прокуратура не зверталися до суду, а звернулося саме профільне міністерство. Тобто, те міністерство, яке мало б формувати державну інформаційну політику та створювати нормальні умови в країні для реалізації права на свободу слова, стало душителем засобів масової інформації.
Під час передвиборної парламентської кампанії 1998 року втручання державних структур у справи преси стало ще безцеремоннішим. Пролазаренківська «Правда Украины», що оприлюднила факти зловживань найближчого оточення президента при його потуранні, була протизаконно закрита наказом міністра інформації Зиновія Кулика № 7 від 28.01.98. Робилося це притьмом і настільки незграбно, що ослячі вуха справжніх намірів не вдалося приховати. По-перше, міністерство навіть не попередило газету про це. По-друге, державне видавництво «Преса України», вочевидь, одержало усне розпорядження не друкувати часопис, бо зловісний наказ підписаний Куликом 28 січня, а друк припинено увечері 27 січня 1998 року.
А формальним приводом для призупинення випуску газети на невизначений термін стала, за словами 3. Кулика, необхідність «з'ясування законності її реєстрації», наче не це саме відомство (не важливо, за чийого керівництва) проводило реєстрацію. Далі міністр уточнює: «"Правда України" подала документи на перереєстрацію видання у зв'язку зі зміною засновника» — ніби закон забороняє змінювати засновника, та 3. Кулик снував своє: засновником мало стати спільне україно-антигуанське закрите акціонерне товариство (що також не забороняє закон). Але міністр побачив крамолу у тому, що за документами статутний фонд засновника становив 76% — з антигуанського боку, 34% — з українського — якщо скласти, матимем 110% замість ста. Але ж і дурню зрозуміло, що в цифрах механічно допущений звичайний недогляд. Інші «гріхи»: засновник з боку Антигуа не легалізував своєї комерційної діяльності, а первинна журналістська організація, за логікою Кулика, не має права передавати засновницьких прав будь-кому (засновником має право бути, а розпорядитись цим правом, виявляється, не може).
Ст. 219
І останній козир Кулика: Міністерство інформації одержало офіційний відгук від Міністерства юстиції та позов Генеральної прокуратури про незаконність поданих «Правдою України» документів на перереєстрацію157 (виникає природне запитання: чому позов надіслано не в суд, а в Мінпресінформ?).
Надуманість претензій очевидна. Навіть якби вони були справедливими, то міністерство мало б надіслати свої зауваження засновникам і поставити вимогу в певний термін усунути недоліки. Якби засновник не погодився, то міністерство мало б усі підстави звернутися до суду. Так робиться в усіх демократичних країнах, де поважають і підтримують свободу слова. Так діяти передбачає й українське законодавство: випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду158. Іншого законом не передбачено. Так само, як і «Положенням про Міністерство інформації України» не передбачено права міністерства чи його керівника призупиняти випуск будь-якого видання.
Отже, висновок простий і зрозумілий: хотів цього міністр 3. Кулик чи не хотів, але його руками чинилася політична розправа.
Питання незаконного призупинення виходу газети «Правда України» було розглянуто Верховною Радою України, яка ухвалила відповідну постанову: Кабміну привести наказ міністра інформації України у відповідність з вимогами Конституції та законами України і забезпечити відновлення виходу газети «Правда України»; запропонувати Президентові України як гаранту Конституції вжити заходів щодо посадових осіб, причетних до незаконного закриття газети; Генпрокуратурі провести повну, всебічну, об'єктивну перевірку достовірності інформації про факти зловживань, про які йде мова у публікаціях газет «Правда України», «Україна молода» та інших159.
_________________________
157Див.: Газета «День», 29 січня 1998 р.
158Див.: Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», стаття 18.
159Див.: «Правда Украйни», 15 лютого 1998 р. (на той час тиражувалася в приватній друкарні підпільно).
Ст. 220
На жаль, жоден із пунктів цієї постанови не був виконаний. Це ще одне зайве свідчення того, що правовий нігілізм в Україні досяг своєї верхньої межі, коли нормативні акти найвищого органу законодавчої влади просто ігнорувалися високо посадовцями, коли ні для кого закон не писаний.
І це далеко не поодинокі випадки. Через суд була закрита опозиційна газета «Політика» (нібито за розголошення державної таємниці). Зазнали переслідувань з боку влади газети «Фінансова Україна», «Дніпровська правда», «Полтавська думка», «Кіровоградська правда», «Дружковский рабочий», «Свобода», «Інформбюлетень», «Антена», неодноразово — «Сільські вісті», телеканал СТБ та багато інших. Застосовуються такі випробувані методи (з підключенням силових структур, податкової адміністрації, контролюючих органів), як намагання запровадити політичну цензуру на загальнодержавному і регіональному рівнях; тиск органів державної влади на ЗМІ з метою зміни їхнього політичного курсу; нищення ЗМІ за допомогою невиправдано великих сум відшкодування моральних збитків через суди.
Це було офіційно визнано Верховною Радою у постанові, ухваленій за результатами Днів уряду на початку 1999 року, в якій, зокрема, констатувалося:
За участі органів виконавчої влади, а також Генеральної прокуратури України і деяких судів поширюється практика переслідування опозиційних та інших критично налаштованих щодо органів виконавчої влади засобів масової інформації, їхніх керівників... З'явились акти висунення органами прокуратури юридично необґрунтованих, навіть явно абсурдних звинувачень редакторів газет, авторів публіцистичних і літературно-художніх творів. Різними засобами в Україні фактично здійснюється політична цензура160.
_____________________
160Див.: Валерій Кравченко. «Інформаційні війни» не мають фронтів. Чи ж будуть переможці? // Людина і влада. — 2000. — № 11-12. — С 78.
Ст. 221
Цю ж ситуацію змушена офіційно визнати й Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова:
В боротьбі зі свободою думки і слова, з альтернативними виданнями, окремими редакторами і журналістами владні структури, їхні посадові особи дедалі ширше використовують такі підступні «законні» форми тиску, як цілеспрямовані перевірки від податкових, фінансових, правоохоронних органів, пожежних та санітарно-епідемічних організацій і особливо судові позови щодо захисту честі, гідності і ділової репутації161.