- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
Преса та олігархічні клани
Українська преса з проголошенням державної самостійності України не стала вільною, оскільки залишилася залежною економічно. Та парадоксальна ситуація, коли за радянського режиму суто символічна ціна на газети і журнали (примірник газети коштував 2 копійки) насправді приносила значні прибутки до партійного бюджету, за реального ринку не могла повторитися, оскільки трималася тоді не на законах товарного виробництва, а створювалась тодішньою владою штучно за рахунок експлуатації журналістів, поліграфістів, зв'язківців. Реклама неспроможна була поліпшити фінансовий стан редакцій, бо сама перебувала ще в зародку, оскільки, власне, й ринку ще не було створено. Але в той час швидко багатіли спритники: використовуючи недосконале законодавство чи й відсутність його, вони блискавично ставали нуворишами, оббираючи довірливих громадян через горезвісні трасти та інші «пірамідальні» структури, побудовані на порожнечі. А наживши грубі гроші, так звані «новоукраїнці» прагли влади, отож їм треба було створити в суспільстві свій позитивний образ. Для цього їм потрібна була своя преса. Найпростіший шлях — скориставшись фінансовою скрутою, в яку потрапили редакції, купити їх на пні.
Ст. 249
Так була куплена популярна в ті часи газета «Нєзавісімость» — справа закінчилася тим, що олігархічний клан, що забрав газету за борги, припинив її випуск, щоб розігнати колектив, позиція якого не влаштовувала, і потім відновив газету, набравши нових людей.
На «Вечірній Київ» замахнувся такий собі Семен Юфа, трастова компанія якого «Меркурій» широко рекламувалася в пресі, надто у «Києвскіх Ведомостях» — «украінской газете для читающіх на русском язикє». «Вечірка» була відома тим, що мала свою незалежну позицію і зажила чималого авторитету в киян. Був у газети свій погляд і на Юфу та його нечесний бізнес. Зокрема, увагу громадськості привернула публікація в часописі про так званий дешевий курячий суп, що його випускала фірма Юфи, в якому ніякої курки не було, а тільки крохмаль, сіль та хімічні домішки для імітації запаху, до речі, шкідливі у тих кількостях, що додавалися до концентрату. Стаття викликала жвавий інтерес у читачів і стала подразником для самого Юфи. Він разом зі своїм оточенням розробляє план купити газету разом з колективом, а якщо це не вдасться, то знищити її, розоривши фінансово.
На переговори в редакцію Юфа прислав свого першого заступника. Той, не утруднюючи себе дипломатією, почав із самовпевненим нахабством: «Ми хатім вас купіть». На запитання, як він собі це уявляє, почав розвивати схему: фірма вносить у статутний фонд свою частку, вкладає в газету кошти, запроваджує сучасну технологію, встановлює працівникам високу зарплату і окремо — головному редакторові та членам редколегії у твердій валюті, але для обстоювання своїх інтересів укорінює в колектив групу своїх журналістів.
На зауваження, що «Вечірній Київ» — це колективне підприємство і треба мати справу з усім колективом, то чи не краще купити приватну газету, наприклад, ті ж «Кієвскіє Вєдомості», де домовитися легше, емісар Юфи з властивою йому прямолінійністю відрізав: «Нам нужно ліш названіє «Вечірній Київ». А говоріть с колєктівом — ваші проблеми».
Ст.250
Звичайно ж, редакційний колектив, попри фінансові труднощі та всупереч обіцянкам озолотити його, відкинув нахабну пропозицію. І тоді Юфа подав судовий позов «про захист честі, гідності та ділової репутації», оцінивши все це в астрономічну суму. Попри здоровий глузд і незаперечні докази, що юфів суп є фальшивим, Шевченківський райсуд нашвидкуруч задовольнив вимоги позивача. І треба було докласти неймовірних зусиль, звертатися до міських судових інстанцій і дійти аж до Верховного суду, щоб домогтися справедливості. Але, маючи на руках рішення суду про відхилення домагань позивача, скористатися цим і подати зустрічний судовий позов, який стовідсотково можна було виграти, редакція не встигла: Юфа, уникаючи правосуддя за свій незаконний бізнес, утік до Ізраїлю.
З часу так званого періоду дикого нагромадження капіталу чимало води збігло у Дніпрі. Сталося багато змін: ще більше збагатіли новоукраїнці-нувориші, згуртувалися в хижі олігархічні клани, стали зграями пробиватися до влади. Та нахабне й ненажерливе їхнє нутро залишилося незмінним. Так само, як і ставлення до преси, журналістики і журналістів. Поклоняючись єдиному богові — золотому тельцю, — олігархи над усе ставили гроші і вважали, що купити можна буквально все. Відповідно й діяли. Засоби масової інформації купували і перекуповували оптом і вроздріб, журналістів підгодовували і розбещували. Не маючи узаконених, чесних і легальних умов для економічної самостійності, редакції змушені були йти на більші чи менші компроміси, а то й повністю переходити на службу до «грошових мішків», у крайньому разі скиглити, звертаючись до держави з проханням-вимогою надати фінансову підтримку.
До середини 90 років XX століття в Україні в основному сформувалася кланово-олігархічна система засобів масової інформації. Разом із перетасуванням та переформатуванням, зміною власників окремих ЗМІ відбувалися структурні зміни в інформаційній сфері (інформаційному просторі) країни.
Ст. 251
Умовно засоби масової інформації ділилися на дві нерівні частини:
— державні: окремі телеканали та радіоредакції (УТ-1, Українське радіо, Всесвітня служба радіо «Україна» тощо), газети центральної влади («Голос України», «Урядовий кур'єр»); видання міністерств і відомств, обласних та районних органів влади;
— недержавні — всі інші засоби масової інформації недержавних форм власності (газети, журнали, телеканали та редакції радіомовлення).
Ця друга, кількісно більша частина ЗМІ за впливом на населення зайняла чільне місце в національному інформаційному просторі. У державному, консервативному секторі інформаційної сфери особливих структурних змін не відбувалося, окрім заснування поодиноких нових газет. Тим часом у недержавній, динамічнішій частині цієї сфери, відбувалася подальша концентрація засобів масової інформації, утворення об'єднань друкованих видань та електронних мас-медіа під егідою певного олігархічного клану чи окремого скоробагатька. Таким чином, в інформаційному просторі України з'явилися так звані медіа-холдинги — потужні центри інформаційного впливу на населення.