- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
Організаційні аспекти держінформполітики
Ідеологічні, політичні, законодавчі аспекти інформаційної політики нашої держави мають підкріплюватися конкретними організаційними заходами: хтось повинен втілювати їх у життя. Інформаційна індустрія в Україні має органи державного управління, покликані проводити державну інформаційну політику в країні та контролювати дотримання законодавства в інформаційній сфері. Які ж це органи?
Ст. 160
Комітет у справах свободи слова та інформації Верховної Ради України. Вищий законодавчий орган сформував цей Комітет з метою забезпечення саме законодавчої (правової) основи діяльності засобів масової інформації та свободи слова. Власне, всі перелічені закони були розроблені або опрацьовані і подані на розгляд сесії саме цим Комітетом або його попередницею — профільною парламентською комісією.
Завдяки депутатам Верховної Ради тричі влаштовувалися парламентські слухання, пов'язані з проблемами свободи слова в Україні. Останні такі слухання з ініціативи Комітету, який очолював Микола Томенко, «Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура в Україні» були проведені у грудні 2002 року. Після них були внесені суттєві доповнення і поправки в закони, що стосуються діяльності ЗМІ, зокрема дано дефініцію, що таке цензура і які дії вважати цензурним втручанням.
Головна інформаційна служба Секретаріату Президента України. Забезпечує виконання конституційних повноважень Президента в інформаційній сфері. Опрацьовує законодавчі акти інформаційної політики. Проводить моніторинг та аналіз інформаційного простору, забезпечує аналітичними матеріалами Президента та Секретаріат.
Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Важливий конституційний державний орган, половину складу якого призначає Верховна Рада (пункт 20 статті 85 Конституції України), а другу половину — Президент України (пункт 13 статті 106). Цей орган розподіляє частоти мовлення для радіо і телебачення, контролює дотримання законодавства редакціями електронних ЗМІ, проводить державну інформаційну політику у теле- і радіо просторі.
Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення (Держкомтелерадіо). Ця структура виконавчої влади (Кабінету міністрів) в різний час реорганізовувалася та перейменовувалася: Держкомвидав, Міністерство інформації, Держкомінформполітики, нарешті нинішня назва, до якої повернулися згідно з рішенням Конституційного суду.
Ст. 161
Попри назву, цей держкомітет реального впливу на телерадіоструктури практично не має. В його функціональні обов'язки входить проведення інформаційної політики у сфері друкованих ЗМІ та у видавничій справі. Він має свої структури в областях — місцеві управління інформаційної політики. Голова Держтелерадіо призначається і звільняється Верховною Радою — це було зроблено задля того, щоб вивести його із зони впливу тодішнього режиму та зокрема президента Кучми.
Сектор моніторингу розвитку культури й духовності секретаріату Кабінету Міністрів України. Суто внутрішня структура Кабміну, займається моніторингом ЗМІ як складника культури й духовності. Готує відповідну інформацію для керівництва Кабміну, суттєвого практичного впливу на ЗМІ не має.
Прес-служби, прес-центри, інформаційні центри, центри зв'язків з громадськістю. Хоча б як називалися ці структури, та головне їхнє завдання полягає в підтриманні зв'язків з громадськістю та інформуванні суспільства про важливі заходи та практичні кроки органів законодавчої, виконавчої та судової влад. Як правило, це робиться через журналістів різних засобів масової інформації. Так, Верховна Рада, Президент, Прем'єр-міністр, окремі міністерства, Генпрокуратура, Верховний та Конституційний суди мають свої прес-служби і прес-секретарів (речників).
Державні засоби масової інформації. На жаль, вони у нашій державі збереглися з радянських часів. Передусім це — Державне інформаційне національне агентство України (ДІНАУ). Його існування ще можна виправдати необхідністю організовано й систематично постачати інформацію з державних органів для українських та зарубіжних засобів масової інформації.
Ст. 162
Вочевидь, необхідністю систематично забезпечувати інформацією про Україну наших земляків за кордоном (це багатомільйонна українська діаспора в різних країнах) створена Всесвітня служба радіо «Україна». Так само є державне Українське радіо, державний Перший національний український телевізійний канал. Останнім часом все настійливіше лунають вимоги створити на базі УТ-1 суспільне (громадське) телебачення, щоб вивести його з-під впливу державних чинників. Про це публічно заявив Президент України Віктор Ющенко. Вочевидь, ця справа таки зрушить з місця.
Крім електронних, існує розгалужена мережа державних друкованих ЗМІ. Верховна Рада має свою газету «Голос України», Кабінет міністрів — «Урядовий кур'єр», мають свої друковані органи деякі міністерства і відомства, а також обласні й районні адміністрації та ради. Це є анахронізм, відрижка компартійної системи преси, але такі реалії збереглися, схоже, на тривалий час, і в незалежній Україні. Всі вони фінансуються (дофінансовуються) з державного або з місцевих бюджетів. Через ці засоби масової інформації суспільство отримує інформацію із владних структур, як правило, таку, яку ті хочуть подати. Говорити про свободу такої преси не доводиться.
В останні роки державні структури для поширення офіційної інформації широко використовують Інтернет-мєрежу. Президент, Кабмін, Верховна Рада, міністерества та інші органи державного управління мають шштіі портили та сайти, де розміщується оперативна інформація про їхню діяльність. Персональні сайти мають проціди! політики та громадські діячі. Все це полегшує засобам масоної інформації висвітлення різних сторін суспільного життя.