- •Віталій карпенко інформаційна політика та безпека
- •Національна ідея - основа державної ідеології
- •Тема 1. Нація та національна ідея
- •Поняття національної ідеї
- •Національна держава і державна нація
- •3. Феномен України, або сім її див за Братком - Кутинським
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 2. Національна ідея у пресі діаспори
- •1. Політична еміграція після Другої Світової війни
- •2. Унікальний науковий заклад
- •3. Тематика діаспорної творчості
- •4. Обов'язок — бути совістю свого народу
- •5. Мовна проблема
- •6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 3. Українське питання і самвидав
- •Що таке «самвидав»?
- •Три етапи самвидаву
- •У центрі уваги — національне питання
- •Лихо з розуму в'ячеслава Чорновола
- •Іван Дзюба проти зросійщення
- •Переслідування дисидентів
- •6. Продовження боротьби
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 4. Зародження незалежної української преси у надрах ком¬партійної системи
- •1. Структура компартійної преси
- •Протистояння: компартія — преса
- •Сила газети — у підтримці громадськості
- •Преса набирає нових рис
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 5. Путч гкчп і преса
- •1. Передумови створення гкчп
- •Ситуація в Україні
- •Поляризація української преси
- •4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу
- •5. Боротьба у Верховній Раді України
- •6. Акт проголошення незалежності
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 6. Українська періодика у перші роки незалежності
- •1. Пострадянська структура друкованих видань
- •2. Кризові явища в системі друкованої періодики
- •Війна проти «Вечірнього Києва»
- •4. Преса під ринковим пресом
- •5. Спроби позбутися залежності від монополіста
- •6. Потреби преси проігноровано
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 7. Давні та сучасні антиукраїнські міфи
- •Кому і навіщо потрібні антиукраїнські міфи
- •Міф перший: «теорія спільної колиски»
- •Міф третій: «національна ідея не спрацювала»
- •Міф четвертий: немає самої української нації
- •Міф п'ятий: політична нація з... Багатонаціонального вінегрету
- •Міф шостий: недержавність української нації
- •Міф сьомий: версія необхідності двомовності
- •Міф восьмий: відсутність економічної самодостатності
- •Міф дев'ятий: іти до нового союзу
- •До підсумку
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Державна ідеологія та інформаційна політика
- •Тема 8. Державна ідеологія та змі
- •Підмурівок ідеології — національна ідея
- •Націоналізм як явище в новітній світовій історії
- •Держава без ідеології — що судно без лоції
- •Якщо держава не має власної ідеології, їй нав'язують чужу
- •Журналістики та державна ідеологія
- •Компас державотворення
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 9. Засади державної інформаційної політики
- •Загальні поняття інформаційної політики
- •Особливості української історії
- •Ідеологічні аспекти держінформполітики
- •Політичні аспекти держінформполітики
- •Законодавчі основи держінформполітики
- •Організаційні аспекти держінформполітики
- •Шляхи і форми реалізації держінформполітики
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 10. Влада і журналістика: колізії і конфлікти
- •Три гілки державної влади
- •Проблеми четвертої влади
- •Тиск влади на пресу
- •Суди — проти преси
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 11. Свобода слова — підмурівок інформаційної політики
- •Свобода і необхідність: діалектична взаємозалежність
- •Свобода слова як вияв демократії
- •Обмеження свободи слова
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 12. Аномалії інформаційної політики
- •Історія, зміст і суть цензурного нагляду
- •2. Економічна залежність змі — могильниця їхньої незалежності
- •3. Тиск на змі через структури виконавчої влади
- •4. Терор проти журналістів
- •5. Журналістський бунт проти цензури
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 13. Національний інформаційний простір: сучасний стан та проблеми
- •Інформаційне суспільство — новий етап розвитку цивілізації
- •Загальні поняття інформаційного простору
- •3. Втрата національного телерадіоефіру
- •Преса та олігархічні клани
- •Сучасна структура медіа-сфери в Україні
- •Українська присутність в Інтернеті
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 14. Чужоземне інформаційне засилля
- •Інформаційний простір — це великий комунікативний гуртожиток
- •Інформаційна експансія Росії
- •Форми російської експансії
- •Інформаційний тиск через телеефір та Інтернет
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Тема 15. Інформаційні війни і національна безпека
- •Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв
- •2. Війни проти свого народу
- •4. Зовнішні інформаційні війни
- •Захист національного медіа-простору — вимога часу
- •Рекомендована література
- •Питання для самостійної роботи та семінарських занять
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Покажчик засобів масової інформації друковані засоби масової інформації
- •Електронні засоби масової інформації
6. Журнал «Сучасність» та Іван Кошелівець
Під час горбачовської перестройки у СРСР змінюється відповідно тематика і тональність української преси за кордоном: вона наполегливо намагається осмислити нові реалії, заглибитись у них, пильнішу увагу приділяє подіям в Україні. Це можна простежити на прикладі журналу «Сучасність», з яким1976 року об'єднався «Український самостійник», за 1987 рік.
______________________
30Див.: Рахманний Роман. Роздуми про Україну. — К.: Видавництво товариства «Просвіта», 1997. — С. 361-370.
31У «Літературній Україні» 1 серпня 1969 р. оприлюднено велику полемічну відповідь Дмитра Павличка «Фальшиві клейноди». Не дивно, що у жовтні 1997 р. на презентації книги Р. Рахманного «Роздуми про Україну» в переповненому залі Будинку вчителя Д. Павличка не було.
32Статтю Д. Павличка у перекладі на російську передрукувала 13 серпня 1969 р. «Литературная газета», а «Комсомольская правда» 26 серпня 1969 р. вмістила «нарис з ідеологічного фронту» В. Большакова, в якому Рахманного звинувачено в пропагуванні своєрідного «українського сіонізму».
ст. 33
Як і раніше, часопис приділяє увагу історії, проблемам націоналістичного руху, однак тематичний центр «Сучасності» все помітніше зміщується у бік осмислення процесів, що відбуваються в СРСР та Україні у цей період.
На останньому році перестройки в «Сучасності» помітні подальші поглиблення та актуалізація тематики, викликані бурхливим розгортанням подій у СРСР та Україні. У числі 6 за 1991 рік вміщено цікаву аналізу Марплза Дейвіда «Доводи на користь українського суверенітету». Автор вважає, що після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України та відомої голо-дівки студентів на майдані Незалежності та усунення Масола з поста прем'єра настав час реалізувати положення Декларації на ділі. Однак цього не помітно. Українська преса («Радянська Україна», «Правда Украины») дотримується просоюзних позицій, виступає на захист пам'ятників Леніну. Автор позитивно оцінює проголошення суверенітету України, однак детально аналізуючи тодішню політичну ситуацію, доходить до невтішного висновку: «Але міжнародне визнання України залишається нездійсненою метою»33.
Засновником популярного журналу «Сучасність» був професор Іван Кошелівець, відомий в діаспорі літературознавець, критик, перекладач і публіцист, а також видавець та організатор преси. Він прожив понад 90 років і всі свідомі з них присвятив науковій та літературній роботі. Крім оперативних публіцистичних виступів у пресі, з-під його пера вийшли такі капітальні аналізи, як «Панорама найновішої літератури в УРСР», «Сучасна література в УРСР», «Літературний процес дещо з віддалі». Його монографії «Ми¬кола Скрипник» та «Олександр Довженко», написані в70-ті роки, не втратили свого значення й досі.
____________________
33Див.: журнал «Сучасність». — 1991. — № 6. — С. 71.
ст. 34
«Розмова в дорозі до себе» — не стільки мемуари людини, якій є що згадати, скільки свідчення про епоху. А ще численні переклади з французької та німецької, а ще написана польською «Україна 1956-1968», а ще біографічна повість «Жанна д'Арк», видана напередодні 90-річчя автора.
Вочевидь, на авторитет Кошелівця спрацювала і його стала тривка політична позиція. Він не належав до жодного з політичних діаспорних угруповань, що дозволяло йому стояти не так осторонь від націоналістичного руху, скільки над ним. Він любив Україну над усе, не декларуючи цю любов у якихось політичних рамках, він працював на українську ідею, не входячи формально до жодної з політичних партій, він мріяв побачити свою батьківщину вільною і незалежною, і щасливий, що дожив до цього благословенного пасу. А його зовні безстороння позиція, його партійна непов'язаність і незаангажованість дозволяли бути об'єктивним, аналізувати вільно, говорити правду, навіть якщо вона була неприємна тим чи тим силам. Тому змінювались партійні відтінки, розколювались і розшаровувались структури національно-визвольного руху, що зосередилися в діаспорі, але вчений і публіцист Іван Кошелівець завжди залишався постійною величиною, користуючись незмінною повагою у представників різних відламків націоналістичного руху.
З відновленням незалежності України журнал «Сучасність» перебазувався на її терен. Кошелівець відійшов від редагування ще раніше, а потім перестав писати для свого дітища. Сам він пояснював це так:
«Це був журнал діаспори. Журнал той був літературний, але література діаспорну публіку абсолютно не цікавила. Вона цікавилася нею остільки, оскільки з'явилися шістдесятники, які сприймалися як сили опору в Україні. Тому в діаспорі пошановувалися публіцистичні жанри. Бо в публіцистиці аналізувалася ситуація в Україні під російською імперією, більшовиками, комуністами і так далі.
ст. 35
Тепер, як перейшла «Сучасність» туди, вона вирівнялась із тими літературними журналами, які є в Україні, і переживає ті самі труднощі, що й інша періодика. «Сучасність» втратила, між іншим, передплатників за кордоном. Чому? Тому, що за кордоном українець хотів доброї публіцистики, такої, до якої він звик. А там, наприклад, хтось із Харкова, якийсь дуже талановитий публіцист добре пише на парадоксах статтю, але, між іншим, вставляє: якщо професора у вищій школі змушують читати лекцію українською мовою, якої він ще не знає, я вважаю це варварством. Нам це незрозуміло, бо хай він читає спочатку і не зовсім чистою мовою, але українською... Сам факт, що таке твердження надруковане, відштовхує діаспору від журналу.
Другий приклад, у тому самому числі: Мушкетик прислав той журнал, бо там надруковано його роман. Отже, там є інтерв'ю з одним швейцарським професором, який так і заявляє, що я закоханий в усе російське, але можу відповідати українською. І відповідає. Каже: я думаю, що колишня царська імперія була зразком розв'язання національного питання. Далі: я думаю, що причина чеченської війни в характері самого Дудаева. Якби не Дудаев, то її не було б. Той інтерв'юер (до речі, прізвище його Фельдман чи якось так) питає: що ви, професоре, скажете про завдання російської еміграції? І додає: «Я питаю тому, що прагнення української еміграції такі самі, як і російської».
Якраз протилежні російським. Росіяни аж репа-ються, кричать, щоб відновити імперію, а українська еміграція беззастережно проти цього. І отаке інтерв'ю виходить без жодної примітки. Насамперед, такого інтерв'юера я б не допускав до журналу — раз. Друге — нащо українцям підсовувати русофіла як таке, що треба сприймати? Це жах!
Тому «Сучасність» втратила своїх передплатників із Заходу, бо їм література ні до чого, вони хочуть доброї публіцистики. А в «Сучасності» її немає. Тому, якщо йдеться про перенесення «Сучасності», то це втрата діаспорного читача.
ст. 36
Якби я писав статтю для «Сучасності», яка видається тут і яка видається там, я мимоволі мусив би пристосовуватись. І таким чином у статті, яку пишу для теперішньої «Сучасності», я втрачаю»34.
І світлої пам'яті Іван Кошелівець, і його дружина — відома письменниця і художниця модерністського напряму Емма Андіевська — брали активну участь у громадському житті діаспори. їхній внесок в українську літературу і культуру подиву гідний. Все своє життя вони присвятили Україні, боротьбі за її незалежність, за розвиток її духовних цінностей.