- •Відповіді з підсумкового контролю з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •Соціопсихолінгвістичний аспект культури мовлення
- •Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації професійної діяльності
- •Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування
- •Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування
- •Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування
- •Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •Поняття про ораторську (риторичну) концепцію.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення
- •Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації
- •Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •Етикет телефонної розмови
- •Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія.
- •Класифікація документів
- •Національний стандарт України. Склад реквізитів документів
- •Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа
- •Документація з кадрово-контрактних питань
- •Довідково-інформаційні документи
- •Етикет службового листування
- •Наукова комунікація як складова фахової діяльності
Відповіді з підсумкового контролю з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм
Вираження думки у грамотній логічній словесній формі становить низку комунікативних якостей мовлення, зокрема, правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність. Ці компоненти створюють гармонію думки і слова.
Правильність – це володіння нормами літературної мови. Про значимість цього гарно сказав наш славний земляк Антон Чехов «Для інтелігентної людини погано говорити повинно б вважатися такою ж непристойністю, як не вміти читати й писати».
Специфіка правильного мовлення полягає в тому, що такого роду мовлення покликане, перш за все, впливати на свідомість людини.
Виразність – така комунікативна якість, завдяки якій здійснюється вплив на емоції та почуття аудиторії.
До засобів виразності можна віднести засоби художньої образності (порівняння, епітети, метафори тощо); фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп голосу, темп мовлення, дикція); приказки, прислів’я, цитати, афоризми, крилаті слова та вирази.
Ясність – така комунікативна якість, яка забезпечує адекватне розуміння сказаного (без деформацій), не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті змісту форми.
Причини, що зумовлюють неясність мовлення:
порушення мовцем норм літературної мови;
перенасиченість мовлення термінами, іншомовними словами;
індивідуальне слововживання.
Основний шлях розвитку ясності мовлення – сам процес спілкування. Практика показує, що чим частіше суб’єкт вступає у процес комунікації, причому з різними типами аудиторії, тим більше уваги він починає приділяти роботі над своїм мовленням, зокрема, над ясністю. Адже від цього багато в чому залежить досягнення поставленої ним мети та задоволення від спілкування.
Точність – це комунікативна якість мовлення, що виявляється у використанні слів відповідно до їх значення. Це виробляє звичку називати речі своїми словами.
Точність мовлення зумовлена рядом причин як екстралінгвістичного характеру (знання суб’єктом предмета мовлення, його ідейні установки – вигідно чи невигідно називати речі своїми іменами, багатство чи бідність активного словникового запасу мовця). Адже від точності слів багато в чому залежить точність дій людей.
Точність мовлення розвивається в роботі зі словниками, навчальною, науковою літературою, шляхом аналізу власного та чужого мовлення тощо.
Стислість – це така комунікативна якість мовлення, яка виявляється у відборі мовних засобів для вираження головної думки, тези, тобто стислість формує уміння говорити суттєво.
Доцільність – це особлива організація мовних засобів, яка зумовлює відповідність мовлення меті та умовам спілкування. Основний спосіб розвитку доцільності мовлення – виступ з однією й тією самою темою в різних типах аудиторій. Ця якість, як жодна інша, відточує, шліфує мовне чуття суб’єкта, допомагає ефективно управляти поведінкою аудиторії (знімати роздратування, викликати почуття симпатії, створювати стан розкутості тощо).