18. Приклад порушення редакційних статутів з боку журналіста.

3 квітня на сайті Першого національного оприлюднено Звіт роботи Комісії з проведення службового розслідування щодо тимчасового призупинення виходу в ефір Першого Національного ток-шоу «Толока».

У звіті йдеться про те, що ведення ефіру програми 19 березня суперечить чинному законодавству, а в діях ведучого Віктора Павлюка вбачалась упередженість і порушення процесійних норм.

1. Використовуючи службове становище, перший віце-президент В. Павлюк одноосібно змінив тему програми «Європейський союз – переваги і недоліки», що була запланована на 19.03.07 (з включенням м. Вільнюс) на тему «Об’єднана опозиція – план дій».

2. Підбір гостей у програму на тему «Об’єднана опозиція – план дій», на якому наполягав автор і ведучий ток-шоу «Толока», спричинив до зміни формату, що суперечить концепції програми, про що його попереджали колеги на спільній нараді творчого колективу.

3. Порушено Редакційний Статут НТКУ, а саме - принцип неупередженості журналіста. Продуманий та політично виважений сценарій програми, запропонований сценаристом Рябчук Л.Г. та схвалений більшістю членів творчого колективу, був одноосібно змінений ведучим В. Павлюком на користь певних політичних сил.

4. Порушено принцип Редакційного Статуту НТКУ – достовірність інформації, що надається в ефірі, а саме: маніпуляція даними інтерактивного голосування.

5. Порушено положення Редакційного Статуту НТКУ щодо збалансованості ефіру. За даними аналітичної служби Інституту країн СНД (Україна), загалом, Юлія Тимошенко в ток-шоу «Толока» (19.03.07) виступала 17 хв.30 сек., В’ячеслав Кириленко – 10 хв. 40 сек., депутати БЮТ Микола Сивульський та Йосип Вінський – 1.30 хв. Та 0.40 сек., відповідно, Віктор Пинзеник – 0.45 сек. Депутати від партії регіонів Вадим Колісниченко та Олена Бондаренко – 4.40 хв, 1.00, відповідно. Таким чином, у програмі «Толока» від 19.03.07 року представники опозиційних політсил отримали 37.45 хвилин, а представники коаліції – 5.40 хвилин

6. Порушено п.2.1.1. ст.2.1. розділу 2 Редакційного статуту НТКУ, а саме принцип точності та об’єктивності подачі інформації. Це означає, що дані, які подавалися користувачу НТКУ, не відповідали реальним подіям та даним.

http://telekritika.ua/redpolitics/print/8653

30. Наведіть та прокоментуйте випадок розголошення держтаємниці в змі.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Wikileaks

WikiLeaks (/ˌwɪkɪˈliːks/, вікілікс, англ. wiki та leak — витік) — міжнародна організація, що займається витоками таємної інформації та її подальшою публікацією на своєму сайті. Джерела інформації завжди залишаються анонімними. Організацію було засновано в грудні 2006 зусиллями австралійця Джуліана Ассанжа.

Незважаючи на свою назву, Wikileaks не є вікі-сайтом — читачі не можуть змінювати його зміст.

Дипломатичне листування США

Витік стався наприкінці листопада 2010 року, коли на сайті з'явилося понад 250 тисяч листів дипломатів США. Серед інших даних, стало відомо, що лідери Саудівської Аравії зверталися з проханням до США про авіаудар по Ірану, також стали відомі численні неформальні характеристики світових лідерів[1][2][3]. За підозрою у витоці інформації заарештований Бредлі Меннінг, рядовий армії США[4].

Україна на Wikileaks

Wikileaks пообіцяли оприлюднити 1139 документів стосовно України[5][6].

Зокрема українська спільнота отримала можливість узнати подробиці зустрічі Дмитра Фірташа, Юрія Луценка та інших високопосадовців з екс-послом США в Україні Вільямом Тейлором.[7]

У звіті екс-посла США Вільяма Тейлора про зустріч з Дмитром Фірташем, яка пройшла 8 грудня 2008 року, опублікованому WikiLeaks, стверджується, що Дмитро Фірташ придбав 61% акцій медіагрупи "Інтер".[8] Дипломат зазначав, що медіагрупа є "власником і співвласником 7 телевізійних каналів і новинного агентства UkrainianNews Agency".

Британське видання Guardian, яке входить до п'ятірки впливових світових газет, через які сайт Wikileaks оприлюднює американські дипломатичні таємниці, в статті під заголовком "Торгівля озброєнням зі Східної Європи процвітає: попередження США колишнім радянським державам не стримало потоку зброї до Близькосхідних режимів і терористичних угрупувань" пише, що Україна згадується в числі кількох держав, які викликали невдоволення США своїми операціями на ринку озброєнь.[9] З дипломатичних депеш американських посольств випливає, що США намагалися втрутитися у понад десяток міжнародних оборудок із продажу зброї, фігурантами яких були Україна, Болгарія, Вірменія і Китай. У випадку кожної країни наводяться конкретні приклади лобіювання США окремих урядів щодо конкретних оборудок, які викликали застереження американців. Коли мова про Україну, то як пише Guardian, у листопаді 2009 року, коли в Києві велися переговори між Україною і США щодо нерозповсюдження зброї, помічник держсекретаря Ванн Ван Діпен висловлював невдоволення продажем Іранові техніки, яка могла бути використана для виготовлення балістичних ракет. Американський урядовець дорікнув також Україні за те, що в серпні 2009 року компанія «Укрспецекспорт» відправила у Бірму партію комплектуючих складових для бронетранспортерів, автоматичні гранатомети, протитанкові ракети точного наведення і танкові кулемети. Ван Діпен сказав, що українську зброю продали незважаючи на запевнення, надані урядові США, в тому, що після 2008 Україна не експортуватиме озброєння репресивній військовій диктатурі Бірми.

9 вересня в Києві затримали історика-дослідника визвольного руху Руслана Забілого за роботу з розсекреченими документами. У Службі безпеки України стверджують, що він є співробітником цього відомства і документи, які були вилучені в нього, не є розсекреченими. "Тільки попередня перевірка засвідчила, що з перших дев'яти перевірених документів, шість є документами з обмеженим доступом", - заявляли у прес-службі СБУ у Львівській області. Також, як зазначили у Службі, Забілий несанкціоновано збирав відомості, які жодним чином не стосуються його наукової діяльності та історичних досліджень. Блогер "Української правди" Павло Солодько опублікував документи, які були у історика.

У Забілого вилучили документи СБУ, які нібито містять державну таємницю, яку він нібито передав "колу третіх осіб", за що йому "як співробітнику СБУ" погрожують кримінальним переслідуванням. Як журналіст і пересічний громадянин, котрий цікавиться історією, я бував у архіві СБУ і маю ті ж самі документи, які були в Забілого. Хочу як причетний до "кола третіх осіб" викласти частину з них (перші-ліпші) у блозі на УП, щоб і ви, шановний читачу, втрапили в це підозріле коло.

Але спершу кілька слів про ситуацію з Забілим. Руслан досі є "співробітником СБУ" тільки тому, що Азаров відмінив постанову Кабміну, яка зобов'язувала СБУ передати "тюрму на Лонцького" Інституту національної пам'яті. Він не мав доступ до жодних державних таємниць, тому що такий доступ передбачає певну процедуру запитів і дозволів, що легко може перевірити керівництво СБУ.

Забілий - співробітник установи, яка тимчасово перебуває у складі СБУ. Він не перебуває ані на державній, ані на військовій службі, як справжні співробітники СБУ. Він - історик.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко все ж таки розголосив державну таємницю. Нагадаємо, що 31 липня 2008 до Служби безпеки України звернувся керівник Державного управління охорони Валерій Гелетей, який повідомив про те, що лідер „Народної самооборони” розповів журналістам про об’єкти, що знаходяться під охороною його служби. Як з’ясувалося, ця інформація вважається державною таємницею. Довелося СБУ розбиратися з цим фактом, і за попередніми висновками Юрій Луценко все ж таки розголосив секретну інформацію.