4. Про що писав «Вечірній Київ» у дні путчу

21 серпня «Вечірній Київ» подає хроніку подій у республіці: у Харкові міліцейські частини особливого призначення взяли під охорону місцеве телебачення, в Одесі за зачиненими дверима засідала міськрада, У Івано-Франківську відбувся мітинг протесту, у Тернополі розповсюджені листівки з текстом звернення Єльцина-Хасбулатова-Силаєва та заявою Руху за підписом Драча, у Києві було спокійно, люди на вулицях дають однозначну оцінку подіям — це переворот. У цьому ж числі «Вечірки» повідомляється про те, що в центрі біля поштамту всю ніч чергують люди і що з неофіційних джерел стало відомо про підтягування військ до столиці: десантно-штурмова бригада перекинута з Кременчука і дислокована на Житомирському шосе в ЗО кілометрах від Києва, піхотний полк 72-ї дивізії знаходиться на підступах до столиці на одеському напрямку, приведено в підвищену бойову готовність Деснянську танкову дивізію.

У цьому ж числі газети на запитання експрес-анкети про оцінку подій 18-19 серпня та прогноз щодо їх розвитку дають відповідь народні депутати України Юрій Збітнєв, Володимир Філенко, Олександр Ємець: це спроба військового путчу, компартійний, антидержавний переворот; він призведе до розвалу Союзу. У замітці «Горбачов здоровий, а дехто — в агонії» розповідається, що вночі 19 серпня підполковникові міліції Григорію Омельченкові зателефонував друг із Москви і коротко сказав: «Відбувається державний переворот на чолі з ЯКП» (Омельченко зрозумів абревіатуру — Язов, Крючков, Пуго). На запитання: «Що далі?» Г. Омельченко відповів:

Ст. 72

«Упевнений: змовників буде віддано до суду. А поки що треба максимум завтра (якщо не сьогодні) скликати надзвичайну сесію Верховної Ради України, на суверенній території якої ізольовано Горбачова... Необхідно надати Декларації про державний суверенітет УРСР статусу закону, а республіканським властям узяти виключно під свою юрисдикцію і МВС, і КДБ України»⁵⁹.

22 серпня «Вечірній Київ» подає матеріали про збори і мітинги в трудових колективах академічних інститутів, на верстатно-будівному об'єднанні та інтерв'ю з головою Народної ради Ігорем Юхновським про внутрішні колізії та розстановку сил у Президії Верховної Ради. У кореспонденції «Що робити?» Володимир Черняк називає ГКЧП незаконним, його дії антиконституційними

Так демократична преса відображала події, так формувала громадську думку. І тільки 23 серпня, коли захлинувся путч, журналісти змогли з полегшенням зітхнути — зворотного ходу не буде. А 24 серпня, в суботу, була скликана позачергова сесія Верховної Ради.

5. Боротьба у Верховній Раді України

Антиконституційний заколот не пройшов завдяки опору народу, твердості парламенту Росії, мужності її президента Бориса Єльцина. Але він висвітлив прогнилість комуністичної системи, яка задля самозбереження готова на все і не зупиниться ні перед чим: зокрема, прикриваючись іменем народу, вона кинула проти цього народу збройну силу армії та КГБ. І стало очевидним, що розмови про демократію та права людини залишаться словами доти, доки при владі лишатиметься цей жахливий монстр — компартійно-державна номенклатура, що зрослася з військово-промисловим комплексом.

_________________

⁵⁹Див.: «Вечірній Київ», 22 серпня 1991 р.

Ст. 73

Тривожні дні путчу показали, що український народ, повіривши в ідеали демократії, свободи, суверенітету, не відступиться від них навіть перед загрозою застосування зброї. І в той самий час ані українська Верховна Рада, ані її Президія не стали колективним лідером свого народу, як це було в Росії, не очолили його ентузіазм і зусилля, а зайняли вичікувальну позицію, що знайшла відбиття у виступах Голови Верховної Ради та обережній, обтічній офіційній заяві Президії. Власне, і позачергова сесія (навіть не насмілилися назвати надзвичайною, якою вона була за суттю), була скликана із запізненням — все з тієї ж традиційної оглядки на Москву. Причина зрозуміла — вони пуповиною зв'язані з компартією і неспроможні були цю пуповину розірвати. Звідси — меншовартісна периферійно-провінційна політика, звідси пусті слова про відданість демократії і вірність суверенітетові, які залишились нічого не вартими деклараціями.

Позачергова сесія розглядала одне питання — політична ситуація в Україні після путчу та необхідні заходи, яких треба вжити, щоб подібне не могло повторитись. Із доповіддю виступив Леонід Кравчук, із співдоповіддями від групи-239 — Олександр Мороз, від опозиційної Народної Ради — Ігор Юхновський. Вся Україна з інтересом і надією стежила за роботою сесії. Навіть з радіо- і телетрансляцій відчувалась густа напруга у сесійній залі: принишкла прокомуністична Президія, затихла парламентська більшість, яка завжди, маючи кількісну перевагу, трималась агресивно, самовпевненно і пихато. Представники Народної Ради, як ніколи, були зібраними, рішучими й наступальними — вони домінували на цій сесії. У виступах з трибуни і від мікрофонів, у безкомпромісних запитаннях до доповідачів, у репліках вони вимагали радикальних кроків і вносили чимало слушних пропозицій, що зводились до наступного:

Ст. 74

— Оголосити повну незалежність України — державну, політичну, економічну;

— Негайно департизувати державні установи,

збройні сили, КДБ, МВС;

— Невідкладно сформувати українську Національну гвардію;

— Якомога швидше запровадити власну грошову

одиницю, щоб надійно захиститися від Москви;

— Повернути справжньому господареві — українському народові — підприємства, які були у союзному

підпорядкуванні;

— Повернути державі відібрану компартією поліграфічну базу і демонополізувати пресу, яка переважно залишилася в руках компартії;

— Націоналізувати майно компартії, яке фактично їй не належить;

— Оголосити недовіру Президії Верховної Ради і негайно переобрати ту її частину, яка підтримала чи

намагалася підтримати ГКЧП;

— Створити парламентську комісію, яка б детально вивчила, хто із державно-управлінського апарату підтримав путчистів, звільнитися від них і віддати під суд.

Ці, і ще радикальніші вимоги (заборонити компартію, очистити від комуністів управлінський апарат) не могли бути реалізованими на той час: Верховна Рада залишалась бастіоном комунізму, оскільки компартія у ній мала більшість. Але її репутація була, м'яко кажучи, підмоченою, а устої її захитались. Двічі цього діш ішходип па трибуну перший комуніст України Отпіслпм Гуіхтко відстоювати комуністичні позиції, шіо усміху не1 міш; першого разу його освистала ОІІОІНІЦІЛ, ІІН',ШІ другого близько трьох десятків депута-'і'ік комуністів оголосили про вихід з партії.